2.     Поняття, задачі та методи морально-психологічної підготовки особового складу органів внутрішніх справ до дій в особливих умовах

Професійна підготовка особового складу органів внутрішніх справ — це організований і цілеспрямований процес оволодіння знаннями, умін­нями і навичками, необхідними для успішного виконання оперативно- службових задач.

До системи професійної підготовки входять службова і бойова під­готовка, яка в свою чергу поділяється на спеціальну, технічну, медичну, вогневу, фізичну, стройову, цивільну оборону, топографію.

Морально-психологічна підготовка особового складу органів вну­трішніх справ нині визначається нормативними актами МВС в окремі напрями професійної підготовки.

Наказом МВС України № 1345 від 11.11.2003 р. передбачена мо­ральна підготовка особового складу при діях по ліквідації масових за­ворушень. Вона включає:

- мобілізацію особового складу на зародкове виконання завдань;

- суворе дотримання законності;

- високу дисциплінованість, пильність, ініціативу та винахідливість;

- свідоме ставлення до виконання службових завдань та обов’язків;

- підвищення професійної майстерності;

- вміння ефективно працювати в складній психічній обстановці;

- об’єктивно оцінювати наслідки заходів, що вживаються, вибір способів дій, що найбільш повно відповідають обстановці при су­ворому дотриманні законності.

Тому метою психологічного і морального забезпечення особового складу при діях в умовах масових заворушень в населених пунктах є:

- забезпечення психологічної стійкості та формування в особового складу таких якостей, які б забезпечили швидке і чітке виконан­ня ним завдань з припинення масових заворушень;

- керівникам апарату управління — прищеплення командирських якостей необхідних для прийняття рішень і організації їх вико­нання в складних ситуаціях;

- вивчення засобів психологічного впливу на підлеглих і правопо­рушників.

Потреба психологічного забезпечення зумовлена низкою чинників, пов’язаних із специфікою діяльності ОВС.

1. Робота працівників міліції належить до діяльності, що здійсню­ється у системі координат «людина — людина», тобто пов’язана з багато- варіантністю розв’язуваних професійних завдань і їх інтелектуальною та емоційною насиченістю. Ускладнення криміногенної обстановки по­требує застосування ефективних методів, прийомів і засобів правоохо­ронної діяльності.

2. Слід враховувати, що працівники міліції виконують свої службові обов’язки в напружених стратегічних, екстремальних умовах.

Заданими США, при застосуванні зброї на ураження у поліцейських спостерігається порушення сприймання часу звуку, поширені реакції почуття небезпеки, почуття провини, головний біль тощо.

Тому діяльність системи психологічного забезпечення повинна спрямовуватися на:

- удосконалення професійно важливих властивостей та якостей, формування та підтримка високого рівня професійної готовності;

- мінімізації шкоди внаслідок впливу на працівників небезпечних для здоров’я психогенним факторів.

Заходи психологічного забезпечення цілеспрямовано сприяють роз­криттю і розвитку здібностей людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і самого життя працівників ОВС при виконанні ними службово-оперативних завдань.

Психологічне забезпечення має напрями:

1) професійний психологічний відбір;

2) психологічне супроводження проходження служби;

3) професійно-психологічна підготовка;

4) психологічна підтримка оперативно-службових завдань.

Розглянемо кожний із цих напрямів:

Професійно-психологічна підготовка — це цілеспрямований про­цес формування та розвитку особистісних якостей і властивостей пра­цівника, які б відповідали вимогам оперативно-службової діяльності.

Основним завданням психологічної підготовки є:

- формування впевненості в собі, своїй підготовленості в можли­вості успішного подолання труднощів оперативно-службової ді­яльності, готовності до зіткнення з ними;

- набуття знань щодо екстремальних ситуацій та їх можливих варі­антів, їх сутності та способів реагування на них;

- формування психологічної стійкості щодо впливу характерних для оперативно-службової діяльності психотравмуючих чинників;

- тренування вмінь і навичок виконання професійних дій у будь- яких несприятливих умовах та навичок управління своїм емоцій­ним станом;

- виховання гармонійно розвинених вольових якостей (цілеспря­мованість, наполегливість, самостійність, сміливість, витрива­лість та ін.);

- розвиток якостей «психологічної надійності» (витривалості щодо небезпеки і ризику, перенапруження, невдач та труднощів);

- накопичення досвіду швидкого переходу від очікування до мак- симально-інтенсивних дій;

- розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості;

- тренування професійно значущих якостей (професійної спосте­режливості, професійної пам’яті і т.д.).

