Вступ
Досвід — дитя думки, а думка — дитя дії.
Ми не можемо вивчати людей по книжках
Б. Дизраелі
З моменту проголошення Акту про Незалежність України (27 липня 1991 року) постійно відбуваються структурні зміни як органів управління державою так і правоохоронної системи країни. У процесі подальшого державотворення має місце тенденція вдосконалення правоохоронної системи. Надходять різні пропозиції, у тому числі замінити назву «міліція» на «поліція», тобто перейти від системи «озброєного народу» до системи «професійних охоронців правопорядку». Проведення ефективних змін у правоохоронній системі вимагає глибоких знань міжнародного досвіду створення, побудови та функціонування таких систем, особливо європейських країн, оскільки Україна в недалекому майбутньому планує стати одним із членів Євросоюзу.
Як відомо з історії, абсолютно ідентичних ситуацій в різних країнах і в різні історичні періоди не буває, але деякі загальні риси, що -притаманні сьогодні Україні, існували й існують в інших державах і тому є необхідність їх врахування. Однією з таких європейських держав, яка досягла у 2-й половині XX ст. значних успіхів в області розвитку економіки та боротьби зі злочинністю є Німеччина.
Досвід в побудові та реформуванні структури органів управління поліції Німеччини може бути в значній мірі корисним під час реорганізації українських правоохоронних органів. Що можливе на основі комплексного теоретичного та практичного аналізу ефективності поліцейської системи цієї країни, встановленні її позитивних та негативних моментів, особливо із запровадження високоефективної структури та методів управління, які широко застосовуються німецькою поліцією. Актуальним для України є досвід Німеччини в запровадженні ефективної системи підбору, навчання та розстановки кадрів, в матеріально-технічному забезпеченні, міжнародному поліцейському співробітництві адже з 1990 року Україна є членом міжнародної організації кримінальної поліції — «Інтерпол» та боротьбі з тероризмом.