Вступ

Поле досліджень усіх наук безмежне

Б. Паскаль

Для усвідомлення гносеологічного потенціалу теорії соціального управління доцільно звернутися до розгляду основних теорій органі­зації і управління, які становлять невичерпне джерело управлінської думки.

За критерієм часу в розвитку теорії організації відокремлюють:

1) класичну (ієрархічну) теорію організації;

2) неокласичну ( поведінкову, біхевіористську) теорію організації;

3) сучасну (ситуаційну) теорію організації.

Класична теорія організації сформувалася як загальний теоретичний підхід до визначення організаційних параметрів, який ґрунтується на:

— вивчені будови організації;

— її формальній структурі;

— розподілі праці та спеціалізації;

— використанні ієрархії у побудові організації.

У центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій пере­буває людина в організації, більш конкретно - соціо-психологічні від­носини, індивідуальні та групові взаємозв’язки, децентралізація повно­важень тощо.

Сучасна теорія розглядає організацію як відкриту систему, яка зна­ходиться у постійній взаємодії зі своїм зовнішнім середовищем, до якого вона має пристосуватися. Сучасна теорія організації спрямована на ви­вчення механізмів адаптації організації до свого середовища.