Висновки

1. Засоби масової інформації — це частина системи отримань і противаг, котрі в доповнення до класичної тріади гілок держави — законодавчої, вико­навчої і судової — забезпечують стабільність громадянського суспільства.

Отримавши в останні роки значну політичну свободу, засоби масо­вої інформації опинилися під пресом фінансової, економічної недостат­ності. Рідко яке видання може вижити самостійно, абсолютна більшість газет, журналів, теле- і радіопрограм змушені жити на дотації. Звідси і виникає множинність питань про те, який насправді стан справ сьогодні в сфері ЗМІ і яка доля чекає на них завтра.

Оскільки відносини між ЗМІ і правоохоронними органами все ще залишаються нестійкими, то нашу свободу висловлення думок варто модифікувати в процесі повсякденних державно-політичних акцій, і в міру наявних можливостей.

2. Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управ­ління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. Під час виконання службових обов’язків працівники міліції незалежні від впли­ву будь-яких політичних чи громадських об’єднань.

Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній відповідності до закону. Жодні виняткові обставини або вказівки служ­бових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи бездіяльності міліції.

3. «Резонансні» справи, події і факти, що збуджують громадську думку, помилкові судження не можуть залишатися без реагування, вони повинні бути піддані критичному аналізу в усних і письмових виступах, в іншому випадку «уникання» гострих запитань, хвилюючих громадську думку, підсилює нездорові настрої, сприяє подальшому поширенню пе­рекрученого відображення у свідомості людей.

Не можна забувати про те, що чутки виникають і поширюються тоді, коли люди відчувають дефіцит інформації з питань, які їх цікавлять. Чутки роблять серйозний негативний вплив на формування компетент­ної, конструктивної думки людей із проблем правового життя суспіль­ства. Доведено, що самим дієвим засобом профілактики виникнення і циркуляції чуток є своєчасна, систематична, повна і точна інформація про цікавлячих людей, події і факти. Чим вона переконливіша, насиче- ніша, тим менше приводів для появи тих або інших домислів. Тільки так можна затвердити громадську думку про право, правосуддя, зло­чинність і засоби боротьби з нею, підвищити довіру, підняти престиж та імідж правоохоронних органів.

При цьому потрібно мати на увазі, що при вивченні громадської думки ставиться задача пізнання не самого фактичного стану справ, а того, як воно відображається у суспільній свідомості, як люди від­носяться до тих або інших явищ, тобто стан їхньої свідомості. Так, з’ясовуючи думку опитуваних про розкриття окремих злочинів, на­вряд чи може ставитись завдання отримати інформацію про істинний стан справ у області розкриття злочинів. Саме тут суб’єктивна сторона справи становить інтерес: як сприймають і оцінюють громадяни діяль­ність правоохоронних органів з розкриття злочинів. Хоча, звичайно, отримані дані можуть бути сигналом про назрілу потребу ліквідації виявлених недоліків у діяльності правоохоронних органів з реалізації принципу невідворотності покарання. Але головним чином йдеться про свідомість опитуваних, про їхні думки.

4. Аналіз публікацій, радіо- і телепередач може здійснюватися в різ­них аспектах, у тому числі як вираз громадської думки. У такому ви­падку на перший план висувається аналіз їхнього змісту з погляду того, які правові проблеми викликають найбільший суспільний інтерес, які правові погляди і судження панують у суспільній думці, яким чином пе­реломлюються в ньому різні процеси і явища. Значимість аналізу публі­кацій, матеріалів радіо- і телепередач підсилюється ще й тим, що вони мають надзвичайно сильний вплив на формування громадської думки.

5. Таким чином, відомості, здобуті в результаті аналізу публікацій, а також радіо- і телепередач, можуть доповнити уявлення співробіт­ників правоохоронних органів про стан громадської думки, отримані з інших джерел.

Варто підкреслити, що вивчення громадської думки не може обмеж­уватися застосуванням лише одного якого-небудь методу або способу збору інформації. Усі вони повинні використовуватися за принципом взаємодоповнюваності, у комплексі, компенсуючи обмеженість інших. На цій основі відбувається збільшення і поповнення всієї інформації про громадську думку.

