4.     Роль міліції України у забезпеченні економічної безпеки України

Після розпаду Радянського Союзу Україна отримала у спадок від­колотий уламок всього державного апарату, і зокрема силових підрозді­лів, до яких входить міліція. Вважалося, що потрібен лише час для того, щоб вся система державних органів самостійної держави ефективно запрацювала, але час пройшов і переконав, що закінчився період ілю­зорних перетворень, що позитивні результати не приходять самі собою, а ігнорування історичного досвіду зводить нанівець проведення будь- яких економічних реформ, що автоматичне перенесення тих моделей, які використовувалися в інших країнах, на український ґрунт не несе в собі позитивного результату, оскільки не враховується національний чинник, що без наукового підходу, котрий враховує дійсні економічні і національно-психологічні реальності країни, успіх у розв’язанні соці­ально-економічних проблем є примарним.

Оцінюючи сьогоднішній рівень економічної безпеки України, варто визнати, що відбувається прискорена криміналізація галузей економіки і різкий ріст її тіньового сектора. Нині криміногенні фактори значною мірою визначають не тільки сьогоднішній її стан, але і перспективи роз­витку. Підтвердженням процесу активної криміналізації економіки є зростання числа злочинів, що виявляються, економічної спрямованості і спостерігається тенденція постійного їхнього збільшення.

Щорічно організуються і ліквідуються десятки тисяч підприємств з однойменними назвами, помилковими зведеннями про засновників,

власників, статутні фонди, юридичні адреси, що дозволяє їм безконтр­ольно здійснювати нелегальні господарські і фінансові операції, укрива­ти доходи від оподатковування, не повертати кредити і т.п.

Характеризуючи сьогоднішній стан економічної безпеки з погляду посилення впливу на неї кримінальних загроз, слід зазначити, що органі­зована злочинність уже диктує порядок функціонування цілим галузям економіки, а свої норми соціальної поведінки - окремим місцевостям.

За деякими даними у країні близько 50% економіки криміналізова- но. А це наштовхує на висновок: існування держави як дієвого інституту політичної влади за таких показників стає майже неможливим.

Загальновизнаним є факт глобалізації (транснаціоналізації) зло­чинності, що супроводжує глобалізацію економічну Глобалізація по­лягає в злитті національних економік у єдину загальносвітову систему. Цей процес визначається ринковими, а не державними силами. Він ге­нерує трансконтинентальні і міжрегіональні потоки, утворює взаємоза­лежність глобального масштабу.

Глобалізована економіка являє собою якісно нове явище у вигляді цілісної єдиної міжнародної системи, що об’єктивно вимагає і відповід­ної політичної інтеграції.

У літературі небезпідставно відзначається, що глобалізація стиму­лювала появу «мафіозного світу»; італійці продають у Європі колум­бійські наркотики, російські угруповання купують у японських крадені автомобілі, албанські банди перевозять азіатський героїн для турецьких картелів. Транснаціоналізація злочинності особливо помітно виявля­ється в таких її формах, як нелегальна міграція і торгівля людьми; те­роризм, торгівля зброєю, наркобізнес, корупція, відмивання брудних грошей і т.п.

За даними ООН, злочинність у світі за останні ЗО років збільшилася в 4 рази. Злочинність у світі з кінця 90-х років у середньому збільшується на 5% на рік, приріст же населення складає 1% на рік. До кінця поточного року на планеті буде зареєстровано не менш 450 млн злочинів, а їхнє фактичне число може бути в 3-4 рази більше. Це 200 тисяч злочинів на годину.

Природно, усе це формує величезний масив так званих «брудних» грошей.

Варто сказати про таку глобальну проблему, як відмивання грошей. Глобалізація різко каталізувала цей процес, який також спрямований на обслуговування найбільш багатих країн і клієнтів. Невипадково при­близно половина всіх грошей відмивається через американську банків­

ську систему, а більшість офшорних зон підконтрольні найбільш могут­нім країнам.

Розвиток офшорних фінансових центрів найкраще ілюструє анти­державну тенденцію фінансової глобалізації. Так, наприклад, на Кай- манових островах, що лідирують серед подібних «чорних дір» світової економіки, площею лише 14 квадратних кілометрів, зареєстровано по­над 500 банків. Збиток від офшорної мережі не піддається вирахуван­ню, оскільки більш сприятливого ґрунту для злочинців, організованих у міжнародному масштабі, не існує. Простежити ж шляхи нелегально здо­бутих капіталів найчастіше неможливо. Усього під прикриттям офшорів «крутиться» понад 2 трильйони доларів.

У всьому цьому кругообігу відсутня одна, найважливіша ланка з огля­ду на забезпечення економічної безпеки, — система ефективної протидії.

