4.     Поняття acquis communautaire

Прагнення України стати членом ЄС обумовило необхідність обов’язкове прийняття acquis communautaire — сукупності цілей, прин­ципів і норм спільної політики та законодавства ЄС, а також юридичних та інституційних механізмів їхнього впровадження.42

42 Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.11 / Київ. нац. ун. ім.. Т. Шевченка. - К., 2002. - С. 136.

На момент свого виникнення acquis communautaire включав осно­воположні міжнародні договори, якими засновані Європейські Спів­товариства; інституційну структуру Співтовариств; законодавство Співтовариств; міжнародні договори, укладені Співтовариствами; акти, прийняті країнами-кандидатами в процесі приєднання до ЄС; довго­строкові принципи-цілі, які знаходяться у процесі визначення, а в про­цесі подальшого розширення Співтовариств до acquis був добавлений обов’язок нового члена безумовно визнати такі основоположні прин­ципи права Європейських Співтовариств, як пряма дія, примат права Співтовариств над національним правом їх членів, а також однакове тлумачення права Співтовариств всіма їх членами.43

Стандарти ЄС звично вважати еталонними. Хоча, як свідчить істо­ричний досвід, існували моменти, коли стандарти ЄС не відповідали, були нижчими, стандартам країн, що мали стати членами ЄС. Напри­клад, високі екологічні стандарти Австрії, Швеції і Фінляндії. Внаслідок чого ЄС розробив цілеспрямовану, послідовну сукупність заходів щодо підвищення існуючих стандартів членів ЄС до стандартів країн, що мали стати членами Євросоюзу.

Корисним для розкриття теми є виокремлення ряду правових про­блем, що ускладнюють прийняття acquis країнами Центральної та Схід­ної Європи. Так, М.М. Гнатовський виділяє:

1. Складність структури acquis навіть у частині, безпосередньо закла­деній основоположними міжнародними договорами, так званому «пер­винному європейському праві», про що свідчить неузгодженість в фун­даментальних, базових поняттях, як от «Європейський Союз» та «Євро­пейські Співтовариства» (досі не зрозуміло, чи включає «Європейський Союз» в себе Європейські Співтовариства та чи має він самостійний юри­дичний статус), «Рада Міністрів» чи «Рада Європейського Союзу», «асоці­йоване членство в ЄС» чи «асоційовані відносини» тощо.

2. Велика кількість норм первинного права ЄС застаріла та втратила чинність, а також чинні норми первинного права ЄС треба тлумачити у зв’язку з рішеннями Суду ЄС, які надали цим нормам значення, що без­посередньо не випливає з тексту основоположних договорів.

3. Передумовою імплементації acquis є реформа національного кон­ституційного права з метою прийняття примату європейського права та

43 Goebel R.J. The European Union grows: the constitutional impact of the accession of Austria, Finland and Sweden // Fordham International Law Journal, No. 18(4), 1995. P. 1140-1149.

визнання верховної юрисдикції Європейського Суду, отже, існує необ­хідність проведення конституційної реформи в країнах-кандидатах у зв’язку з наявністю в їхніх конституціях норм, що не дають можливості безумовно прийняти примат європейського права та повного мірою імп- лементувати acquis.

4. Важливі галузі acquis постійно перебувають у процесі змін, а отже Комісія ЄЄ має об’єктивні складнощі в організації процесу спостере­ження за їх дотриманням у країнах Центральної та Східної Європи, при­наймні доки acquis у певних сферах не набуде відносної сталості.

5. Розширення на Схід обумовлює значні зміни в інституційній структурі та процедурах прийняття рішень всередині ЄС, що фактич­но може відбутися тільки разом з внутрішньою реформою Співтова­риств.44

У зв’язку з вищевикладеними проблемами, ЄС чітко виокремив сфери правового регулювання, де необхідна імплементація норм ЄС країнами кандидатами на вступ.

Особливістю сучасного етапу розширення Євросоюзу є включення до acquis communautaire розділу з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.45 А тому узгодження політики інформаційної безпеки України з ЄС в цьому напрямку є досить актуальними.

Акцентуємо, що серед багатьох інших сфер, які потребують узго­дження з правом ЄС (сфера оподаткування, державних поставок та банківської діяльності, охорони довкілля, енергетики, сільського господар­ства, промисловості, транспорту, юстиції та внутрішніх справ тощо), відзначена й сфера інтелектуальної власності та телекомунікацій.46

Процес вступу країни-кандидата до ЄС складається з ряду послідов­них, довготривалих та взаємопов’язаних стадій:

1) подання державою до Ради Європейського Союзу заяви щодо членства;

2) звернення Ради до Європейської Комісії з проханням підготува­ти Висновок щодо заяви;

3) вручення Висновку Комісією Раді;

4) рішення Ради (одноголосне) щодо початку переговорів про вступ;

44 Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.11 / Київ. нац. ун. ім. Т. Шевченка. - К, 2002. - С. 157.

