1.1.  Визначення поняття національної безпеки

Можна окреслити бачення поняття національної безпеки. Отже, у вузь­кому розумінні національна безпека — свідомий цілеспрямований органі­зуючий вплив суб’єкта управління на загрози та небезпеки, за якого дер­жавними та недержавними інституціями створюються сприятливі умови для прогресуючого розвитку українських національних інтересів, джерел

добробуту конкретної особи, суспільства і держави, а також забезпечується ефективне функціонування системи національної безпеки України.

Широке розуміння національної безпеки базується на нормативно визначених національних інтересах, тобто таких національних інтер­есах, які держава вважає національними.

Отже, у широкому розумінні національна безпека — свідомий цілеспрямований вплив суб’єкта управління на загрози та небезпеки, за якого через дію державних і недержавних інституцій, а також окремих громадян забезпечується:

1) надійне збереження духовного і матеріального потенціалу, осо­биста безпека, конституційні права та свободи людини і громадянина, науково обґрунтований та гарантований державою мінімум матеріаль­них і духовних умов існування;

2) подолання конфронтаційності в суспільстві, досягнення і підтри­мання злагоди з найважливіших питань розвитку країни; розв’язання кризових ситуацій у відповідних сферах життєдіяльності; підвищення творчої активності населення; прискорення формування інституту гро­мадського суспільства, чільне місце серед яких посідатимуть підсистема недержавного забезпечення національної безпеки і організації, що здій­снюватимуть цивільний контроль за суб’єктами забезпечення національ­ної безпеки; подолання економічної кризи і забезпечення поступального розвитку моделі ринкової економіки в поєднанні з плановою; формування безпекової культури населення; визнаних міжнародним правом інтересів та прав українського населення в зарубіжних країнах; економічні, інфор­маційні, політичні та інші умови всебічного розвитку особи;

3) державний суверенітет, політична незалежність, територіальна цілісність, недоторканість державних кордонів, конституційний лад, прогресуючий розвиток суспільства в конкретних історичних умовах; непорушність і ефективне функціонування державної влади, розвиток життєво важливих потреб, цінностей та інтересів народу; законні пра­ва й інтереси громадянина, розвиток ефективної системи міжнародних зв’язків на основі партнерства і співробітництва; створення системи забезпечення національної безпеки для ефективної реалізації націо­нальних інтересів; створення надійного оборонного і наступального по­тенціалу здатного для відбиття будь-якої зовнішньої агресії; створення розвідувального співтовариства для здійснення своєчасного і достовір­ного отримання інформації у сфері безпеки, участь у системах безпеки різного рівня.

Національна безпека, будучи за своєю суттю об’єктом управління, не може розглядатися відірвано від контексту національних інтересів, адже між національними інтересами і національною безпекою є тісний прямий та зворотний зв’язок. Національні інтереси, з одного боку, ви­значають політику національної безпеки, і з іншого — при неналежному забезпеченні по каналах зворотного зв’язку передають інформацію до системи безпеки з метою корекції алгоритму соціального управління. Таким чином, як національна безпека, так і національні інтереси входять до однієї системи управління, через що постає потреба в аналізові наці­ональних інтересів в епоху глобалізації.