Г

Гарантуюча стратегія — вибір гравцем дії, що забезпечує йому мак­симальний гарантований результат.

Гіпотеза — припущення, допущення, дійсне значення якого неви- значено; припущення, істинність якого не очевидна.

Гіпотеза детермінізму — припущення, що суб’єкт прагне усунути з урахуванням всієї інформації, що є у нього, існуючу невизначеність і ухвалювати рішення в умовах повної інформованості.

Гіпотеза доброзичливості — припущення, що із множини однаково важливих зі свого погляду альтернатив, суб’єкт (агент) обирає альтерна­тиву, найбільш важливу для центру.

Гіпотеза індикаторної поведінки — припущення про поведінку учас­ника динамічної організаційної системи, відповідно до якого в кожному періоді він робить в просторі дій «крок» у напрямі своєї дії, яка була б оптимальною при обстановці, що склалася в попередньому періоді.

Гіпотеза незалежної поведінки — припущення, що кожен суб’єкт проводить вибір своєї дії незалежно від вибору інших суб’єктів.

Гіпотеза раціональної поведінки — припущення, що суб’єкт (агент або центр) з урахуванням всієї інформації, що є у нього, вибирає дії, які призводять до найбільш переважних результатів діяльності.

Гіпотеза слабкого впливу — припущення, що дії окремого суб’єкта практично не впливають на певні параметри організаційної системи.

Горизонт планування — число майбутніх періодів часу, для яких ви­значаються плани при управлінні динамічною організаційною системою.

Гра — 1) взаємодія сторін, інтереси яких не співпадають; 2) вид не­продуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результаті, а в само­му процесі.

Гранична корисність — похідна функції корисності

Граф гри, рефлексії, — граф, вершини якого відповідають реальним і фантомним агентам, і в кожну вершини входять дуги (їх число на оди­ницю менше числа реальних агентів), що йдуть з вершин-агентів, від дій яких в інформаційній рівновазі залежить виграш даного агента.

Громадська безпека — 1) це система суспільних відносин та юри­дичних норм, які регулюють ці відносини з метою забезпечення гро­мадського спокою, недоторканості життя та здоров’я населення, нор­мальної праці та відпочинку громадян, нормальної діяльності держав­них та громадських організацій, установ та підприємств; 2) включає такі відносини, які попереджують або усувають шкідливі для життя та здоров’я людини наслідки, котрі можуть бути заподіяні в результаті дій людей або штучним чи природним джерелом підвищеної небезпе­ки. Найважливішою рисою громадської безпеки є урегульованість дій конкретних осіб, що виконують відповідні операції з джерелами підви­щеної небезпеки.

Громадська небезпека — у кримінальному праві об’єктивна (мате­ріальна) ознаки злочину, чи іншого правопорушення, що виявляє шкід­ливість такої поведінки для суспільства, наведену чи реальну загрозу населення істотної шкоди громадським відносинам, образу життя, шко­да може бути економічною, політичною, ідеологічною, вона може бути нанесена правам та законним інтересам громадян, порядку управління, громадському порядку.

Громадський порядок — 1) урегульована моральними і правовими нормами система суспільних відносин, що мають на меті гарантування безпеки та спокою, захисту честі та гідності громадян, і нормальних умов для діяльності державних і громадських організацій. Громадський по­рядок є складовою частиною правопорядку; 2) певна система відносин, належний порядок, що склався у суспільстві, який відповідає інтересам держави та всіх її громадян. Це сукупність встановлених у державі пра­вил поведінки як у громадських місцях, так і поза ними, які регулюються правовими, моральними та іншими соціальними нормами. Громадський порядок потрібно розглядати як стан соціальної урегульованості, при якому забезпечуються охорона життя, здоров’я, прав і свобод громадян, людська гідність, громадський спокій, створення максимально сприят­ливих умов для нормального та безперебійного функціонування дер­жавних та громадських організацій, виховання поваги до суспільства та дотримання громадської моралі.

Група — сукупність людей, об’єднаних спільністю інтересів, профе­сії, діяльності тощо.