2.     Сучасні загрози економічній безпеці України

Сьогодні економічна безпека України забезпечується без жодних офіційних документів її регламентації. Як наслідок - існують хаотич­ність дій та суттєві прогалини у цій сфері. Проект Стратегії забезпе­чення економічної безпеки України, переданий на розгляд Кабінету Міністрів не знайшов підтримки, при цьому розробники не отримали жодних зауважень.

Забезпечення економічної безпеки України сьогодні побудоване на реагуванні на відхилення від безпечних рівнів, тобто використовуєть­ся методологія рефлексивного управління. Відтак, лише утворення аномалії спонукає до дій. Такий підхід призводить до втрати можли­вості своєчасного виявлення і відповідного реагування ще на стадії за­родження. Держава існує лише завдяки інерції. Це — пасивне забез­печення безпеки.

Очевидно, що така система є надто небезпечною, передусім, для її основного, але найслабшого елемента об’єкта - особи та громадяни­на. Держава як виконавчий механізм суспільства також страждає від негараздів окремої людини, але набагато менше ніж ця людина. Краї­на — органічне поєднання території з населенням, сприймає зазначене погіршення ще з меншою чутливістю. Меншою навіть ніж регіон, який за певних умов є відокремленою частиною країни — адже населення ре­гіону є меншим за населення країни за кількістю, тому негаразди окре­мої людини для регіону більш болючі.

На цей час найбільш ефективними є економічні важелі управління державою. Але, накопичуючи ресурси, держава наближається до межі, за якою використання цього виду управління стає гальмом розвитку. Тоді застосовується так зване «політичне» управління, головною озна­кою якого є перевага інтересів людини-громадянина над інтересами держави. Закінчення цієї стадії виводить державу на наступний етап — і весь цикл повторюється на більш високому рівні. За таким алгоритмом сьогодні відбувається рух держави до «досконалості».

Тепер зупинимось детальніше на самих загрозах економічній безпе­ці, які існують на сьогодні в України.

Загрози економічній безпеці України поділяються за формою закрі­плення на: нормативні (ті, що чітко визначені як такі у нормативно-пра­вових актах) і ненормативні (ті, які не визначені як такі у нормативно- правових актах).

Відповідно, нормативні загрози національній безпеці в економічній сфері чітко визначені у ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України». До них належать:

- істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегіч­но важливих напрямах інноваційного розвитку;

- послаблення системи державного регулювання і контролю у сфе­рі економіки;

- нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері еконо­міки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави;

- відсутність ефективної програми запобігання фінансових криз;

- зростання кредитних ризиків;

- критичний стан основних виробничих фондів у провідних галу­зях промисловості, агропромисловому комплексі, системах жит­тєзабезпечення;

- загострення проблеми підтримання в належному технічному ста­ні ядерних об’єктів на території України;

- недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання струк­турної деформації в економіці;

- критична залежність національної економіки від кон’юнктури зо­внішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

- нераціональна структура експорту з переважно сировинним ха­рактером та низькою питомою вагою продукції з високою част­кою доданої вартості;

- велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього та внутрішнього боргів;

- небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

- неефективність антимонопольної політики та механізмів держав­ного регулювання природних монополій, що ускладнює створен­ня конкурентного середовища в економіці;

- критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

- неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсут­ність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

- «тінізація» національної економіки;

- переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональ­ними.

Загрози також класифікують за критерієм сфери прояву на вну­трішні та зовнішні. Оскільки у вищезгаданому законі нормативно не за­кріплено поділ загроз на внутрішні та зовнішні, доцільно говорити про ненормативні внутрішні та ненормативні зовнішні загрози.

Відтак, до ненормативних внутрішніх загроз належать:

- успадкована з минулого структурна деформованість економіки, яка погіршилась за рахунок криз низки життєзабезпечуючих га­лузей виробництва;

- внутрішньополітична нестабільність, криміналізація політики і суспільства, корупція, неефективна організація влади;

- криміналізація економіки, проникнення організованої злочинності у ключові галузі української економіки і органи управління нею;

- неконкурентноздатність національної економіки;

- високий рівень монополізації економіки, недобросовісність у ви­конанні договірних зобов’язань, відсутність мотивації для удо­сконалення виробництва;

- слабкість інститутів влади, яка призводить разом із недоскона­лістю правової бази до низької правової, фінансової, договірної дисципліни, масовому укриттю прибутків і ухилення від сплати податків;

- погіршення стану науково-технічного потенціалу, втрата позицій на окремих напрямках науково-технічного розвитку, в тому числі в результаті втрати працересурсного інтелектуального потенціа­лу і втрати престижності інтелектуальної праці;

- посилення майнового розшарування населення з одночасним збільшенням чисельності населення з прибутками, нижчими за прожитковий мінімум і безробітних, обмеження доступу до сис­теми охорони здоров’я, освіти, культури та спорту, погіршення на цій основі фізичного та духовного здоров’я населення;

- територіальна диференціація рівня економічного і соціального розвитку регіонів, недостатній рівень керованості економічних взаємовідносин центра з регіонами;

- відсутність прозорих механізмів приватизації стратегічних об'єктів;

- відсутність необхідного моніторингу у сфері енергетичної безпе­ки України, і, як наслідок, керівництво енергетичним сектором

здійснюється на засадах порушення стратегічного балансу укра­їнських інтересів, що створює загрозу перетворення України у нестабільну транзитну зону;

- відсутність чіткої та жорсткої системи забезпечення економічної безпеки України;

- недостатня дієвість механізмів протидії виникаючим загрозам економічній безпеці України.

До ненормативних зовнішніх загроз належать:

- загроза світового тероризму;

- загроза зростаючої залежності, в першу чергу, від Росії. Еконо­мічна залежність доповнюється відчутними факторами політич­ного характеру;

- непрозорість капіталів іноземного інвестування і майже повна відсутність моніторингу реальної ефективності іноземних інвес­тицій;

- залежність України від імпорту багатьох різновидів продукції і устаткування;

- високий рівень зовнішнього боргу, посилення спроб його вико­ристання для впливу на прийняття економічних і політичних рі­шень;

- недостатній експортний і валютний контроль, і необлаштованість митного кордону;

- нерозвиненість транспортної інфраструктури експортно-імпорт­них операцій;

- корупція чиновників з боку міжнародних і транснаціональних корпорацій.

Вищевказаний перелік загроз економічній безпеці України не є ви­черпним. їх коло постійно збільшується, а тому необхідно виробити і, найголовніше, впровадити в життя ефективний механізм забезпечення економічної безпеки України, за допомогою якого можна буде управля­ти не лише нормативно визначеними загрозами, а й, відповідно до реалій сьогодення, своєчасно виявляти чинники, тенденції, що можуть сприяти активізації загроз національній безпеці в економічній сфері.

До вказаного механізму повинні включатись ?пакі елементи:

1) система забезпечення економічної безпеки України (СЗЕБУ) — тобто система органів і підрозділів, які, за наявності чіткого роз­межування владних повноважень і налагодженої взаємодії, бу­дуть реально забезпечувати економічну безпеку нашої держави і

протидіяти загрозам і злочинним проявам у цій сфері;

2) глибоке і змістовне наукове підґрунтя діяльності складових еле­ментів СЗЕБУ;

3) наявність чітко-регламентуючої правової бази діяльності СЗЕБУ.