М

Максимальна коаліція — коаліція, що складається зі всіх гравців.

Максимальний гарантований результат — максимальне значення функції корисності суб’єкта (центру або агента) за якнайгірших для нього обставин.

Максимальний доцільний ранг рефлексії — мінімальний ранг реф­лексії, який слід мати агенту, для того, щоб охопити все різноманіття ре­зультатів гри, рефлексії.

Маніпулювання інформацією — процес цілеспрямованого (свідо­мого) спотворення інформації, що повідомляється центру.

Масова комунікація — систематичне розповсюдження повідомлень (через пресу, радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис, інші кана­ли передачі інформації та безпосередньо) серед кількісно великих груп громадськості з метою інформування і здійснення ідеологічного, полі­тичного, економічного, правового, психологічного або організаційного впливу на оцінки, думки і поведінку людей.

Матеріально-психологічна підготовка — особливий педагогічний процес, який організовує керівник підрозділу з метою формування і під­тримки в особовому складі таких психологічних моральних якостей, які найбільш повно відповідають особливостям оперативно-службової ді­яльності в особливих умовах.

Матеріально-технічне забезпечення управління в ОВС — систему то- варно-грошових і господарських відносин, які виникають між службами МВС України, органами влади, підприємствами, організаціями, з одного боку, та органами внутрішніх справ і їх підрозділами з іншого, в процесі централізованого постачання матеріальних, технічних і військових ресур­сів (сировина, паливо, обладнання, речове майно, зброя і боєприпаси, мате­ріали); виконання договорів купівлі-продажу (оптова торгівля), реалізації фондів, комісійного і роздрібного продажу продуктів і засобів виробництва; надання матеріально-технічної допомоги та фінансування їх діяльності.

Матрична структура — лінійна структура, на яку накладена горизон­тальна відповідальність за проекти, що реалізовуються в організаційній системі.

Мета — передбачення у свідомості людей результату, на досягнення якого спрямовані дії. Вона є передчасно наміченим, запрограмованим станом системи, досягнення якого дозволяє вирішити проблему. Також мета це результат, який повинен досягти суб’єкт управління.

Метод — спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя; 2) прийом, спосіб дії.

Метод економічного стимулювання — метод соціального управлін­ня, який спирається на економічні інтереси працівників.

Метод примусу — це спонукання працівника до належної поведін­ки всупереч його бажанню.

Метод сітьового планування та управління — це система організа­ції управління, яка заснована на використанні математичного апарату (теорії граф і системного підходу) для відображення та алгоритмізації дій органів внутрішніх справ і взаємодіючих з ними сил по виконанню завдань по боротьбі зі злочинністю та охорони громадського порядку.

Метод управління — 1) науково обгрунтований, дозволений законом спосіб дії на об’єкти управління з метою найбільш правильного опера­тивного вирішення управлінських завдань та досягнення максимальної ефективності управління; 2) це спосіб організуючого впливу суб’єкта управління на керовану систему або конкретний об’єкт управління, за допомогою якого реалізуються функції, вирішуються поставлені завдан­ня, досягаються цілі. При цьому безпосередній зміст методу управління може бути встановлений лише в зв’язку з об'єктом його прикладення (В.М. Плішкін)\ 3) це сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки та прийняття, організації та контролю виконання управлінських рішень, які приймаються учасниками управлінського процесу (О.М. Бандурка).

Методи адміністративні — способи прямого, односторонньо влад­ного (імперативного) впливу з боку вищого суб’єкта управління на по­ведінку підпорядкованих йому об’єктів шляхом прямих безпосередніх приписів.

Методи економічні — способи досягнення цілей управління на осно­ві реалізації вимог економічних законів; сукупність способів впливу шляхом створення економічних умов, спонукаючих працівників органі­зації діяти в потрібному напрямі та добиватися вирішення поставлених перед ними завдань.

Методи емпіричного дослідження — вивчення літератури, докумен­тів, спостереження, анкетування, опитування, дослідна робота, експери­мент.

Методи переконання — стимулювання усвідомленої, бажаної, від­повідної інтересам працівника поведінки в процесі праці.

