1. Відомча політика щодо створення позитивного іміджу міліції

Проблема партнерських взаємовідносин між населенням і міліцією є актуальною як з точки зору практики, так і теорії. В Конституції України наголошується, що життя, права і свободи людини та їх гарантії визна­чають зміст, спрямованість діяльності держави (ст. 3). Відповідно роз­робляються і впроваджуються в життя нові принципи взаємовідносин між населенням та державними органами влади й управління, зокрема правоохоронними органами: принципи добровільності, рівноправності та поваги сторін, гуманізму, справедливості, конкретності.

Проблема взаємовідносин населення з міліцією дуже важлива і в практичному плані. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, охо­рона громадської безпеки, забезпечення прав і свобод громадянина, боротьба зі злочинністю не можуть вестись ефективно без підтримки з боку населення.

Майже в усіх областях України задовго до прийняття Закону Украї­ни «Про участь населення в охороні громадського порядку та державно­го кордону» стихійно виникали громадські формування щодо підтримки діяльності міліції. Узагальнення існуючих форм взаємодії населення з міліцією, обгрунтування необхідності поширення сфер співпраці міліції з громадськістю, виявлення ставлення населення до взаємодії з органа­ми правопорядку і навпаки, є вкрай необхідним. Невипадково, що керів­ництво МВС України, виконуючи вимоги вищезгаданого Закону, Указу Президента України про залучення населення до охорони громадського порядку, в грудні 1999 р. прийняло програму щодо розвитку партнер­ських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 роки.

У загальнотеоретичному плані актуальність проблеми полягає й в тому, що перехід України на шлях побудови громадянського суспіль­ства і правової держави змінює і ставлення різних верств населення до діяльності державних інституцій. Громадськість підвищує вимоги до державних інституцій, правоохоронна сфера стає більш прозорою для засобів масової інформації, громадських правозахисних організацій та пересічних громадян. Міліція як державний орган має стати важливим інструментом громадянського суспільства, а не частиною закритої тота­літарної системи.

При визначенні значущості проблеми не можна не враховувати між­народний аспект, оскільки поширюється обмін досвідом роботи між працівниками міліції України і поліцією зарубіжних країн як на рівні керівництва, так і між місцевими відділами поліції (міліції). На осно­ві узагальнення досвіду зарубіжних колег розробляються рекомендації щодо поліпшення співпраці міліції і населення з урахуванням менталі­тету українського народу.

У цілому проблематика такої взаємодії є об’єднуючою для представ­ників всієї системи соціально-гуманітарного знання. Інтерес до проблем взаємодії міліції і населення зумовлюється важливим місцем останньо­го в соціокультурних процесах, які трансформуються, і передусім для забезпечення ефективності правоохоронної діяльності.

Процеси демократизації, котрі розгортаються в країні, зобов’язують органи охорони правопорядку здійснювати не тільки правоохоронне, а й більш широке соціальне обслуговування населення. А це, в свою чер­гу, потребує збільшення масштабів взаємодії ОВС із соціальними гру­пами, певними верствами населення і суспільством у цілому. Тому ми розглядаємо перетворення та оптимізацію існуючої взаємодії міліції і населення як процес, котрий має комплексний характер. Обраний нами концептуальний системний підхід не тільки забезпечує поглиблення знань із цієї проблеми, але й сприяє вирішенню конкретних управлін­ських проблем.

Дослідження практики співробітництва органів міліції і населення, узагальнення літературних джерел дозволяє сформулювати проблемну ситуацію: в міру становлення правової держави і громадянського сус­пільства зростає потреба в співробітництві органів правопорядку і на­селення в зміцненні громадської безпеки та забезпеченні основних прав і свобод людини й громадянина, з одного боку, і досить слабкий рівень цієї співпраці в силу історичних та інших об’єктивних і суб’єктивних факторів, з іншої. Це чітко спостерігається на рівні порозумінь, взаємо­дії і взаємовідносин між міліцією та населенням.

