К

Кадри (фр. cadres — кадри) — 1) основний (штатний) склад квалі­фікованих співробітників установи, підприємства тощо; 2) постійний склад військових частин регулярної армії.

Кадрова політика в органах внутрішніх справ — складова частина державної кадрової політики, система основних цілей, принципів, форм, методів, завдань та способів роботи по забезпеченню органів та підроз­ділів внутрішніх справ кадрами, які володіють необхідними діловими, моральними та професійними якостями.

Кадрова робота — комплекс заходів і процедур зі складання та об­робки кадрової документації. До неї входять, наприклад: збір та обробка

інформації про конкретних кандидатів на службу в органи внутрішніх справ або на посади вже всередині системи МВС; складання кадрових до­кументів або їх проектів (звітів, об’єктивок, особових справ, подань для присвоєння звань, для службового переміщення, матеріалів для нагороди, наказів з особового складу і т.п.) оформлення різних відпусток, підтвер­дження стажу служби, складання розрахунку вислуги років і т. ін.

Кадрова функція — див. управління персоналом.

Кібернетика (від грецьк. кіЬетейке — мистецтво управляти) — наука про загальні закони отримання, збереження, передачі і розповсюдження інформації у складних управляючих системах. При цьому під управляю­чими системами розуміється не лише технічні, а й біологічні і соціальні системи. Прикладами складних управляючих систем є нервові системи живих організмів, в особливості організм людини, а також апарат управ­ління у суспільстві. Термін «кібернетика» уперше (після давніх греків) вжив у 1834 році французький вчений А.-М. Ампер (1775-1836) у запро­понованій ним класифікації наук для означення не існуючої на той час науки про управління людським суспільством. Після Ампера даний тер­мін було забуто і відроджено американським вченим Н. Вінером (1894- 1964) у назві своєї книги, опублікованої у 1948 році. Цю дату прийнято вважати датою народження Кібернетики як самостійної науки.

Клас — сукупність, група предметів або явищ, що володіють загаль­ними ознаками.

Класифікація — розподіл предметів якого-небудь роду на вза­ємозв’язані класи згідно з найбільш істотними ознаками, властивими предметам даного роду і що відрізняють їх від предметів інших родів.

Коаліційна взаємодія — переговори, угоди і співпраця між гравця­ми в процесі освіти та діяльності коаліцій.

Коаліція — підмножина безлічі гравців.

Колектив — сукупність людей, об’єднаних загальними інтересами, спільною роботою; група високого рівня розвитку, де міжособистісні стосунки опосередковані суспільно цінним і особисто значущим зміс­том спільної діяльності.

Колективне стимулювання — стимулювання агента, що ґрунтуєть­ся на діях або результатах діяльності всього колективу.

Команда — тимчасова або постійна організаційна одиниця (м.б. неформальна), призначена для виконання певних завдань, службових обов’язків або яких-небудь робіт; колектив, здатний досягати мети автономно і узгоджено, при мінімальних діях, що управляють.

Комісійна система стимулювання — система стимулювання, в якій розмір винагороди агента пропорційний доходу або прибутку центру.

Компенсаторна система стимулювання — система стимулювання, в якій розмір винагороди агента дорівнює його витратам.

Комплекс механізмів управління — сукупність узгоджених проце­дур ухвалення рішень (механізмів) щодо зміни параметрів організацій­ної системи.

Конкурсний механізм (англ. rank-order tournament, tender) — меха­нізм планування, в якому агенти впорядковуються центром залежно від показників, що повідомляються, і плани, що призначаються ним, визна­чаються цим впорядкуванням.

Контракт — сукупність рівноважних і ефективних стратегій центру і агентів у завданні стимулювання.

Контроль — функція управління, зміст якої полягає в системі спостереження та перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, виявлення результатів управляючих дій на об’єкт управління, допущених відхи­лень від прийнятих управлінських рішень, принципів організації та регулювання.

Координація в органах внутрішніх справ — упорядкування частин та елементів системи органів внутрішніх справ, яке забезпечує узгодже­не функціонування в процесі вирішення завдань охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Корисність — умовна характеристика, що відображає ступінь задо­воленості суб’єкта результатом діяльності, значення корисності визна­чається функцією корисності.

Критерій — 1) засіб для винесення думки; стандарт для порівняння; правило для оцінки; мірило; 2) міра ступеня близькості до мети.

Критерій досягнення цілей — спосіб, який дозволяє оцінювати на­скільки ціль фактично досягнута.