3.     Управління діяльністю по взаємодії з громадськістю

Паблік рілейшнз (РК) як система заходів щодо зв’язків з громад­ськістю має відкритий характер і існує на основі двостороннього зв’язку. Будь-яка відкрита система, як правило, прагне пристосуватись до ото­чення, щоб більш ефективно з ним взаємодіяти. Так, органи внутрішніх справ бажають, щоб населення з розумінням сприймало їх дії і хочуть мати від нього підтримку, працівники Державтоінспекції намагаються співпрацювати з питань забезпечення безпеки руху з трудовими колек­тивами автотранспортних організацій. Саме такого способу функціо­нування прагне система — вижити, працювати і досягти поставлених цілей з найменшими втратами для себе. Але, оскільки системи існують в середовищі, яке постійно змінюється, їм доводиться також кожного разу змінюватися, пристосовуватись, прагнути до стану балансу, рівно­ваги з цим середовищем. Досягнення стану рівноваги з оточуючим се­редовищем вимагає від відкритих систем постійних змін, щоб у такий спосіб залишитися стійким утворенням, бути динамічними, впливати на оточуюче середовище з метою досягти бажаних змін в ньому.

Реагування на проблеми, що вже виникли, пошук, розробку страте­гії поведінки, перспективне програмування, цілеспрямоване втручання в процеси та явища, вплив заздалегідь на громадську думку, хід подій і спря­мування їх у бажаному напряму потребують відповідного управління.

Паблік рілейшнз є складовою частиною керованого процесу управ­ління органом внутрішніх справ. Теорія управління та накопичений до­свід дозволяють виділити наступні етапи управління паблік рілейшнз:

— формування цілей, визначення проблеми — як перший крок ви­вчення та відстеження проблеми, яку належить вирішити РК-за- ходами. На цьому етапі відбувається з’ясування ситуації, напри­клад, поширення пияцтва і порушень громадського порядку і у зв’язку з цим зростання карально-репресивних заходів з боку мі­ліції. Визначаючи цілі, слід виходити з того, що інтереси міліції і громадські інтереси мають співпадати, або довести, що міліція діє так заради загального добра. На першому етапі з’ясовується відповідь на запитання: що відбувається в даний момент?;

— планування і програмування на основі інформації, зібраної на першому етапі, і прийняття рішень щодо роботи з громадськістю. На цьому етапі відбувається трансформування зібраної інформа­

ції, аналітичних даних у програми діяльності органу внутрішніх справ шляхом визначення завдань, змісту практичних заходів, спільних планів, підбору виконавців. На другому етапі необхідно знайти відповідь на запитання «Виходячи з того, що ми знаємо про ситуацію, що ми повинні змінити, зробити, сказати?»;

— реалізація прийнятих рішень, досягнення конкретних змін у кожній групі громадськості, на які націлені заходи впливу. Од­ночасно з реалізацією програми, наприклад, програми посилення боротьби з пияцтвом у місті, доцільно вивчити зміни в ставленні громадськості до міліції, роз’яснювати доцільність і необхідність тих чи інших заходів, особливо, якщо вони непопулярні або не сприймаються якоюсь частиною населення, наприклад, тотальні перевірки автотранспорту з метою пошуку викраденого. На цьо­му етапі необхідно дати відповідь на запитання: «Хто має це зро­бити, сказати, коли і як?»;

— оцінка результатів реалізації управлінських рішень. На остан­ньому етапі процесу управління робляться висновки про те, що спрацювало, а що ні, які корективи необхідно внести в програму, продовжуючи її виконувати, які результати і чи вони можуть нас задовольнити, тобто дати відповідь на запитання: «Як ми спра­цювали, як ідуть справи після вжитих заходів?».

На практиці може бути й інша послідовність здійснення паблік рі- лейшнз, що залежить від різних факторів, зокрема використання засо­бів поширення інформації, складності і гостроти проблеми, підготов­ки фахівців. Слід враховувати, що перш ніж розпочинати формування громадської думки з будь-якого питання діяльності органів внутрішніх справ, доцільно було б чітко визначити об’єкти пропагандистської ком­панії, виокремити соціальні групи, які мають стати об’єктом впливу, проаналізувати установки та думки цих груп щодо дій органу внутріш­ніх справ, а також з’ясувати: чому ці групи мають саме такі уявлення або виявляють недостатню обізнаність, не поінформовані з означеного питання, визначити методи переконання, намітити поточні та перспек­тивні дії щодо зміни становища.

Органи внутрішніх справ з урахуванням соціально-економічного та культурного розвитку того чи іншого регіону, місцевих особливостей і традицій використовують різні форми взаємодії з оточенням, зокрема з трудовими колективами, колективами громадян за місцем проживан­ня, громадськими організаціями, засобами масової інформації, органами

державної влади і місцевого самоврядування, іншими правоохоронними органами. Найбільш доцільно, коли в органі внутрішніх справ розробля­ється як управлінське рішення спеціальний план заходів по зв’язках з громадськістю. В ньому необхідно передбачити вивчення громадської думки, анкетування і інтерв’ювання окремих представників і груп на­селення, регулярні зустрічі (брифінги, прес-конференції, інтерв’ю) ке­рівників і відповідальних працівників органів внутрішніх справ з пред­ставниками засобів масової інформації, творчих спілок і організацій для інформування про оперативну обстановку, результати і проблеми діяль­ності органів внутрішніх справ.