Названі вище проблеми не лише існують, вони поступово вирішу­ються. У процесі їх вирішення у взаємодії міліції з населенням відбува­ються відповідні тенденції. Можна відзначити основні з них.

По-перше, сьогодні органи міліції за розмаїтістю регулюючих, контролюючих, дозвільних і попереджуючих функцій є найбільш ди­ференційованим і, дійсно, найближчим до народу інструментом дер­жавної влади.

По-друге, громадяни особливо гостро ставляться до практики вза­ємовідносин з міліцією щодо виявлення, реєстрації й обліку злочинів.

Винятково деструктивними тут є директивні вимоги керівників регіо­нальних адміністративних і правоохоронних органів про скорочення злочинності або поліпшення показників розкриття злочинів при відсут­ності для цього об’єктивних умов.

По-третє, зростає потреба громадян у набутті знань прав міліції (поліції), порядку звернення до правоохоронних органів, своїх прав і обов’язків як громадянина. На жаль, працівники ОВС здебільшого не­дооцінюють важливість систематичного інформування населення щодо своєї повсякденної діяльності, проте саме така інформація, що відбиває реальну діяльність ОВС, створює сприятливу основу для зміни громад­ської думки, підвищує довіру громадян до цього органа.

У зв’язку з цим постає необхідність протиставити кримінальному свавіллю і беззаконню не тільки авторитет і силу права, але й перекона­ти громадян у необхідності та глибокій зацікавленості в зміцненні пра­вопорядку і законності. При цьому втілення в життя програми «Міліція і народ — партнери» повинно забезпечити ділові стосунки між праців­никами ОВС і громадянами.

Для цього МВС України розробило Програму розвитку партнер­ських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 рр. Метою вказаної програми є досягнення партнерських відносин між населенням і міліцією України для більш ефективного подолання антисуспільних явищ, усунення причин та умов учинення суспільно-небезпечних діянь, профілактики правопорушень, забезпечення надійного захисту особи, суспільства і держави від протиправних посягань.

Для досягнення цієї мети програмою передбачається розвиток вза­ємодії міліції з населенням за такими напрямками:

• створення правової бази для забезпечення відносин «народ і мілі­ція — партнери»;

• максимальне використання позитивних форм і методів взаємо­дії населення і міліції для подолання негативних протиправних явищ у суспільстві;

• ділове партнерство міліції з населенням та громадськими інсти­тутами;

• створення організаційно-правового механізму залучення насе­лення для охорони громадського порядку, боротьби з правопору­шеннями;

• впровадження наукових рекомендацій та досвіду партнерських вза­ємин між зарубіжними поліцейськими органами та населенням;

• формування у членів суспільства відчуття причетності до право­вого порядку в суспільстві;

• розвиток форм соціальної активності щодо допомоги населення працівникам міліції у зміцненні законності та правопорядку в країні;

• удосконалення системи своєчасного інформування населення через засоби масової інформації для вирішення завдань щодо зміцнення правопорядку і боротьби із злочинністю;

• формування у суспільстві правової ідеології партнерства насе­лення і міліції;

• досягнення відповідного рівня розвитку правової культури у сус­пільстві для створення умов партнерства населення і міліції.

Таким чином, реалізація роботи за цими напрямами потребує послі­довного виконання наступних завдань:

• забезпечення правового регулювання діяльності міліції та гро­мадських формувань із урахуванням розвитку чинного законо­давства України, удосконалення структури органів центральної і місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування;

• здійснення єдиної правової політики взаємодії органів внутріш­ніх справ і громадських формувань щодо забезпечення правопо­рядку в державі;

• оперативне та повне інформування населення про нормативні акти, що регулюють діяльність правоохоронних органів;

• розроблення методичних рекомендацій із питань широкого залу­чення населення до роботи в громадських формуваннях з охоро­ни правопорядку та профілактики правопорушень;

• розроблення критеріїв оцінки діяльності органів внутрішніх справ щодо дотримання ними прав людини;