Міліція України посідає особливе місце у системі забезпечення еко­номічної безпеки України. Ця особливість проявляється, перш за все, у діяльності по боротьбі зі злочинністю, правопорушеннями та профілак­тикою злочинних посягань на нормальні процеси функціонування та розвитку економічної безпеки України. На міліцію сьогодні покладено обов’язок недопущення «захоплення» сфери економічної безпеки кри- міналізованими структурами, протидія тінізації економіки.

Нагальною проблемою для України є масштабне розповсюдження ко­рупції, яка являє національну загрозу, і ставить під сумніви успіх соціаль- но-економічних перетворень. Корупція в нашій країні, як і у всьому світі, нерозривно пов’язана з організованою злочинністю, міжнародним терориз­мом. Вона служить могутнім важелем впливу на державну владу, політику та інститути громадянського суспільства. А правова антикорупційна база у нашій державі не сформована. Вона носить суперечливий характер, не вра­ховує обставин, що склалися, не відповідає багатьом положенням міжна­родно-правових актів, до яких формально Україна уже приєдналася.

Суспільство і держава сплачують й іншу ціну. Мізерна заробітна плата державних службовців, військовослужбовців, співробітників мі­ліції, викладачів і лікарів штовхає їх на злочини. 1 цілком закономірно, що за останні 15 років в країні склався «недієздатний» державний апа­рат, готовий за гроші зробити все що завгодно. Сучасний стан країни має жорсткі характеристики: «дефективна демократія», «кланове господар­ство», «кримінально-монополістичний ринок» та ін.

Упродовж 2005 року виявлено 45,1 тис. (+ 2,1 %) злочинів у сфері економіки (тобто злочинів, які прямо загрожують економічній безпеці

України), з яких більше половини — тяжкі та особливо тяжкі. У струк­турі економічної злочинності переважають злочини, вчинені у сфері службової діяльності (17,9 тис.). Викрито 3,7 тис. (+ 18,8 %) фактів ха­барництва. Середня сума виявленого хабара 2005 року зросла до 8,7 тис. грн., проти 4,7 тис. у 2004 році.

Задокументовано 138 фактів хабарництва, де сума хабара переви­щує 10 тис. грн., 54 злочини — понад ЗО тис. гривень.

Найбільш враженими хабарництвом є заклади освіти й охорони здо­ров’я, підприємства транспорту, об’єкти промисловості, житлово-кому- нальне господарство та сфера реформування власності.

На пріоритетних напрямках економіки виявлено понад 3,7 тис. злочинів зі збитками понад 100 тис. грн, 870 — зі збитками понад 1 млн гривень.

Закінчено розслідуванням майже 31,4 тис. економічних злочинів. Встановлено завдану економічними злочинами (за закінченими кримі­нальними справами) матеріальну шкоду на суму 1,1 млрд грн, відшкодо­вано — 965,4 млн грн (91,3 %).

Проведений нами аналіз уможливив дійти висновку, що найбільш криміналізованими є бюджетна сфера, де викрито 8,6 тис. злочинів, агропромисловий комплекс — 5,9 тис., паливно-енергетичний комп­лекс — 4,1 тис., сфера приватизації — 3,5 тис.

Викрито 419 злочинів, пов’язаних з незаконним відшкодуванням ПДВ, у т.ч. 86 — зі збитками понад 1 млн. гривень.

Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинніс­тю МВС України на виконання доручень керівництва держави здійснює ряд заходів, спрямованих на протидію правопорушенням у паливно-енер- гетичному комплексі держави, і, найперше, на документування посадо­вих злочинів у цій сфері. Крім того, з жовтня 2005 р. згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2005 року № 2966-IV «Про заходи щодо запобігання енергетичній кризі в Україні», у межах компетенції ор­ганів внутрішніх справ, вжито низку додаткових цільових заходів щодо декриміналізації зазначеної галузі економіки.

Так, за даними начальника Департаменту державної служби бороть­би з економічною злочинністю МВС України, упродовж 2005 року в ці­лому на об’єктах паливно-енергетичного комплексу викрито 4 329 зло­чинів, у т. ч. З 959 тяжких та особливо тяжких, 1 001 злочин, скоєний у сфері службової діяльності, з них 142 — факти хабарництва, 618 при­власнень та розтрат, у т.ч. 150 — у великих і особливо великих розмірах. Закінчено розслідуванням 2364 кримінальних справ. Викрито 2744 осо­

би, причетних до скоєння злочинів, у т. ч. 185 керівників різних рівнів. Сума матеріальних збитків за викритими злочинами складає близько 1,2 млрд грн, а за закінченими кримінальними справами — близько 109,7 млн грн, з яких 106,7 млн грн відшкодовано.