При планування заходів із взаємодії з засобами масової інформації треба враховувати ті обставини, що найбільш ефективно ця діяльність може здійснюватися за наступними напрямами:

1) формування громадської думки у сфері правопорядку

2) правове виховання населення;

3) соціальна профілактика правопорушень;

4) залучення громадян до сприяння в розкритті та розслідуванні злочинів.

При реалізації функції взаємодії з засобами масової інформації до­цільно передбачати наступні форми та заходи:

1) взаємний обмін інформацією;

2) постійне вивчення матеріалів преси, радіо, телебачення та реагу­вання на них;

3) опублікування проблемних, оглядових та інших матеріалів з пи­тань правопорядку та діяльності ОВС;

4) використання можливостей телебачення та радіо;

5) безпосереднє інформування працівників радіо, телебачення про проблеми органів внутрішніх справ.

Особливо важливими є зустрічі працівників органів внутрішніх справ з трудовими колективами, з населенням за місцем проживання.

Безумовно важливими є і виступи в центральній та місцевій пресі, на радіо і телебаченні, але живого безпосереднього спілкування праців­ників міліції з населенням щодо актуальних питань боротьби зі злочин­ністю, зміцнення правопорядку і законності ніщо не може замінити.

Дослідження громадської думки дозволяє уточнити уявлення про стан свідомості окремих соціальних груп, про актуальні потреби й ін­тереси населення даного регіону чи населеного пункту у сфері право­порядку.

Характеристики досліджуваних явищ надають можливість побачи­ти ті чи інші тенденції в розвитку подій і вжити своєчасно відповідні заходи для забезпечення ефективної охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю.

В органах внутрішніх справ України в складі підрозділів охорони громадського порядку останніми роками організована спеціальна служ­ба по зв’язках із громадськістю для зміцнення зв’язків органів внутріш­ніх справ з засобами масової інформації при УМВС в областях і великих містах створені центри громадських зв’язків, що надає можливість для залучення засобів масової інформації до розв’язання правоохоронних завдань, забезпечення об’єктивного інформування населення про діяль­ність органів внутрішніх справ. Вивчення громадської думки допомагає простежувати окремі тенденції, які віддзеркалюють взаємозв’язок орга­нів внутрішніх справ з оточуючим середовищем.

До основних тенденцій, на які слід звернути особливу увагу, можна віднести:

• зростання стурбованості населення станом правопорядку в регі­онах;

• недовіра населення до здатності органів внутрішніх справ та їх служб ефективно вести боротьбу зі злочинцями, професійно на­давати допомогу тим громадянам, які її потребують;

• зростаюча потреба в демократизації зв’язків органів внутрішніх справ з громадськістю;

• підвищення інтересу керівників служб та підрозділів до резуль­татів моніторингових досліджень щодо ставлення населення до оперативно-службової діяльності;

• розуміння населенням своїх конституційних прав і свобод, їх непорушності й обов’язку державних органів захищати права і свободи громадян.

Вивчення громадської думки дозволяє вирішити і таку проблему, як вимірювання рівня латентності злочинних посягань. Під рівнем ла­тентності розуміють різницю між кількістю скоєних злочинних зама­хів і кількістю скарг в органи внутрішніх справ жертв злочинів. Звер­нення до органів внутрішніх справ за допомогою свідчить про довіру потерпілого громадянина до цього державного органу, про його впев­неність в тому, що міліція йому допоможе. Але формальне звернення в органи внутрішніх справ ще не значить реєстрації заяви як факту зло­чинного посягання, або того, що міліція негайно і кваліфіковано буде вживати необхідних оперативно-розшукових заходів. Зворотній зв’я­зок, інформованість населення про заходи, які здійснюють органи вну­трішніх справ по заявах, зверненнях, скаргах громадян, роз’яснення та правильне застосування чинного законодавства з питань, порушених у зверненнях громадян, буде сприяти авторитету органу внутрішніх справ, довірі до його діяльності, зміцненню зв’язків населення з орга­ном внутрішніх справ.