• проведення наукових досліджень з проблем удосконалення вза­ємодії міліції та населення, забезпечення впровадження в прак­тичну діяльність їх узагальнених результатів;

• координування розробки та підготовки необхідної науково-мето­дичної бази із зацікавленими міністерствами і відомствами;

• відновлення в мікрорайонах роботи громадських пунктів охоро­ни порядку та громадських формувань;

• участь у створенні керівних органів громадських пунктів охорони порядку за участю старших дільничних або дільничних інспекто­рів міліції для забезпечення узгодженої координації діяльності

міліції з населенням у питаннях охорони громадського порядку, профілактики правопорушень тощо;

• приведення у відповідність до вимог часу законодавчої бази та відомчих нормативних актів з питань проходження служби в ор­ганах внутрішніх справ України;

• формування у працівників ОВС певної психології, яка б відпові­дала вимогам переходу до нової моделі правоохоронної діяльнос­ті, заснованої на принципі партнерства і соціальної допомоги;

• безумовне виконання органами внутрішніх справ вимог і поло­жень принципів діяльності міліції і Кодексу честі працівника ОВС України;

• ділове співробітництво міліції з населенням та громадськими ін­ститутами;

• радикальне вдосконалення системи професійної підготовки та виховання особового складу тощо;

• активне залучення до проведення занять із основ держави і пра­ва в закладах загальної середньої освіти дільничних інспекторів, інспекторів ДАІ, відповідних фахівців, викладачів та науковців закладів освіти МВС;

• регулярне проведення занять із правової тематики серед членів громадських формувань по охороні правопорядку, загонів спри­яння міліції та інших формувань;

• висвітлення в ЗМІ передового досвіду роботи громадських об’єд­нань з охорони громадського порядку.

Проте формування партнерських відносин між міліцією і населен­ням буде недостатнім без активної роботи щодо подолання негативних факторів, які підривають авторитет системи МВС, і здійснення заходів щодо створення і зміцнення позитивного іміджу працівників міліції. Адже наявні прорахунки та недоліки в діяльності ОВС, котрі викли­кають невдоволення конкретних громадян або значний суспільний ре­зонанс без відсутності цілеспрямованих дій щодо зміцнення довіри до працівників ОВС з боку населення, неодмінно призводять до погіршен­ня іміджу міліції.

Тому МВС України була розроблена і схвалена рішенням Колегії МВС від 10.01.2003 р. № 1 КМ/1ДСК «Програма формування позитив­ного іміджу міліції України на 2003-2007 роки» [6].

Даною програмою визначені такі магістральні напрямки формуван­ня позитивного іміджу міліції:

• усунення негативних факторів у діяльності органів внутрішніх справ, що компрометують систему МВС України в очах громадян;

• формування працівника органів внутрішніх справ нового, сучас­ного стандарту;

• здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування єди­ної інформаційної політики Міністерства з метою закріплення в свідомості громадян позитивних стереотипів у ставленні до мілі­ції та системи МВС України в цілому.

Основними напрямками формування позитивного іміджу міліції України програмою визначено.

1. Усунення недоліків у діяльності органів внутрішніх справ, котрі негативно впливають на імідж МВС України.

2. Історичний досвід та наступництво традицій органів внутрішніх справ. Подолання стереотипів масової свідомості.

3. Консолідуюча ідеологія, корпоративні цінності міліції.

4. Виховний процес у міліції як основа формування працівника ор­ганів внутрішніх справ нового, сучасного стандарту. Створення привабливого образу сучасного міліціонера.

5. Міліціонер — друг, порадник і помічник.

6. Зростання ролі міліції в життєдіяльності суспільства, пересічних громадян.

7. Засоби масової інформації і створення позитивного іміджу орга­нів внутрішніх справ.

8. Ідеологічна підтримка міліції з боку держави, громадськості, творчої інтелігенції, інших соціальних груп.

9. Робота в дитячому та молодіжному середовищі.