Уся робота з психологічної підготовки повинна в кінцевому резуль­таті сформувати психологічну захищеність працівника міліції при ви­конанні ним завдань.

Психологічна захищеність — сформований стан психологічної готовності до дій у психологічно складних та екстремальних умо­вах, подолання негативних наслідків психотравмуючих впливів і професійної деформації, створення позитивного морально-психо­логічного клімату та безконфліктних службово-особистісних вза­ємин в колективі.

Професійно-психологічна готовність працівника — це сукупність якостей і властивостей особистості, що зумовлює стан змобілізованості психіки, налаштованість на більш доцільні, активні та рішучі дії у склад­них чи небезпечних для життя і здоров’я умовах професійної діяльності.

Її структура представлена такими компонентами:

1) мобілізаційна (установка не тільки на найбільш доцільні, активні та рішучі дії, але й на власну безпеку);

2) орієнтаційна (знання про умови і особливості діяльності, спосо­би можливих дій при різних варіантах розвитку події необхідні для цього властивості та якості особистості);

3) операційна (навички та вміння реалізації професійних дій);

4) вольова (самоконтроль, самомобілізація та керування своїми ді­ями, саморегуляція);

5) оціночна (об’єктивна оцінка ступеня небезпеки ситуації і своєї підготовленості до її розв’язання, прогнозування можливих ре­зультатів, внесення відповідних коректив).

Центральне для характеристики сутності ситуації, в якій може бути заподіяно шкоду фізичному та психічному здоров’ю працівника, — є не­безпека.

Небезпека — фактор, який відображає сутність усвідомлення пра­цівником тієї обставини, або поведінка правопорушників, для стихійних природних сил, техногенна аварія, чи катастрофа що можуть завдати йому фізичної чи психологічної шкоди, призвести до нещасного випад­ку, можливо й загибелі.

Види небезпеки:

• потенційна — виникає на будь-якому можливому зі шкідливими якостями об’єкті, чи суб’єкті ситуації;

• уявна — результат перебільшення чи хибної оцінки якостей ситу­ації, поведінки конкретних осіб, неправильне тлумачення мовних повідомлень;

• провокована — виникає внаслідок вияву окремих негативних якостей працівника (агресивність, грубість) і відповідних проти­правних реакцій на них з боку інших осіб;

• реальна — виникнення реальної загрози життю та здоров’ю пра­цівника внаслідок оперативної обстановки.

Організація процесу психологічної підготовки передбачає:

1. Визначення форм і методів психологічної підготовки та призна­чення відповідальних осіб за її здійсненню.

2. Підготовку навчальної бази.

3. Планування психологічної підготовки та контроль за виконан­ням планів.

4. Включення психологічних цілей в плани проведення всіх видів занять з вогневої, фізичної та спеціальної підготовки.

Завдання психологічної підготовки:

• підвищити стійкість співробітників органів внутрішніх справ до дій стресів;

• розвинути в особового складу потрібні психологічні якості, фор­мувати особливі навички й уміння, що сприяють високоефек­тивному виконанню всіх професійних дій в будь-яких складних і загрозливих умовах оперативно-службової діяльності з забезпе­чення правопорядку.

Зміст психологічної підготовки повинен конкретизуватися з ураху­ванням специфіки діяльності задач та умов. У практичному відношенні психологічна підготовка до дій в особливих умовах це:

• по-перше, відпрацювання у працівників ОВС відповідної суми спеціальних знань, які сприяють психологічній готовності до труднощів, що припускаються, та загрозами особливих умов і формування на цій основі раціонального ставлення до них;

• по-друге, цілеспрямоване практичне тренування і вправи в ході службової підготовки.