Реагування на звернення громадян є не що інше як прийняття управлінських рішень, а оскільки діяльність органів внутрішніх справ зачіпає безпосередньо життєві інтереси населення, то необхідно ро­боту по розробці та прийняттю управлінських рішень в максимально можливих межах поставити під контроль громадськості. МВС Украї­ни прийнято рішення про створення в областях, містах, районах ко­місій по громадському контролю за діяльністю органів внутрішніх справ. Такі комісії за пропозицією МВС України створюються з пред­ставників громадських організацій, депутатів місцевих рад, працівни­ків місцевого самоврядування та інших. На важливість використання соціальної інформації звертається увага в нормативних актах органів внутрішніх справ: наказах і вказівках, інструкціях і методичних ре­комендаціях, зокрема, щодо прийому громадян, роботи з листами, реагування на критичні публікації в пресі, щодо аналізу оперативної обстановки в регіоні, вивчення громадської думки про роботу міліції і інше. Стурбованість населення рівнем злочинності безпосередньо позначається на ставленні населення до діяльності органів правопо­рядку. Але при вивченні думки різних груп населення щодо діяльнос­ті органу внутрішніх справ по забезпеченню правопорядку в регіоні важливо для об’єктивності враховувати ступінь їх компетентності в цих питаннях. З метою розширення компетентності населення необ­хідно постійно різними засобами вести відповідну роз’яснювальну пропагандистську роботу.

Інформаційна робота органу внутрішніх справ має бути різнома­нітною, правдивою, доступною для сприйняття, шанобливою до грома­дян і науково обґрунтованою. Слід пам’ятати, що добрі справи праців­ників органів внутрішніх справ населенням сприймаються як належне, само собою зрозуміле, оскільки творити добро, захищати і допомагати людям в свідомості громадськості є справою честі і обов’язку кожного працівника ОВС. Але байдужість, грубість, нещирість і нечесність, не­повага до законних вимог сприймаються громадянами вкрай негатив­но і обурливо. Навіть поодинокі такі випадки можуть звести нанівець зусилля всього колективу з забезпечення високого авторитету та дові­ри серед населення. Загалом населення, за результатами вивчення гро­мадської думки, уявляє систему і органів внутрішніх справ як міцну силову організацію професійно підготовлених і сміливих людей, здат­них захистити інтереси тих, хто цього потребує. Водночас вона постає перед громадськістю і як організована бюрократична структура, ура­жена користолюбством, тяганиною, нечуйністю до людей, закритістю для контролю.

При таких суперечливих оцінках органів внутрішніх справ дві тре­тини опитаних заявляють, що розраховують на допомогу в разі потреби з боку цього органу влади, але тільки десята частина заявляє про власну готовність і бажання допомагати органу внутрішніх справ. Ці обставини необхідно враховувати при формуванні громадської думки та поведінки в регіоні. Підготовка та реалізація управлінських рішень органів вну­трішніх справ, що стосуються РИ, повинні здійснюватись з урахуванням інтересів населення, з широким використанням спеціальних акцій та за­ходів, до яких можна віднести:

• дні відкритих дверей, публічні консультації, особистий прийом;

• повідомлення, прес-конференції про важливі події в діяльності органу внутрішніх справ;

• зустрічі, семінари, «круглі столи»;

• події та заходи, організовані органом внутрішніх справ та спонсо­рами, для громадськості;

• допомога пенсіонерам, інвалідам, багатодітним сім’ям;

• оголошення результатів опитувань громадської думки, соціоло­гічних досліджень;

• спортивно-оздоровчі заходи, туристичні походи, лижні прогу­лянки, аматорські змагання, змагання інтелектуалів, вікторини;

• звіти, інформації про розв’язання проблем, розкриття резонанс­них злочинів;

• повідомлення статистичних даних;

• участь у церемоніях відкриття фестивалів, спартакіад та інших масштабних подій;

• оголошення нових призначень на відповідальні посади;

• вступ на посаду, посвячення в міліціонери;

• видача форменого одягу і закріплення службової зброї;

• прийняття присяги працівника органів внутрішніх справ;

• участь у роковинах, ювілеях, пам’ятних датах;

• спеціальні нагороди, вшанування ветеранів, проводи на пенсію;

• оголошення програм, планів, комплексних заходів, що станов­лять інтерес для громадськості;

• зустрічі з видатними людьми, політичними та державними діяча­ми, вченими, спортсменами, митцями;

• участь у громадських заходах, прибирання місць громадського користування, парків, вулиць, дитячих майданчиків;

• опікування громадянами похилого віку, догляд за могилами пра­цівників, які загинули або померли під час виконання службових обов’язків;

• спеціальні програми: як вберегтися від злочинця, не стати потер­пілим, набути громадянства, оформити особисті документи, за­реєструвати автотранспорт, придбати зброю тощо;

• зустрічі та конференції за участі лідерів громадської думки;

• пряме теле- та радіоспілкування з громадянами;

• урочисті події, святкування державних, національних, релігійних свят, роз’яснення заходів, що їх здійснюють органи внутрішніх справ по забезпеченню громадського порядку.

Зрозуміло, наведений перелік спеціальних РЛ-заходів або подій, що можуть використовуватись у діяльності органів внутрішніх справ, непо­вний, як і те, що головним завданням органів внутрішніх справ є ефек­тивна боротьба зі злочинністю та охорона громадського порядку. Але досягти цих цілей органу внутрішніх справ буде набагато складніше без використання РК. У кожному регіоні різні заходи з огляду на історичні, політичні, культурні традиції можуть набувати особливого забарвлення, і це також необхідно враховувати при організації РК.