10. Міліція і церква — партнери.

11. Соціально-виховна реклама.

По кожному з вказаних напрямків з метою їх реалізації розроблено ряд конкретних заходів.

Так, щодо усунення недоліків в діяльності ОВС, які негативно впли­вають на імідж МВС, передбачено.

1. Усунення підгрунтя корупції в ОВС.

2. Запобігання злочинам серед особового складу, звільнення від «перевертнів».

3. Забезпечення законності та професіоналізму в діях особового складу.

4. Зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ.

5. Урегулювання проблеми негативного громадського резонансу щодо «заробітчанства» в ОВС, використання спонсорських коштів тощо.

6. Усунення протекціонізму в кадровій роботі, введення конкурсної системи на заміщення вакантних посад.

7. Усунення психологічних стресів у роботі міліціонера (службові перевантаження, бюрократизм, чиннопоклонництво, матеріальні та соціальні проблеми).

8. Забезпечення мотивації до сумлінної служби.

9. Деідеологізація функцій міліції.

10. Вироблення нових критеріїв оцінки ефективності роботи міліці­онера.

Щодо співпраці ОВС і ЗМІ зі створення позитивного іміджу міліції.

Програмою визначено такі завдання:

1.1. Створити на базі окремих структурних підрозділів МВС, ГУ УМВС, МРЛО централізовану структуру, яка забезпечуватиме реалі­зацію інформаційної політики Міністерства; аналіз та узагальнення проблем, які негативно впливають на авторитет ОВС, здійснюватиме планування та координацію організаційно-практичних заходів, спрямо­ваних на формування позитивного іміджу міліції.

1.2. Налагодити ефективну систему аналізу процесів у інформацій­ному просторі держави, котрі впливають на імідж органів внутрішніх справ, і підготовки конкретних пропозицій керівництву МВС України, органів і підрозділів на місцях щодо стратегії і тактики здійснення від­повідних РЯ-заходів, поліпшення взаємодії із засобами масової інфор­мації, громадськими організаціями, підприємствами та установами з метою підвищення авторитету органів внутрішніх справ.

1.3. Здійснювати постійний моніторинг запитів та уподобань грома­дян щодо змісту, форм та напрямків інформування населення через ЗМІ про роботу міліції. Планувати підготовку відповідних матеріалів для ЗМІ з урахуванням результатів такого моніторингу.

1.4. Суттєво активізувати показ щоденної поточної роботи структур МВС, яка є близькою до потреб конкретних людей і в ході якої підрозді­ли Міністерства досягають значних успіхів.

1.5. При висвітленні роботи міліції фокусувати громадську думку не лише на самому факті припинення або попередження протиправної ді­яльності, а й на її суспільних наслідках.

1.6. Якісно перебудувати систему інформування населення через за­соби масової інформації про кримінальні події в країні — узагальнену

інформацію подавати у динаміці, порівнянні з іншим періодом або ми­нулим роком, відсіювати дрібниці, незначні події. Надавати інформації прагматичного, «утилітарного», соціальне значимого акценту у вигляді рекомендацій, застережень, практичних порад, консультацій. В якості експертів залучати провідних фахівців галузевих служб Міністерства.

1.7. Акцентувати увагу на дійсно кращих працівниках міліції як до­свідчених, так і початківців, уникаючи при цьому лобового, «казенно­го» подання інформації, оскільки це викликає лише зворотний ефект. Застосовувати нестандартні прийоми, побудовані на гострих, іноді кон­фліктних, неоднозначних ситуаціях, котрі показують працівників орга­нів внутрішніх справ мислячими, інтелектуально розвиненими, духовно багатими людьми, здатними до неординарних рішень у гострих, критич­них ситуаціях.

1.8. Організувати телешоу за участю міліцейських та змішаних сі­мей, курсантів вищих навчальних закладів ОВС, представників різних служб, під час яких у ігровій формі демонструвати професіоналізм різ­них категорій працівників ОВС, корпоративні, сімейні цінності праців­ників міліції тощо.