Важливо також, щоб вивчення здійснювалося систематично, пла­номірно, у різній місцевості. Такий підхід забезпечить надійність ре­зультатів, дозволить фіксувати не тільки стан громадської думки, але і її динаміку, уловлювати процеси, що відбуваються в суспільній свідо­мості, встановлювати специфіку Існуючих думок, зв’язану з місцевими регіональними, соціально-демографічними, професійними й іншими особливостями.

6. Формування довіри до правоохоронних органів залежить не тіль­ки від ситуації, але і від тієї категорії людей, яка опитується, і від місця (району) опитування.

Так, думка про довіру до міліції змінюється в залежності від політич­ної ситуації в країні та місті.

На відміну від відомчих ЗМІ, позавідомчі підкоряються або нале­жать окремому олігарху і почасти відображають його позицію стосовно міліції.

У засобах масової інформації, зокрема у пресі, доволі часто можна побачити або прочитати негативну інформацію про діяльність наших правоохоронних органів. Сумним є те, що більшість із цих матеріалів виявляються правдою.

Тому необхідно, запобігаючи негативному висвітленню діяльності ОВС, надавати найбільш повну, об’єктивну інформацію, демонструючи тим самим відкритість ОВС, прагнення співпраці з населенням.

Лише планомірна, скоординована, постійна робота ОВС з засобами масової інформації, побудована на методах і прийомах паблік рілейшнз, може дати позитивний результат у формуванні іміджу правоохоронних органів.

Контрольні завдання для самоперевірки

1. Основні положення відомчої політики щодо формування пози­тивного іміджу міліції.

2. Паблік рілейшнз в ОВС.

3. Основи взаємодії ОВС зі ЗМІ у формуванні позитивного іміджу.

Завдання для самопідготовки

1. Основні категорії паблік рілейшенз.

2. Сучасні підходи до формування позитивного іміжу мілції.

Список рекомендованої літератури

Нормативні джерела

1. Наказ МВС України від 20.02.2004 № 183 «Про оголошення Ука­зу Президента України «Про День вшанування учасників бойо­вих дій на території інших держав».

2. Наказ МВС України від 21.01.2004 № 59 «Про затвердження По­ложення про акредитацію представників засобів масової інфор­мації при ДДАІ МВС України».

3. Постанова ГУ МВС України — від 20 лютого 2001 року № 235.

4. Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і насе­ленням на 2000-2005 роки. 16 грудня 1999 р., К. 1999.

5. Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки. 10 січня 2003 р., К. 2003.

Доктринальні джерела

1. Бандурка О.М. та ін. Партнерські взаємовідносини між населен­ням і міліцією: Підручник. — Харків: Вид-во Нац.ун-ту внутр. справ, 2003. — 352 с.

2. Грушин Б.А. Дослідження громадської думки. — К., 1996, — С.90.

3. Єфремов Р.Х. Изучение и использование общественного мнения в деятельности прокуратуры. — М., 1989. — С.94

4. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. — «Рефл.-бук», «Ва- клер», 2003. — 528 с.

5. Організація та здійснення публічних виступів, взаємодія із за­собами масової Інформації. Методичні рекомендації ДЗГ МВС України. К., 2004, — 16 с.

6. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. - К: Рефл.-бук, Ваклер, 2002. — 704 с.

7. Почепцов Г.Г. Паблик рілейшнз для професионалов. Изд. 2-е. — Рефл.-бук, Ваклер, 2003. — 624 с.

8. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. — 15 жовтня 2000 року.

9. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. — 15 січня 2001 року.

10. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. — 20 вересня 2000 року.

11. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. — 26 січня 2000 року.

12. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. Довіра до правозахисник органів. — від 20 серпня 2000 року.

13. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. — 19 червня 2000року.

14. Соціс-Геллап. Гері Фергюсон. Емоції, що мали громадяни після спілкування з працівниками міліції. — від 20 серпня 2000 року.