2.     Громадськість і громадська думка у сфері діяльності ОВС

Під громадськістю у загальному розумінні слід мати на увазі будь- яку групу людей (навіть і окремих індивідів), що так чи інакше пов’язані з життєдіяльністю органу внутрішніх справ. Це можуть бути власне пра­цівники органів внутрішніх справ і окремі їх групи, місцеве населення та групи населення за професійними, етнічними, політичними, духовними, соціальними та іншими ознаками, працівники засобів масової інформа­ції, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, працівники інших правоохоронних органів, видатні особи тощо.

Ефективність РІІ залежить від змоги якнайточніше ідентифікувати, визначити ці групи та приналежність до їх членства, щоб заходи РІІ були адресними, цільовими, спрямованими на окремі групи громадськості чи певних осіб. Безумовно, чіткого розподілу громадськості на кілька ка­тегорій не може бути, оскільки в соціальному плані вони здебільшого перетинаються між собою. Наприклад, така група громадськості, як сту­денти складається з окремих груп студентів різних вузів, різних форм навчання 5 різних спеціальностей, з тих, що мешкають в гуртожитках, у власних квартирах і тих, що наймають житло. Студенти можуть по­ділятися на тих, хто навчається в державних вузах і в приватних (не­державних), вони можуть належати до певних організацій: політичних, громадських, спортивних, релігійних, тобто бути частиною цих груп громадськості. Нарешті, вони є представниками певної національнос­ті, можуть належати до окремої етнічної групи, поєднувати навчання з роботою, бути вболівальником спортивної чи сценічної знаменитості. Кожна окрема людина як багатогранна і багатофункціональна особис­тість, залишаючись автономним індивідом, може реально належати до різних груп громадськості.

У теоретичних дослідженнях і в практичних заходах з паблік рілейшнз (РК) найбільш поширеною, а разом з тим і узагальненою категоризацією громадськості є її розподіл на дві групи: зовнішню і внутрішню.

Зовнішню громадськість складають ті групи людей, які безпосеред­ньо не пов’язані з організацією: місцеве населення, преса, представники державних органів, представники окремих галузей економічного, соці­ального, духовного життя: робітники, підприємці, вчителі, пенсіонери, діячі культури та мистецтва.

Внутрішня громадськість — це групи людей, що належать до складу власних організацій, наприклад, системи органів внутрішніх справ, окре­мих її підрозділів. Це оперативні працівники різних служб, офіцери і рядо­ві, атестовані та вільнонаймані працівники, керівники і підлеглі, працівни­ки територіальних, транспортних і спеціальних органів внутрішніх справ, пенсіонери і ветерани, члени сімей працівників органів внутрішніх справ.

Залежно від завдань, конкретних ситуацій, програм і планів діяль­ності можуть існувати різні підходи до виділення окремих груп громад­ськості, відповідно до яких розраховуються і заходи паблік рілейшнз. Зокрема, з погляду значення ваги громадськості для організації виділя­ються таки групи громадськості: головні, другорядні, традиційні, специ­фічні, майбутні.

Головна група громадськості — це та, яка може надати найбільшу до­помогу або завдати найвідчутнішої шкоди діяльності організації. Для органів внутрішніх справ — це місцеве населення, яке вони обслугову­ють, від підтримки якого чи негативного ставлення значною мірою за­лежить успіх зусиль працівників органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Лригорядні групи громадськості — це ті, що мають певне значення для організації, але вони нездатні істотно вплинути на кінцеві резуль­тати її діяльності. Для органів внутрішніх справ це можуть бути домові чи вуличні комітети, охоронні відомчі підрозділи, ради ветеранів тощо. Діяльність цих та подібних груп громадськості з забезпечення правопо­рядку в окремих мікрорайонах, населених пунктах та окремих об’єктах чи серед окремих категорій громадян є корисною для органів внутріш­ніх справ, заслуговує на підтримку і співпрацю, але не є визначальною.

Традиційні групи громадськості — це групи власних працівників організації, а також групи постійних клієнтів і обслуговування. Для органів внутрішніх справ це громадяни, які підлягають паспортизації, власники зброї та спеціальних засобів самозахисту, громадяни-водії ав­тотранспорту, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для діяльності органів внутрішніх справ велике значення мають специфічні групи громадськості: потерпілі від злочинних посягань, сти­хійного лиха, технічних катастроф, груп злочинців, особливо небезпечні рецидивісти, наркомани та п’яниці, інші групи та індивіди, схильні до правопорушень. Страйкуючі шахтарі чи учасники демонстрації в центрі міста, п’яні відвідувачі нічного ресторану, пасажири задимленого вагону метро, ошукані вкладники довірчих товариств — всі ці групи представ­ляють собою громадськість в конкретних ситуаціях, а в діяльності орга­нів внутрішніх справ це ще й групи зі специфічною поведінкою. Діяль­ність паблік рілейшнз направлена на забезпечення бажаної поведінки цільових груп громадськості шляхом впливу на громадську думку.