1.9. Вивести на телеекрани «нові обличчя» міліції — широкоерудо- ваних, висококультурних, дотепних, презентабельної зовнішності пра­цівників у ролі ведучих, «господарів» телестудії, котрі шляхом неви­мушеного спілкування з гостями студії, телеглядачами в прямому ефірі обговорюватимуть актуальні питання правоохоронної діяльності.

1.10. Створити на одному з популярних центральних та на регіо­нальних телеканалах щоденну програму (за зразком «Чергова частина» на РТР) за участю ведучого та можливістю запрошення до студії посадо­вих осіб ОВС, незалежних експертів із правоохоронних питань.

1.11. Започаткувати створення короткометражних художніх, доку­ментальних фільмів, відеокліпів профілактичної спрямованості з метою їх показу по телебаченню та в кінотеатрах перед початком демонстрації художніх фільмів.

1.12. Широко практикувати організацію та проведення інформа­ційно-пропагандистських кампаній з метою формування сприятливого суспільного клімату, необхідного для вирішення актуальних проблем діяльності ОВС (законодавчого забезпечення окремих напрямків діяль­ності міліції, профілактики злочинності тощо).

1.13. Створити потужну та сучасну, на рівні світових стандартів, систему оперативного інформування про діяльність міліції через мере­

жу Інтернет. Забезпечити її наповнення різноманітною інформацією, корисною для населення, впливовою на громадську думку. Ввести на офіційних Інтернет-сайтах ГУУМВС «стрічки новин» і забезпечити по­годинне оновлення інформації про кримінальні події, інші заходи.

1.14. Об’єктивно та оперативно реагувати на критичні матеріали у ЗМІ про діяльність органів внутрішніх справ. В обов’язковому порядку інформувати редакції про їх розгляд. Практикувати залучення до служ­бових розслідувань за критичними публікаціями їх авторів. Обґрунто­вано та гостро реагувати на безпідставні звинувачення, перекручування фактів щодо роботи ОВС.

1.15. Ввести в практику термінові брифінги відразу після резонанс­них, надзвичайних подій. Інформація «з коліс», за «гарячими слідами», з «перших уст» миттєво зніме чутки і домисли, та допоможе у розкритті злочинів.

1.16. Ввести в практику звіти через ЗМІ про роботу за рік (півріччя, квартал) начальників ГУУМВС в областях, акцентуючи увагу на висту­пах у прямому ефірі регіональних каналів телебачення з відповідями на запитання телеглядачів.

1.17. Створити систему обов’язкового і регулярного спілкування керівного складу міліції з населенням, громадськістю — зустрічі в тру­дових колективах, за місцем проживання, «круглі столи» в редакціях популярних ЗМІ, прямоефірні телепередачі з можливістю зворотного зв’язку і таке інше. Постійно аналізувати рівень підготовки до такого спілкування з метою обмежитись тим складом, який дійсно впливає цими формами роботи на покращення іміджу міліції.

1.18. Практикувати офіційні вибачення керівників ОВС за неправо­мірні дії підлеглих як через засоби масової інформації, так і безпосеред­ньо перед потерпілими.

1.19. Удосконалити систему відомчих ЗМІ — створити нові телера- діопрограми, змінити концепцію відомчих друкованих видань, зробити їх кориснішими і привабливішими для масового читача.

1.20. Заснувати періодичні видання (газету, журнал, інформаційні бюлетні тощо), розраховані переважно на працівників міліції та курсан­тів навчальних закладів ОВС, з метою поширення позитивного досвіду та обговорення проблем оперативно-службової діяльності.

1.21. Заснувати різножанрові періодичні видання, розраховані на конкретну категорію читачів (діти, молодь, правоохоронці, любителі де­тективів тощо).

