О

Об’єкт — те, що протистоїть суб’єкту в його наочно-практичній і пізнавальній діяльності, така частина об’єктивної реальності, яка знахо­диться у взаємодії з суб’єктом.

Об’єкт управління — 1) те, на що спрямовані управляючі дії суб’єкта управління; в соціально-правовій сфері — вольові суспільні відносини, поведінка людей; 2) частина системи, котра матеріалізує цілі управлін­ня, виконує управлінські рішення, забезпечує в підсумку реалізацію со­ціальної місії конкретної системи управління.

Область компромісу — безліч ефективних за Парето і рівноважних за Нешу дій центрів і агентів.

Облік — це здійснюваний під час контролю процес здобування, об­робки та систематизації відомостей про результати функціонування системи і виконання виконавцями доручених їм завдань, виражених, як правило, кількісними показниками.

Обмежена раціональність — принцип ухвалення рішень, відповід­но до якого суб’єкт вибирає раціональні, тобто задовільні із його точки зору, дії (пор. з «гіпотезою раціональної поведінки»).

Обмеження спільної діяльності — обмеження на спільний вибір суб'єктами своїх дій (ситуація, коли гіпотеза незалежної поведінки не виконана).

Обмін — процес перерозподілу ресурсів між учасниками активної системи.

Обмінна схема — сукупність варіантів обміну.

Обстановка гри (для деякого гравця) — вектор дій всіх гравців, крім даного.

Однопікова функція — функція, що має єдину точку піку і що строго убуває у міру віддалення від цієї точки.

Оперативна обстановка — 1) сукупність факторів зовнішнього і вну­трішнього середовища органів внутрішніх справ, які визначають осно­вні умови їх функціонування; 2) система, що складається з двох осно­вних компонентів — зовнішнього середовища (або зовнішніх умов) та внутрішнього середовища (або самого органу внутрішніх справ). Струк­турна модель оперативної обстановки складається з 4-х блоків: середо­вище (криміногенні та антикриміногенні фактори); злочинність та інші правопорушення, сили та засоби органу внутрішніх справ; результати діяльності органу внутрішніх справ.

Оперативне управління в ОВС — здійснюється МВС України у ви­падках його прямого управлінського зв’язку з підлеглими органами вну­трішніх справ усіх рівнів.

Операція — сукупність дій, заходів, направлених на досягнення де­якої мети.

Опис — перелік ознак предмету, які більш-менш вичерпно розкри­вають його.

Опоненти — всі учасники організаційної системи, окрім даного.

Оптимальне узгоджене планування — рішення задачі планування на безлічі узгоджених планів.

Оптимальне управління — допустиме управління, що володіє мак­симальною ефективністю.

Оптимізація — процес вибору найкращого варіанту із можливих, процес приведення системи в найкращий стан.

Орган внутрішніх справ — система, яка виконує специфічні завдання по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку; соціальна система управління взаємодіючих елементів (детермінованість), яка во­лодіє стійкою здібністю зберігати свої якісні ознаки (динамічність), має орган управління (управляючий парами тер) та сигналізує (зворотний зв’язок) про суть управління.

Органи внутрішніх справ — система органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління в галузі внутрішніх справ.

Організаційна діяльність — процес, за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людь­ми щодо роботи або повноважень і створює середовище придатне для їх спільної діяльності.

Організаційна система — об’єднання людей (наприклад, підприєм­ство, установа, фірма і т.д.), що спільно реалізовують певну програму або мету і діють на основі певних процедур і правил (механізмів) (інко­ли вживається як синонім терміну «активна система»).

Організаційна структура — абстрактна категорія, що характеризу­ється трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності;

2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації. Під складністю розуміється те, як багато виразних ознак має організація. Чим глибше розподіл праці, чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління, тим більше структурних підрозділів, тим складніше координувати ді­яльність людей в організації. Ступінь, у якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх робітників і є стипенем формалізації. Чим більше правил та регуляторів в організації, які вказують, що можуть робити співробітники, а що — ні, тим більш формалізованою є структура організації. Нентралізаиія визначає місце, де переважно зосереджено право прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень передається з вищих рівнів управління на нижчі.

Організаційна структура державного управління — це особливе державно-правове явище, зумовлене його суспільно-політичною приро­дою, соціально-функціональною роллю, цілями і змістом, яке об’єднує в собі певну сукупність державних організацій, їх персонал, організаційні зв’язки, які впливають на це управління, а також матеріальні та інфор­маційні ресурси, що виділяються і витрачаються суспільством на фор­мування та реалізацію державно-управлінських впливів і підтримання життєздатності держави.

Організаційна структура управління — сукупність підрозділів, схе­ма розподілу між ними функцій та повноважень і система взаємовідно­син цих підрозділів.

Організаційно-штатна робота — це визначення загальної чисель­ності, професійного та посадового складу працівників органів внутріш­ніх справ, оптимальний розподіл та ефективне використання штатної чисельності — фактично є початковим елементом роботи з персоналом.

ГІри цьому встановлюється, хто потрібен системі органів внутрішніх справ для успішної реалізації її функцій і в якій кількості.

Організація — 1) функція управління, в межах якої здійснюється роз­поділ робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі ор­ганізаційної діяльності. Зміст функції організації є: створення конкрет­них соціальних систем (формування їх функціональної і організаційної структур); обґрунтування штатної чисельності; підбір і розстановка ка­дрів; інформаційне, матеріально-технічне і фінансове забезпечення даної системи; встановлення між її елементами стійкого взаємозв’язку, яким гарантується їхня надійна взаємодія; 2) внутрішня впорядкованість, узго­дженість взаємодії більш менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлена його будовою; 3) сукупність процесів або дій, що ве­дуть до утворення і вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого;

4) об’єднання людей, що спільно реалізовують деяку програму або мету і що діють на основі певних процедур і правил (механізмів).

Організація робочого місця — система науково обґрунтованих за­ходів по підвищенню працездатності і продуктивності праці, ступеню використання творчого потенціалу, збереження здоров'я і подовженості життя робітників управлінської праці на ґрунті комплексних нововве­день в обладнання приміщень і робочих місць та впровадження сучас­них технічних засобів.

Організованість — визначається як показник відмінності властивос­тей і проявів системи від властивостей і проявів простої суми її частин.

Основи — початкові, головні положення.

Особливі умови для органів внутрішніх справ — це такі умови, за яких виникає вкрай необхідна потреба здійснення правового організа­ційного, тактичного та іншого характеру, їх ресурсного забезпечення з тим, щоб в нормальний час та з меншими витратами нормалізувати над­звичайну обстановку.