45 Common Foreign and Security Policy and Enlargement. - Gütersloh: Bertelsmann Foundation Publishers, 1995. - 117 p., C.4-10

46 Agenda 2000: For A Strenger And Wider Union. - Strasbourg, 15 July 1997. - DOC/97/6.

5) початок переговорів між державами членами і державою-заявником;

6) ухвалення Радою (одноголосне) за пропозицією Комісії спільної позиції на переговорах з державою-кандидатом на вступ;

7) укладання окремої угоди між Євросоюзом і державою, що всту­пає, стосовно проекту договору про вступ;

8) подання договору про вступ до Ради і до Європарламенту;

9) підготовка Комісією висновку щодо договору про вступ;

10) надання згоди (абсолютною більшістю) Європарламентом;

11) схвалення договору Радою ЄС (одноголосне);

12) укладення договору між Євросоюзом і країною, що вступає;

13) ратифікація договору сторонами;

14) набуття договором чинності з визначеної сторонами дати.47

Наприклад, процес вступу Великої Британії, Ірландії і Данії тривав

більше одинадцяти років, Іспанії та Португалії — понад восьми років тощо.

І хоча в Брюсселі існує думка про неперспективність намагань України стати кандидатом на вступ до Євросоюзу навіть у віддаленому майбутньому, українські вчені вважають, що необхідно сформувати про- українське лобі за допомогою сусідніх країн-членів ЄС, зокрема друж­ньої до України Польщі.

Але найбільш вагомими та дієвими передумовами для вступу України в Європейський союз є узгодження норм права, що регулюють відповідні сфери життєдіяльності суспільства, зокрема й інформаційної сфери.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України «Єв­ропейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та со­ціального розвитку України на 2002-2011 роки»48 заплановано протягом 2002-2007 років приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

5. Україна на шляху євроінтеграції

Розуміючи, що приведення українського законодавства у відповід­ність до європейських стандартів неможливе без відповідного інститу- ційного механізму, на базі Центру європейського та порівняльного пра­

47 Avery G., Cameron F. The Enlargement of the European Union. - Sheffield: Sheffield Academic Press, 1998. - 199 p.

48 Послання Президента України до Верховної Ради. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Урядовий кур’єр. - 2002. - 4 червня.

ва, відповідно до Постанови КМУ від 24 грудня 2004 p., був створений Державний департамент адаптації законодавства. Основними завдання­ми якого є.

1. Організація роботи з реалізації державної політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу

2. Участь у межах своєї компетенції в координації роботи, пов’яза­ної з виконанням Загальнодержавної програми адаптації законо­давства України до законодавства ЄЄ.

3. Організація науково-експертного, аналітичного, інформаційного та методологічного забезпечення євроінтеграції.

4. Підготовка рекомендацій щодо приведення законодавства Укра­їни у відповідність з acquis communautaire та на їх підставі роз­роблення проектів нормативно-правових актів.

5. Проведення експертизи щодо відповідності проектів законів Укра­їни та інших нормативно-правових актів, що за предметом право­вого регулювання належать до сфер, правовідносини в яких регу­люються правом Європейського Союзу, acquis communautaire.

6. Узагальнення інформації про стан адаптації законодавства Укра­їни до законодавства ЄС.

7. Організація моніторингу імплементації актів законодавства Укра­їни, проекти яких розроблені відповідно до acquis communautaire.

8. Координація в межах своїх повноважень співробітництва між Україною та ЄС у сфері адаптації законодавства України до за­конодавства ЄС та у сфері юстиції і внутрішніх справ.49

Досить важливою функцією даного Департаменту є організація про­цесу перекладу актів acquis communautaire на українську мову та надан­ня їм статусу офіційного.

Переклад відповідних актів здійснюється на основі щорічного орієн­тованого плану, який готується Департаментом на підставі пропозицій, що подані центральними органами виконавчої влади та структурними підрозділами Департаменту. Механізм здійснення цього процесу регу­люється наказом № 56/5 Міністерства юстиції України «Про затвер­дження Порядку перекладу актів acquis communautaire на українську мову» від 08.06.2005 року.

Процес перекладу акта acquis communautaire українською мовою здійснюється в декілька етапів:

49 Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 // Офіційний вісник України 14.01.05, № 52, ст. 3447.

1. Переклад повного тексту акта на англійській чи французькій мові з урахуванням всіх чинних змін на початку роботи з його перекладом.

2. Здійснення термінологічної експертизи та літературного редагу­вання переведеного акта.

3. Аналіз відредагованого перекладу Комісією з надання перекла­дам статусу офіційного щодо отримання цього статусу.

4. Оприлюднення перекладу на Інтернет-сторінці Департаменту протягом 10 робочих днів та ознайомлення центрального органу виконавчої влади, що вносив пропозиції щодо здійснення пере­кладу такого акта.50

Необхідно зазначити, що термінологічну експертизу та надання ста­тусу офіційних перекладам, може бути здійсненим центральними орга­нами виконавчої влади або іншими установами та організаціями в окре­мих випадках, передбачених законодавством України.

Динамічність розвитку правових норм ЄС вимагала визначити прі­оритетність сфер правового регулювання та, як наслідок, існування від­повідного переліку нормативно-правових актів, які в першу чергу пови­нні бути прийняті країною-кандидатом на вступ.

Як показує практика, більш тривалим є узгодження нормативних актів держав-кандидатів, що регулювали розвиток телекомунікацій та інформаційних технологій, через інтенсивність зміни змісту цього роз­ділу acquis communautaire усередині самого Євросоюзу.