Спеціальні знання, що впливають на психологічну стійкість спів­робітників містять: правильне уявлення про характер особливих умов,

їх особливостей та можливості впливу на співробітників, засобах та спо­собах виконуваних задач у цих умовах. Так, наприклад, для ефективного виконання завдань в умовах зараження місцевості радіоактивними речо­винами або розповсюдження дуже дійових речовин необхідні знання про дії ураження цих речовин, способи їх розповсюдження та захист від них, ефективність захисних заходів, що застосовуються в органах внутрішніх справ, способів надання медичної допомоги та спеціального оброблення при ураженні. Ці знання набуваються в процесі теоретичного навчання з використанням наочних приладів, показом відео- і кінофільмів тощо.

Практичні заняття з задачами психологічної підготовки проходять по двох напрямках: тренування загального характеру та спеціальні тре­нування.

Загальне тренування полягає в розвитку фізичних і психічних якос­тей методами, непов’язаними із діяльністю працівників у відповідності з конкретними посадовими обов’язками і спеціальністю. Це перш за все виховання у співробітників вольових якостей (кмітливості, стійкості, упертості, витримки, самовладання і т.ін.) шляхом постійного контролю за переборенням реально існуючої загрози та труднощів у повсякденно­му житті та в навчальних ситуаціях.

Обов’язковий компонент формування вольових якостей та психоло­гічної витривалості — загальна фізична підготовка та прикладні фізичні заняття. Фізична досконалість співробітника органів внутрішніх справ безпосередньо впливає на його психічне здоров’я, вирівнювальність пси­хофізіологічних процесів. Доведено, що біг, лижі, плавання виховують наполегливість, витримку, самовладання. Бокс, боротьба, рукопашний бій, стрибки у воду — рішучість та стійкість; спортивні ігри — ініціати­ву, спритність, упертість, а також колективізм. Особливе значення для психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ до дій в особливих умовах має оволодіння прийомами рукопашного бою.

До спеціальних занять з психологічної підготовки зараховують за­няття на так званій психологічній смузі. Психологічна смуга — це зв’яза­ні в єдиний ланцюг комплекси різних об’єктів, перешкод і учбово-служ­бових ситуацій, що ставлять співробітників, що навчаються на них пе­ред необхідністю вирішувати психічно складні задачі і мобілізувати свої можливості. Частіше за все смугу утворюють такі об’єкти, як лабіринт, підвал, вогнева смуга, цегляна або бетонна стінка з прорізами, тир та ін.

У ході регулярних тренувань на психологічній полосі у співробіт­ників також розвивається емоційно-вольові якості, які потрібні для

роботи в особливих умовах: самовладання, сміливість, спритність, го­товність до несподіванок, витривалості, обачність, стійкість до ризику, загрози, вогню, диму, темряві; швидкість мислення, орієнтування, ре­акція оцінки обстановки, спостережність, звичка до дій в напружених ситуаціях, деякі навички та уміння переслідування злочинця, володіння зброєю та прийомами захисту, долання перешкод.

Організаційно-методичні труднощі проведення вправ на психологічних смугах, забезпечення безпеки, підбору місць для їх обладнання, потреба в засобах імітації, обмеженість і стандартність ситуацій визначають доціль­ність використання інших форм проведення психологічної підготовки, в частковості емоційно-вольових вправ їх сутність полягає у створенні таких учбових ситуацій, які викликають у співробітників, що навчаються, психо­логічну напруженість, побоювання, хвилювання, коливання, острах, але в той же час, змушує їх, пересилюючи себе, виконувати навчальні дії. Доціль­ність таких вправ виправдана існуванням визначеної психологічної законо­мірністю: людина, що неодноразово потрапляє в складні умови, але успішно долає їх, має більше шансів вийти з честю із чергової екстремальної ситуації, ніж той, хто ніколи не перебував у таких ситуаціях.