Специфічні групи громадськості можуть організуватись стихійно, непередбачувано і непрогнозовано. Такі : ситуації мали місце, зокрема, при зіткненнях частини страйкуючих з працівниками міліції, що охо­роняють громадський порядок, при припиненні правопорушень під час політичних акцій, під час охорони громадського порядку при масових спортивних та культурних заходах. Стосунки органу з групами громад­ськості постійно змінюються, як і самі групи громадськості.

Органи внутрішніх справ у своїй багатогранній діяльності мають справу з великою кількістю важливих для них груп громадськості, їм потрібно бути уважними до особливих інтересів, побажань та проблем кожної з груп, з окремими з них працювати на перспективу.

Майбутні (перспективні) групи громадськості це такі, чия поведін­ка, діяльність, думка формуються сьогодні, а їх вплив і значення про­являються в майбутньому. Такими групами, наприклад, є підлітки та

учнівська молодь, студенти, члени громадських організацій, клуби спор­тивних вболівальників, автомобілістів, об’єднань мисливців та рибалок, гаражних та садових товариств тощо.

Характер зв’язків з громадськістю залежить від того, як ті чи інші групи ставляться до органу внутрішніх справ: підтримують, виступають проти, ставляться байдуже. З прибічниками орган повинен налагоджу­вати такі зв’язки, які б зміцнювали і посилювали їх довіру, щодо опо­нентів слід вживати таких заходів переконання, які могли б змінити їх думку на протилежну.

Важливо також завоювати прихильність байдужої громадськості, щоб вона не перетворилася на майбутні групи протидіючої сторони. Розуміння того, що знають люди, як вони себе почувають та що роблять у поєднанні з інформацією про те, хто і яке займає становище, саме і складає основу підготовки продуманих програмних завдань щодо ро­боти з кожною цільовою групою громадськості. Кожна соціальна група людей має свої установки, ставлення до тих чи інших проблем, подій, ситуацій. Сукупність поглядів індивідів чи їх груп стосовно певних конкретних питань вирішується через громадську думку. Громадська думка являє собою сукупність думок, поглядів, ставлень індивідів до спільної проблеми, яка зачіпає інтереси певної групи людей. Громад­ська думка об’єднує людей, консолідує поведінку, характеризує їх цілі та інтереси.

У всіх випадках заходи паблік рілейшнз, як правило, розраховані на те, щоб:

а) переконати людей змінити свою думку щодо проблеми, організа­ції, окремої особи, товару чи послуги;

б) уточнити, закріпити потрібну громадську думку, яка ще остаточно не склалася;

в) посилити існуючу позитивну громадську думку.

Громадська думка в потрібному напряму формується через засо­би масової комунікації. Масова комунікація — це систематичне розпо­всюдження повідомлень (через пресу, радіо, телебачення, кіно, звуко­запис, відеозапис, інші канали передання інформації) серед кількіс­но великих груп громадськості з метою інформування і здійснення ідеологічного, політичного, економічного, правового, психологічного або організаційного впливу на оцінки, думки і поведінку людей. Засо­би масової інформації незамінні в роботі органів внутрішніх справ з широкою громадськістю. Чим складніші завдання органів внутрішніх

справ, тим більше і частіше їм доводиться працювати з засобами ма­сової інформації: систематична і успішна співпраця з засобами масо­вої інформації з формування громадської думки вимагає відповідних знань специфіки їх використання, прийомів і методів управління про­цесом паблік рілейшнз.

Управління інформаційним полем стає для органів внутрішніх справ необхідністю, невід’ємним елементом функціонування. Осно­вною метою проведення РІІ-органу внутрішніх справ має бути ство­рення внутрішнього і зовнішнього соціально-психологічного і полі­тичного середовища, сприятливого для їх успішної діяльності та за­безпечення бажаної поведінки оточення відносно органу внутрішніх справ. Необхідно при формуванні громадської думки враховувати наступне:

• громадська думка змінюється — її не досить сформувати однора­зово, над нею необхідно працювати постійно;

• потенційна направленість поведінки громадськості визначається реальностями ситуації;

• громадська думка, як правило, змінюється більше подіями, ніж словами;

• думки громадськості обумовлюються її інтересами;

• не існує єдиної і уніфікованої широкої громадськості — вплив на громадську думку повинен здійснюватись через конкретні групи чи індивідів;

• робота з громадською думкою має бути професійною та науково обґрунтованою.

Комплексне використання засобів масової інформації в формуванні громадської думки повинно виходити із того, що кожний із них має свою знакову систему:

- преса — письмове слово та візуальні образи;

- радіо — використовує усне мовлення і музику;

- телебачення — інтегрує усне слово, рухомі зображення, письмові тексти і музику;

- комунікації Інтернету — поєднують письмові інформації в інтер­активному режимі, звуки мови і музики графічні зображення і кольорові образи.

При формуванні громадської думки масові комунікації, як бачимо, забезпечують при вмілому використанні швидку передачу і масове ти­ражування словесної, образної, письмової і музичної інформації.