1.22. Здійснити комплекс заходів під умовною назвою «Жінки і міліція», тактовно й виважено розповідаючи про дружин, матерів пра­цівників міліції, а також жінок, котрі служать в ОВС. Популяризувати ефективних, непересічних особистостей, причому не лише на службі, але й вдома, у побуті, в сім’ї. Акцентувати увагу на здатність жінок-мілі- ціонерів ефективно вирішувати певне коло завдань, а також на тому, що служба в міліції не заважає їм залишатися жінками. З цією метою запо­чаткувати щорічний конкурс «Міс Міліція».

1.23. Показувати кращі приклади допомоги працівникам міліції з боку громадян, їх розуміння необхідності сприяння правоохоронцям у боротьбі зі злочинністю, поєднання зусиль громадськості для гаранту­вання безпеки людей.

1.24. Практикувати виїзди по декілька журналістів з рейдовими бри­гадами, патрульними нарядами, групами затримання міліції на виконан­ня тих чи Інших завдань.

1.25. Забезпечити участь представників ОВС у підготовці та підви­щенні професійного рівня журналістів, які спеціалізуються на право­охоронній тематиці.

Прикладом реалізації політики МВС України щодо формування но­вого іміджу працівників ОВС є так званий Харківський експеримент, який отримав позитивну оцінку фахівців.

Вченими Національного університету внутрішніх справ разом із британськими вченими з Центра імені лорда Скармана, Лестерского університету (Великобританія) був розроблений і здійснюється між­народний проект «Упровадження моделі поліцейської діяльності, за­снованої на підтримці громадськості в Україні». Це трирічний проект - експеримент, ідея проведення якого була підтримана Міністерством закордонних справ Великобританії в рамках програми ASSIST. Термін роботи в рамках проекту: з 1.03.2000 до 1.04.2003. З української сторони проект був підтриманий на рівні Міністерства внутрішніх справ. Про­грама проведення експерименту була підписана Міністром внутрішніх справ України 12 березня 2001 року, наказ № 2058.

Для здійснення проекту було прийняте рішення відібрати два не­великих по чисельності підрозділу міліції в Харківській області, одне з яких знаходилося б у місті, де проживає велика кількість населення, а інше — у сільській місцевості, де переважає приватний сектор. Такий підхід у доборі підрозділів був обраний для того, щоб порівняти резуль­тати роботи міліції і населення в рамках експерименту на різних по своїх

характеристиках територіях. Такими підрозділами стали: міське відді­лення міліції Комінтернівського РВ Харківського міського управління і Солоницевський селищний відділ міліції Дерґачівського РВ Управлін­ня МВС України в Харківській області.

Даний проект переслідував чотири мети:

- визначити і зрозуміти контекст, у рамках якого поліцейська ді­яльність, заснована на підтримці громадськості, може бути реалі­зована в Україні;

- упровадити на території функціонування двох обраних підрозді­лів міліції, визначити кількість програм взаємодії міліції і насе­лення, що засновані на досвіді діяльності поліції Великобританії і застосовні до здійснення на Україні;

- оцінити вплив діяльності такого роду програм на взаємини між громадськістю і міліцією, а також на рівень надходження повідо­млень про злочини і їхню реєстрацію;

- розробити новий навчальний курс «Розуміння і застосування поліцейської діяльності, заснованої на підтримці громадськості в Україні», що буде викладатися в Національному університеті внутрішніх справ, а також ряд короткострокових курсів для під­готовки практичних працівників міліції в даному напрямку.