Майданчики для проведення емоційно вольових вправ являють со­бою своєрідні спортивні містечка, обладнані не гімнастичними, а спеці­альними пристроями, з допомогою яких можна виконувати:

1) стрибки на землю з різної висоти;

2) стрибки у довжину через глибокі ями різної ширини;

3) пересування по дереві, закріпленому на визначеній височині над ямою (з водою або тирсою);

4) лазанья по горизонтальному канату різної довжини, що протяг­нутий над водою (тирсою або поролоном) на висоті 4-5 метрів;

5) лазанья по вертикальному канату або дробині;

6) лазанья на щоглу, вишку;

7) стрибки через віконний отвір, вогонь, а також водне перетинання з використанням канату або жердини;

8) стрибки у воду і плавання в одязі, буксирування потопельника, переборювання водної перешкоди підручними засобами.

Заняття на площадках проводяться послідовними відпрацюваннями вправ на окремих навчальних пристроях. Можливе також комплексне проходження ряду навчальних позицій або навіть зведення їх усіх у єди­ний маршрут, що долається в одній комплексній вправі з елементами ін­дивідуальних і групових змагань. Завдання ускладнюються послідовно.

Доцільно також створити та використовувати полігони спеціальної підготовки. Вони являють собою майданчики розміром 80x100 м, на яких моделюється частина населеного пункту, перехрестя вулиць, мага­зин, вхід до кінотеатру, їдальня, кіоск, автобус, залізничний вагон і тощо. Об’єкти полігону призначені для відпрацювання практичних дій, пов’я­заних з виконанням співробітниками службових обов’язків в особливих умовах (затримання правопорушників, припинення масових заворушень і т.ін.). Полігон обладнується таким чином, щоб забезпечити зручне сте­ження за діями навчаємих (оглядові майданчики, телевізори і т.ін.) та фіксації їх дій (відеозаписи, фотозйомка) для наступного розбору.

Для підвищення ефективності занять на полігонах ситуаційної під­готовки слід ускладнювати умови виконуємих завдань. Ускладнення може бути досягнено обмеженням часу, введенням неочікуваних пере­шкод, наданням певної самостійності, створенням відповідної обстанов­ки: темрявою, шумом, викриками, звуками пострілів, відтворюванням можливої поточної картини правопорушення. Доцільно застосовувати комплексні навчальні завдання, які потребують рішення ряду службо­вих задач та найбільш повно відтворюють особливі умови. На всіх спе­ціальних заняттях, пов’язаних з відповідним ризиком, повинні бути ме­дичні працівники.

Ло психологічної підготовки включаються також елементи напруже­ності, раптовості, небезпеки, ризику, що досягається:

- вибором несприятливих погодних умов, темного часу доби;

- відпрацюванням складних та відповідальних професійних дій;

- несподіваними діями злочинців (імітуються);

- виведенням з ладу засобів зв’язку.

Необхідно пам’ятати, що ці ускладнення повинні проводитися з до­триманням заходів безпеки. Слід взагалі виявляти підвищену увагу до питань травматизму, оскільки існує прямий вплив їх частоти і важкості на психологічний стан співробітників.

Загроза, ризик, відповідальність, що включені в процес навчання, розвивають у співробітників сміливість, мужність, стійкість. Йдеться не лише про загрозу для їх життя і здоров’я, а й про можливість позбавлення високої оцінки за підготовку, втрати авторитету у начальників і колег.

Будь-яке наближення умов навчання до особливих, має елементи загрози, ризику і відповідальності. І якщо при проведенні психологічної підготовки керівник схильний до умовностей, спрощення, то це у певній мірі свідчить про його психологічну непідготовленість до управління.

Якщо відповідність та ризик для його нездоланні в умовах навчання, то швидше за все в реальних умовах він також не витримає.

Загальне тренування по всіх видах може вважатися первинним у пси­хічній підготовці, але водночас не можна відокремлювати від професійних занять, безпосередньо пов’язаних з цілеспрямованим відпрацюванням і закріпленням конкретних професійних прийомів і навичок, які повинні бути властиві працівникам різних служб і спеціальностей. Відпрацьовує­мо в процесі цих занять (вправ) професійну майстерність, відчуття впев­неності в успішне виконання усякої задачі створює високу ступінь зрівно­важеності психічних якостей співробітника, підвищення його адаптацій­ної можливості до самих складних і нежданих умов реальної обстановки.