Здійснений правоохоронцями аналіз порушених кримінальних справ та інформації з регіонів свідчить, що на об’єктах паливно-енерге­тичного комплексу найбільш поширеними зловживаннями є: привлас­нення та розтрата майна підприємств матеріально відповідальними та службовими особами; нецільове використання грошових коштів, виді­лених на створення нових робочих місць для звільнених працівників вугільної галузі; укладення збиткових угод на закупівлю обладнання за завищеними цінами та реалізацію продукції нижче за її собівартість; за­вищення об’ємів виконаних робіт під час реконструкції та будівництва; зловживання керівників підприємств галузі при проведенні вексельних операцій; зловживання в енергопостачальних компаніях та їхніх струк­турних підрозділах, пов’язані з розрахунками за електроенергію.

На підприємствах електроенергетики минулого року виявлено 2 521 злочин, у т.ч. 2 395 тяжких та особливо тяжких, 294 злочини — у сфері службової діяльності, з яких 60 — факти хабарництва. Викрито 117 зло­чинів, пов’язаних із привласненням та розтратою, з них 44 — у великих та особливо великих розмірах. Закінчено розслідування за 1 078 кримі­нальними справами. Сума збитків за ними становить понад 23,8 млн грн, які повністю відшкодовано.

Залишається складною криміногенна ситуація в атомній енергети­ці, де окремі керівники АЕС з метою особистого збагачення створюють різноманітні схеми взаєморозрахунків, у тому числі із залученням фік­тивних фірм-посередників, за допомогою яких штучно створюють за­боргованість атомних електростанцій перед комерційними структурами з метою розкрадання майна та грошових коштів цих стратегічно важли­вих підприємств.

Під час відпрацювання підприємств атомної енергетики у 2005 році викрито 45 злочинів, скоєних на АЕС, що були пов’язані з розрахунками за фіктивно оформлені роботи і надані послуги, розрахунками векселя­ми за придбання обладнання за завищеними цінами тощо.

Відтак, економічна безпека України з кожним днем опиняється у загрозливому становищі, що може призвести до втрати контролю у цій сфері, і саме на міліцію України покладено найважливіший обов’язок — недопущення цих негативних наслідків.

Україна поки що зберігає шанс стати країною зі стабільною демо­кратією, громадянським суспільством і цивілізованим ринковим гос­подарством, де свобода підприємництва і соціальна справедливість не виключають, а доповнюють одна одну. Саме у проведенні такої транс­формації сьогодні і належить велика роль міліції України. А реалізува­ти це стане можливим за умови наукового підходу та професіоналізму співробітників міліції.

Багаторічний досвід функціонування правоохоронних структур України, у тому числі й у складі колишнього СРСР, засвідчує — усталені правоохоронні структури держави працювали і працюють, що підтвер­джується конкретними результатами їхньої діяльності. Але необхідні воля й наполегливість вищого політичного керівництва держави, щоб управлінські заходи у сфері забезпечення економічної безпеки України були спрямовані не на потурання особистим амбітним проектам окре­мих високопосадовців, а на організацію творчої фундаментальної роз­робки з наступною реалізацією науково обґрунтованих та експеримен­тально перевірених соціально-правових механізмів, які б забезпечили функціонування існуючих правоохоронних органів держави у точній відповідності до нормативно-правових вимог і унеможливили б їх без­діяльність, перевищення або інше спотворення владних повноважень чи непродуктивне виконання посадових обов’язків.

Втім, що в державному будівництві країни, в законотворчості є дій­сно невідкладні проблеми, невирішення яких створює реальні й нездо­ланні перешкоди подальшому розвитку держави і суспільства на цивілі­зованих засадах демократії й верховенства права.

Саме такою є, наприклад, проблема формування ефективної систе­ми забезпечення економічної безпеки України.

Адже невизначеність у питаннях формування системи забезпечен­ня безпеки держави, зокрема в одному з найголовніших напрямків — економічної безпеки, перешкоджає насамперед формуванню чіткої, налагодженої та адекватної сучасним реаліям системи національної безпеки України.

Для українського державотворення незрівнянно більше користі буде тоді, коли реформаторські зусилля будуть спрямовані не на створення но­вих сумнівних нормативно-правових актів, а на наукову розробку й реа­лізацією принципів і засад заснування й функціонування правоохоронної системи в цілому та її складових частин, у тому числі й органів і підрозді­лів, які приймають участь у забезпеченні економічної безпеки України.

Такий підхід є продуктивним, оскільки призведе до розблокування багатьох напрямків законотворчого процесу, стимулюватиме розробку й прийняття саме тих законодавчих актів, необхідність у яких зумовлена об’єктивними потребами суспільства.