Вступ

Наука — організоване знання

Г. Спенсер

Управлінська діяльність в органах внутрішніх справ характери­зується не тільки кількісною, але й якісною мірами, пов’язаними з вида­ми витрат часу. Державним службовцям слід ставитися з пошаною як до свого власного, так і до часу інших людей, скорочуючи, за можливості, його втрати. Тут мається на увазі час громадян, котрі стикуються з ді­яльністю органів внутрішніх справ, і час співробітників, які виконують взаємопов’язані функціональні обов’язки. Недостатньо добре органі­зована праця співробітників органів внутрішніх справ тягне за собою невиправдане відволікання таких громадян від їх трудових занять, ви­трату ними часу, призначеного для праці та відпочинку. Нераціональне використання часу одним із співробітників створює перешкоди в роботі інших і зумовлює неможливість виконання загального завдання у вста­новлений строк.

Творчий характер управлінської праці багатьох категорій співробіт­ників органів внутрішніх справ викликає необхідність в раціональній ор­ганізації не тільки їх службового, але й особистого часу. Розумова праця не припиняється з закінченням робочого дня; вона може тривати і після, на­віть поза бажанням людини внаслідок збудження його нервової системи, яке зберігається. Якщо за нетворчою працею будь-який «перепочинок» є більш-менш повного зміною розумових інформаційних процесів, то при розумовій — «це завжди відпочинок наполовину з творчою роботою».

Діяльність керівників, підлеглого їм особового складу органів вну­трішніх справ пов’язана з розв’язанням різноманітних питань, що потре­бує високої загальної культури, універсальності знань, що набуваються і в позаслужбовий час протягом різноманітних контактів, читання, пере­гляду фільмів та спектаклів. Раціональне використання робочого часу сприяє поповненню знань, забезпечує необхідне відвертання уваги від службових справ, попереджає психічні перевантаження. Можливість ра­ціональної організації використання часу співробітниками органів вну­трішніх справ визначається рядом факторів. У їх числі слід назвати рівень професійної підготовки даної людини та підлеглих їй осіб, стиль роботи вищестоящих керівників, загальний характер організації праці, ступінь свідомості при виконанні службового обов’язку всіма працівниками і т.ін. Однак головним є розуміння співробітниками необхідності аналізувати витрати свого часу та їх бажання планувати його використання.