Методи психологічні — це способи впливу на об’єкт управління, які базуються на використанні соціально-психологічних факторів і спрямова­ні на управління соціально-психологічними відносинами, що складають­ся в колективі, для досягнення поставлених перед організацією цілей.

Методи соціальні — способи створення обстановки соціально-пси­хологічної зацікавленості у виконанні важливої праці або взагалі в до­сягненні певних цілей, результатів. До них належать: методи морально­го стимулювання; соціально-політичні методи; методи соціального нор­мування; методи соціального регулювання.

Методи теоретичного дослідження — теоретичний аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, аналогія, моделювання.

Методика — сукупність методів, прийомів доцільного проведення якої-небудь роботи.

Методологія — 1) сукупність принципів, прийомів та методів до­слідження будь-якого об’єкта; 2) певним чином сформована ідеологія науково-аналітичної роботи, що базується на певних припущеннях, ідейно-теоретичних засадах, ціннісних настановах, які загалом задають науково-пізнавальний горизонт ставлення людини до світу, суб’єкта до об’єкта, що вивчається та змінюється у процесі людської діяльності; 3) наука про методи пізнання й перетворення світу; 4) вчення про органі­зацію діяльності; 5) вчення про науковий метод пізнання; 6) сукупність методів, вживаних в якій-небудь науці. Система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчен­ня про цю систему.

Механізм — 1) система, пристрій, що визначає порядок якого-не- будь виду діяльності; 2) сукупність правил, законів і процедур, що ре­гламентують взаємодію учасників організаційної системи; 3) сукупність процедур ухвалення управлінських рішень центром.

Механізм експертизи — процедура планування, що ставить повідо­мленням експертів (агентів) у відповідність результат експертизи.

Механізм згоди — неманипульований механізм планування, в яко­му плани призначаються на підставі відносних переваг, що повідомля­ються агентами.

Механізм змішаного фінансування — механізм планування, в яко­му центр визначає умови фінансування проекту з декількох джерел.

Механізм комплексного оцінювання — процедура агрегації комп­лексу приватних показників з метою отримання більш загальних показ­ників.

Механізм обміну — 1) процедура перерозподілу ресурсів між учас­никами організаційної системи; 2) процедура планування, що ставить у

відповідність повідомленням агентів про своїх типів кількості ресурсів, пропонованих кожному з них центром для обміну.

Механізм розподілу ресурсу — процедура планування, що ставить у відповідність повідомленням агентів кількість ресурсу, що виділяється кожному з них центром.

Механізм управління— 1) спосіб організації та функціонування управління, який виражається в висунені обґрунтованих цілей, в ство­ренні та розвитку управляючої системи, покликаної здійснювати під час процесу управління досягнення цілі; 2) процес узгодженого впливу суб’єктів управління на соціальні явища, об’єкти управління; 3) це су­купність цілей, функцій, принципів і методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної системи.

Міжрівнева взаємодія — підлеглість агента центру, що знаходиться через один або більш рівень ієрархії.

Мінімальні витрати центру на управління по реалізації заданої дії — мінімальне значення функціонала витрат центру на безлічі управлінь, що спонукають агента вибрати задану дію.

Мітинг — масове зібрання людей з метою обговорення політичних, економічних, соціальних та інших питань поточного життя (наприклад, мітинги солідарності, протесту). Мітинг може бути організований за іні­ціативою державних або громадських організацій за місцем роботи, на­вчання або проживання.

Моделювання — 1) побудова та вивчення моделей явищ, які реаль­но існують, а також об’єктів, які ще тільки конструюються; 2) метод дослідження об’єктів пізнання на їх моделях, побудова моделей реаль­но існуючих предметів і явищ. Існує кілька способів моделювання, які можна умовно поєднати у дві великі групи: матеріальне (предметне), та ідеальне моделювання. До матеріальних належать такі способи моделю­вання, при яких досліджують на основі моделі, яка відтворює основні геометричні, фізичні, динамічні і функціональні характеристики об’єк­та. Основними різновидами матеріального моделювання в фізичне і ана­логове моделювання. Фізичним називають моделювання, де реальному об’єкта протиставляють його збільшену чи зменшену копію, яка допус­кає дослідження за допомогою перенесення властивостей процесів, які розглядаються, з моделі на об’єкт на основі теорії подібності. Аналогове моделювання побудоване на аналогії процесів і явищ, які мають різну фізичну природу, але формально описуються одними математичними рівняннями, логічними схемами тощо. Ідеальне моделювання мав те­

