Вступ

Досвід — дитя думки, а думка — дитя дії.

Ми не можемо вивчати людей по книжках

Б. Дизраелі

З моменту проголошення Акту про Незалежність України (27 липня 1991 року) постійно відбуваються структурні зміни як органів управлін­ня державою так і правоохоронної системи країни. У процесі подальшо­го державотворення має місце тенденція вдосконалення правоохорон­ної системи. Надходять різні пропозиції, у тому числі замінити назву «міліція» на «поліція», тобто перейти від системи «озброєного народу» до системи «професійних охоронців правопорядку». Проведення ефек­тивних змін у правоохоронній системі вимагає глибоких знань міжна­родного досвіду створення, побудови та функціонування таких систем, особливо європейських країн, оскільки Україна в недалекому майбут­ньому планує стати одним із членів Євросоюзу.

Як відомо з історії, абсолютно ідентичних ситуацій в різних країнах і в різні історичні періоди не буває, але деякі загальні риси, що -прита­манні сьогодні Україні, існували й існують в інших державах і тому є необхідність їх врахування. Однією з таких європейських держав, яка досягла у 2-й половині XX ст. значних успіхів в області розвитку еконо­міки та боротьби зі злочинністю є Німеччина.

Досвід в побудові та реформуванні структури органів управління по­ліції Німеччини може бути в значній мірі корисним під час реорганізації українських правоохоронних органів. Що можливе на основі комплек­сного теоретичного та практичного аналізу ефективності поліцейської системи цієї країни, встановленні її позитивних та негативних момен­тів, особливо із запровадження високоефективної структури та методів управління, які широко застосовуються німецькою поліцією. Актуаль­ним для України є досвід Німеччини в запровадженні ефективної систе­ми підбору, навчання та розстановки кадрів, в матеріально-технічному забезпеченні, міжнародному поліцейському співробітництві адже з 1990 року Україна є членом міжнародної організації кримінальної поліції — «Інтерпол» та боротьбі з тероризмом.