Вступ

Воля до порядку — єдиний в світі порядок

Ж. Дюамель

Управління державними та громадськими справами здійснюється політичною системою та їх складовими ланками. В управлінні, що є процесом цілеспрямованого упорядковуючого впливу, використовують­ся соціальні норми та передусім право. Суспільство не може існувати без цільового, нормативно-цінносного регулювання поведінки людей та інших зв’язків. Норми забезпечують необхідну орієнтацію та погодже­ність різноманітної громадської діяльності мас, стабільний порядок, чіт­кі взаємовідносини між різними організаціями.

Право посідає найважливіше місце в системі соціальних норм, регу­лює найбільш важливі сфери життя суспільства.

Зростаюча роль права в управлінні полягає в тому, що управлін­ня все ширше використовує досягнення науки і техніки, стає ще в більшій мірі науково-обґрунтованим. Воно послідовно демократизу­ється, громадяни активно беруть участь у виконанні багатьох управ­лінських функцій. Правові норми, що використовуються в процесі управління, служать засобом організації соціальної творчості мас. Ланки управління утворюють правові норми та забезпечують їх ре­алізацію.

Наразі, коли розгортається процес державно-правового будівництва, у функціонуванні правової системи виникає багато труднощів. Поряд із прогалинами у правовому регулюванні у ній зберігаються застарілі нор­ми, що не відповідають сучасним потребам суспільства і тим складним завданням, які нині перед нами стоять (особливо в справі боротьби з не­гативними явищами). Негативним фактором є неузгодженість правових норм, що ускладнює діяльність практичних працівників, сприяє пору­шенням законності. У забезпеченні ефективності правотворення важли­вим моментом є конкретизація законів у нормах підзаконних актів, які визнаються в рамках компетенції відповідними суб’єктами управління в процесі їх правотворчої та правозастосовчої діяльності. Розглянемо вка­зані аспекти цієї діяльності та їх актуальні проблеми стосовно їх прояву і в органах внутрішніх справ.

Реалії сьогодення змушують керівництво МВС України вести по­шуки нових форм і методів роботи побудови організаційної структури системи управління з метою вжиття додаткових заходів, спрямованих на ефективне забезпечення правопорядку, захисту конституційних прав громадян та активізацію боротьби зі злочинністю. У своїй діяльності ор­гани внутрішніх справ не гарантовані від прорахунків і помилок. Однак необхідно зробити все можливе, щоб за допомогою правового забезпе­чення системи ОВС, сконцентрувати зусилля правоохоронців на проти­дію криміналітету на всіх приоритетних напрямах.

Тому головна мета органів внутрішніх справ — перетворення укра­їнської міліції на структуру, здатну забезпечити умови для нормального, стабільного життя суспільства, повернення довіри населення до міліції. Вказані проблеми можна втілити лише через подальше реформування міліції, забезпечення соціального захисту працівників, перегляд та ство­рення відомчої нормативно-правової бази на предмет її відповідності чинному законодавству та вимогам подальшого реформування всієї системи органів внутрішніх справ.

Удосконалюючи нормативно-правову базу діяльності органів вну­трішніх справ, керівництву МВС слід активно співпрацювати з Парла­ментом та Урядом України, ретельно аналізувати позитивні результати роботи органів внутрішніх справ і прорахунки, допущені в минулому, для співставлення напрацьованого досвіду та уникнення можливих помилок.

Процес позитивних змін та подальше реформування органів вну­трішніх справ триває, і лише внутрішня самосвідомість від міністра до патрульно-постового міліціонера, дисципліна та організованість зможуть закласти основи якісно нової української міліції, сформувати якісно нове ядро правоохоронців, свідомість яких базуватиметься на ро­зумінні та сприйнятті сучасних реалій і цінностей, закріплених у право­вому полі системи МВС з урахуванням принципів демократії та верхо­венства права.