Сам проект був поділений на три фази:

На першій фазі було здійснено два соціологічних дослідження: одне серед працівників міліції, а інше серед населення на двох територіях, що беруть участь в експерименті. Завдання даних досліджень полягало в тому, щоб, з одного боку, вивчити ставлення населення до міліції в ці­лому і до окремо взятих працівників, що працюють на території прожи­вання респондентів; з’ясувати рівень латентної злочинності, проблеми і злочини, що хвилюють людей більш за все, а також з’ясувати бажання населення співробітничати з міліцією в боротьбі зі злочинністю. З ін­шого боку, працівникам міліції задавалися аналогічні питання, з метою з’ясувати їхнє відношення до криміногенної обстановки на території обслуговування, до проблем, що, на їхню думку, мають першочергову важливість, і про-необхідність співробітництва з населенням. Ці дані необхідні були для того, щоб з’ясувати коло проблем, що мають місце на тій чи іншій території, щоб правильно вибрати ті форми взаємодії, що допоможуть у побудові найбільш ефективного співробітництва міс­цевої міліції з населенням і досягненні вагомих результатів у боротьбі зі злочинністю. Усього було опитано дві тисячі чоловік (по одній тисячі в районі) і практично всі працівники міліції з двох відібраних для екс­перименту відділів.

Паралельно з цим група вчених і практиків з України відвідала Великобританію з метою детального ознайомлення з формами і метода­ми роботи британських поліцейських, а також із програмами взаємодії поліції і населення. За результатами поїздки було запропоновано ряд програм такої взаємодії, що, на думку команди проекту, могли бути за­стосовні на двох відібраних територіях з обліком культурних, історич­них і економічних особливостей України:

- консультативні комітети / зустрічі дільничного з місцевими жи­телями;

- сусідська взаємодопомога;

- попередження злочинів / квартирних крадіжок;

- анонімна телефонна лінія «Зупини злочинця»;

- взаємодія міліції зі школами.

Детально колена з цих програм буде описана далі. На цій фазі про­екту також був здійснений вторинний аналіз існуючої статистики про злочини в двох підрозділах міліції і проведене вивчення наявних на­вчальних програм у Національному університеті внутрішніх справ для того, щоб навчальний курс, розроблений за результатами проекту, був максимально ефективний і вписувався в систему підготовки працівни­ків міліції в Україні.

Друга фаза — практична фаза проекту. У ході її відібрані програми взаємодії міліції і населення реалізовувалися на обох територіях. Але перед початком такої роботи потрібно було написати тренувальний курс для працівників міліції, що беруть участь в експерименті, а також про­вести підготовку даних працівників міліції по нових формах взаємодії міліції і населення.

Крім цього, була проведена реорганізація обох підрозділів міліції. Для того, щоб звільнити дільничних інспекторів міліції від несення служби в добових чергуваннях, у чергові частини даних підрозділів були додатково введені по чотири штатні одиниці інспекторів-чергових. Така міра була необхідна, щоб дільничні одержали можливість якнайбільше часу проводити на своїх ділянках, працюючи з населенням.

Принципово новим у діяльності міліції було введення в штатний розклад двох відділів трьох старших інспекторів по роботі з громадськіс­тю. У проекті ці посади називалися трохи інакше: координатор по роботі з громадськістю (в основному відповідав за підготовку консультатив­них комітетів і робив методичну й організаційну допомогу дільничним у проведенні зустрічей з населенням), координатор по попередженню злочинів (відповідав за організацію груп сусідської взаємодопомоги і за проведення програми попередження злочинів / квартирних крадіжок) і координатор по роботі зі школами (у його компетенції була реалізація програми по взаємодії зі школами і дошкільними установами).

Також у штат підрозділів, що беруть участь в експерименті, залеж­но від необхідності, були введені такі посади, як оперативний черговий, міліціонери постової служби і водій. Пізніше, у ході практичної фази, з ініціативи заступника начальника Управління — начальника міліції гро­мадської безпеки, що був призначений куратором проекту від УВС, у штат даних підрозділів були введені посади заступників начальника по громадській безпеці. На цих людей була покладена відповідальність за хід реалізації проекту і керівництво діяльністю координаторів, дільнич­них і міліціонерів ППСМ.