оретичний характер. Розрізняють два типи ідеального моделювання: інтуїтивне і знакове. Інтуїтивним називають моделювання, яке ґрунту­ється на інтуїтивному зображенні об’єкта дослідження й не піддаються формалізації чи вона не потрібна. Знаковим називають моделювання, яке використовує як модель знакові перетворення будь-якого ваду: схе­ми, графіки, формули, набір символів тощо, а також сукупність законів, які дають змогу оперувати з вибраними знаковими утвореннями та їх елементами. Важливим видом знакового моделювання є математичне моделювання, де об’єкт досліджується за допомогою моделі, яка сфор­мульована з використанням тих чи інших математичних методів.

Модель — 1) аналог оригіналу; 2) це такий матеріальний чи уявний об’єкт, який в процесі пізнання, вивчення заміняє об’єкт-оригінал, але збе­рігає деякі важливі для цього дослідження його типові риси; 3) матеріаль­ний об’єкт, система математичних залежностей або програма, що імітують структуру або функціонування досліджуваного об’єкта. Основна вимога до моделі — її адекватність об’єкта. Модель у тому розумінні як цей тер­мін уживається у системному аналізі та дослідженні операцій — логічний чи математичний опис компонентів і функцій, які відображають істотні властивості об’єкта або процесу (розглядаються як системи або елементи систем). Модель потрібна: для того, щоб зрозуміти, як улаштований кон­кретний об’єкт, яку він мав структуру, основні властивості, закони розви­тку та взаємодії з навколишнім оточенням; для того щоб навчитися управ­ляти об’єктом (чи процесом) та визначити найкращі засоби управління при заданих цілях і критеріях; для того щоб складати прогноз про прямі й непрямі наслідки реалізації заданих засобів і форм дії на об’єкт. Природа моделей може бути різною — матеріальні чи речові моделі, знакові моделі двох типів: графічні і математичні, матеріально-ідеальні (ділова гра), сло­весний опис об’єкта теж можна розглядати як його модель.

Модель лінійна — модель, яка відображає стан або функціонування системи так, що усі взаємовідносини в ній беруться лінійними. Відпо­відно вона може формулюватися у вигляді одного лінійного рівняння або системи лінійних рівнянь.

Модель нелінійна — модель, яка відображає стан або функціонуван­ня системи так, що усі або деякі взаємозв’язки в ній беруться нелінійни­ми. Основна сфера використання нелінійних моделей — нелінійне про­грамування.

Модель оптимальна — містить поряд з рівняннями, що описують взаємозв’язки між змінними, також критерій для вибору — функціонал

(або те саме, що й цільова функція). Оптимальна модель — основа для розв’язання оптимізаційних задач.

Модель організаційної системи — сукупність: учасників організа­ційної системи (її склад), структури, цільових функцій учасників, без­лічі допустимих дій учасників, їх інформованості і порядку функціо­нування.

Моніторинг — регулярне спостереження, збирання інформації, оцінка і прогноз стану яких-небудь об’єктів, процесів, явищ (стану на­вколишнього природного середовища, діяльності конфліктуючих сторін тощо.).

Мотив — спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням по­треб суб’єкта; сукупність зовнішніх або внутрішніх умов, що виклика­ють активність суб’єкта і що визначають її спрямованість.

Мотиваційне управління — управління перевагами агентів (цільо­вими функціями або функціями корисності).

Мотивація — процес спонукання до діяльності, що викликає актив­ність суб’єкта і що визначає її спрямованість.

Мультипроект — проект, що складається з декількох технологічно незалежних проектів, об’єднаних загальними ресурсами (фінансовими і матеріальними).