На даному етапі важливо було дати повну свободу дій двом підроз­ділам міліції, що беруть участь в експерименті, щоб з’явилася можли­вість сконцентруватися на якісних, а не кількісних показниках. З цією метою було запропоновано переглянути систему показників оцінки роботи міліції для даних двох підрозділів для того, щоб не займати­ся приписуванням показників по розкриттю злочинів у порівнянні з попередніми періодами, а виконувати якісну роботу по налагодженню партнерських відносин з населенням (не забуваючи і про розкриття злочинів), але з урахуванням нових показників оцінки роботи міліції, заснованих на думці місцевих жителів про якість їхньої роботи. Але на той період внести які-небудь зміни в систему статистичної оцінки якості роботи міліції не було можливості. Такі зміни вимагають до­даткового вивчення й обґрунтування на рівні держави. Тому даному питанню була приділена особлива увага надалі. У рамках проекту було вироблено альтернативне рішення на рівні обласного керівництва мі­ліції — про те, що начальників підрозділів, що беруть участь в експе­рименті, не піддавати відповідальності у випадку, якщо збільшиться кількість зареєстрованих злочинів і збільшиться кількість нерозкри- тих злочинів на їхніх територіях. На Заході вважається, що якщо збіль­шилося число заяв у поліцію про зроблені злочини, то це — свідчення якісної роботи поліції і того, що населення довіряє поліції, заявляючи про будь-який факт здійснення злочину, що відповідно призводить до зменшення кількості латентних злочинів.

У ході третьої, фінальної фази проекту планувалося оцінити резуль­тати, досягнуті в ході реалізації програм взаємодії міліції і населення, побачити, чи мали дані програми який-небудь відчутний ефект на міс­цевих жителів і працівників міліції, чи виправдані були їхнього чекан­ня. З цією метою було проведено повторне соціологічне дослідження на територіях обох районів. Порівняльний аналіз результатів досліджень, проведених на першій і третій фазах проекту, зроблений у третьому роз­ділі даної книги.

Крім того, планується провести аналіз злочинності за весь період проекту і порівняти отримані дані з результатами аналогічного аналізу, проведеного на першій фазі проекту ще до початку практичного етапу.

У ході цієї фази буде проведено остаточне вивчення навчальних курсів підготовки працівників міліції, що викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ і обрані місце і час для ви­вчення нового навчального курсу, розробленого за матеріалами проекту і спрямованого на побудову партнерських відносин між міліцією і насе­ленням, на підвищення якості обслуговування населення з боку міліції.

На завершення проекту буде проведена міжнародна конференція, на якій будуть розглянуті і проаналізовані всі досягнення і недоліки. На кон­ференцію планується запросити гостей з Великобританії, представників Міністерства внутрішніх справ України і територіальних органів міліції на місцях, а також учених вузів МВС країн-учасниць СНД, жителів місцевих громад і курсантів Університету. Головною метою конференції є обговорен­ня результатів проекту і поширення позитивного досвіду взаємодії міліції і населення по всій території України і, можливо, за її межами. Планується, що з доповідями на конференції виступлять і керівники проекту, і ті пред­ставники громадськості і міліції, котрі безпосередньо брав участь у проекті. Це дасть можливість усім присутнім у деталях розібратися в тих програмах взаємодії, що мали місце на територіях двох підрозділів міліції, що прийма­ли участь у проекті, для того, щоб винести найбільше цілісну картину про проект і, по можливості, упровадити на своїй території кращі досягнення проекту, що довели своє право на існування в Україні.

Для широкого інформування громадськості про програми взаємодії міліції і населення, що реалізовувалися в рамках проекту, підтримували­ся регулярні контакти з засобами масової інформації — вони активно з інформаційної сторони підтримували проект. Крім цього, була випущена велика кількість друкованої продукції з інформацією про попередження тих чи інших злочинів, з порадами дітям, батькам і вчителям шкіл, іншою

інформацією з усіх програм проекту, реалізованих на другій фазі проекту. Учасниками проекту також регулярно друкувалися статті про хід реалі­зації проекту в газетах і наукових виданнях. Поточні результати проекту з інтересом обговорювалися на різних міжнародних конференціях, про­ведених в Україні і за її межами.