1.     Поняття функції управління персоналом таЇГнормативна регламентація в органах внутрішніх справ

Процес удосконалення управління будь-якою системою немисли­мий без поліпшення роботи з персоналом (кадрами). Згідно зі словни­ком іншомовних слів «Персонал» (від лат. personals — особистий) — осо­

бовий склад установи, підприємства або частина цього складу, що стано­вить групу, утворену за фаховими або іншими ознаками.1

Раніше більш частіше в теорії та практиці вживалось поняття «ка­дри», яке в свою чергу вже вказаним словником визначається, як по­хідне — (від фр. cadres) — 1. основний (штатний) склад кваліфікованих співробітників установи, підприємства тощо; 2.постійний склад військо­вих частин регулярної армії.2

Аналіз змісту вказаних понять «персонал» і «кадри» дає можливість зро­бити висновок про їх тотожність тому і можливість вживати їх як синоніми.

Саме персонал, а не машини і механізми, не статути та інструкції — основа будь-якої організації. А це означає, що багато недоробок, прора- хунків в діяльності органів внутрішніх справ є наслідком незадовільної роботи з персоналом. Не випадково більшість директивних документів МВС України останніх років спрямовані на оптимізацію цієї роботи.

Персонал завжди є провідником політики держави, носієм традицій та знань, об’єктивну потребу в персоналі зазнає кожна організація, тому робота з персоналом завжди виділяється в самостійний напрям, а функ­ція управління персоналом намагається відокремитися в організаційно- структурному відношенні.

Управління персоналом (кадрова функція) — це функція соціально­го управління, зміст якої визначається діяльністю з виявлення потреби в персоналі, який відповідає визначеним вимогам, його підбору, розста- новленню, навчанню та вихованню.

Управління персоналом органів внутрішніх справ (кадрова функція внутрішніх справі — це специфічно повторювана діяльність, здійснюва­на в процесі управління органами внутрішніх справ, змістом якого є за­безпечення органів і підрозділів необхідним, відповідним певним вимо­гам контингентом людей, а також інформацією про нього, впровадження науково обґрунтованих методів добору, розстановки, навчання, вихован­ня, стимулювання кадрів, правового регулювання проходження служби та надання правового захисту рядовому і начальницькому складу.3

Органи державної влади реалізують кадрову функцію у формі кадро­вої політики. Вона визначається як загальна стратегія добору, викорис­тання, підготовки та виховання кадрів всіма підсистемами суспільства.

1 Словник іншомовних слід. (Уклад. Л.О. Пустовіт та інш. - К.: Довіра, 2000., ст. 729.

2 Там само: ст. 491.

3 Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. Підручник. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999, - С.601-602.

Кадрова політика в органах внутрішніх справ є складовою частиною державної кадрової політики. Вона являє собою систему основних ці­лей, принципів, форм, методів, завдань та способів роботи з забезпечен­ня органів і підрозділів внутрішніх справ кадрами, які володіють необ­хідними діловими, моральними та професійними якостями.

Метою кадрової політики є формування високопрофесійного ка­дрового корпусу органів внутрішніх справ, забезпечення стабільності службово-трудових відносин осіб рядового і начальницького складу та оптимальної збалансованості їх чисельності.

Мета кадрової політики забезпечується виконанням таких завдань:

- реалізація єдиної кадрової політики Міністерства внутрішніх справ України;

- організація кадрової роботи на основі всебічного використання до­сягнень науки, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду;

- удосконалення управління кадровими процесами на основі сучасної системи науково-аналітичного та інформаційного забезпечення;

- розвиток нормативно-правової бази кадрової роботи і її постійне вдосконалення з урахуванням сучасних вимог;

- визначення науково обґрунтованих нормативів кадрового забез­печення органів внутрішніх справ;

- забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ кваліфіко­ваними та компетентними кадрами;

- забезпечення реалізації соціальних прав і гарантій працівників органів внутрішніх справ.

Основні принципи кадрової політики:

1. Наукова обґрунтованість потреби органів та підрозділів внутріш­ніх справ у працівниках тієї чи іншої кваліфікації;

2. Ретельність відбору та навчання працівників за їх діловими і мо­ральними якостями;

3. Поєднання довіри та поваги до працівників органів внутрішніх справ з принциповою вимогливістю до них;

4. Своєчасне оновлення кадрів, оптимальне поєднання чисельності досвідчених і молодих працівників;

5. Правовий і соціальний захист працівників органів внутрішніх справ.4

4 Комплексна програма кадрової політики в органах і підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001-2005 роки / Наказ МВС України від ЗО червня 2001 року № 515.

Засобом здійснення кадрової політики є управління персоналом (робота з кадрами), яка визначає увесь комплекс заходів та процедур, пов’язаних із реалізацією кадрової політики. Роботою з кадрами займа­ються всі особи, відповідальні в межах своєї компетенції за керівництво підлеглими.

Поняття «управління персоналом» подібне до поняття «робота з пер­соналом» , але ширше за нього. Управлінням персоналом займаються керівники органів внутрішніх справ, їх підрозділів, організацій, підпри­ємств, установ, а роботою з персоналом — керівники і працівники кадро­вих апаратів. Кадрова робота, так само як і робота з кадрами, є засобом реалізації кадрової політики. Відмінність між ними можна провести за трьома критеріями: за суб’єктами реалізації кадрової функції, за методами та засобами діяльності та за організаційно-правовими характеристиками.

Роботою з кадрами займається широке коло суб’єктів управління — керівні та відповідальні працівники органів влади, в тому числі й орга­нів внутрішніх справ. Кадровою роботою займаються особи, для яких вона стала основною спеціальністю — працівники кадрових апаратів.

Кадрова робота — це комплекс заходів і процедур зі складання та об­робки кадрової документації. До неї входять, наприклад, збір та обробка інформації про конкретних кандидатів на службу в органи внутрішніх справ або на посади вже всередині системи МВС; складання кадрових документів або їх проектів (звітів, об’єктивок, особових справ, подань для присвоєння звань, для службового переміщення, матеріалів для нагоро­ди, наказів з особового складу і т.п.) оформлення різних відпусток, під­твердження стажу служби, складання розрахунку вислуги років і т.ін.

На перший погляд може здаватися, що це технічна робота, а праців­ники кадрових апаратів — прості оформлювачі паперів. Але це не так. Зокрема, оформлення тільки пенсійних матеріалів, встановлення стажу вислуги років, пошук в архівах вимагають старанної, вдумливої праці та професійної підготовки. Тобто для кадрових апаратів також необхідно систематично, планомірно готувати фахівців, як і для інших підрозділів органів внутрішніх справ. У працівників кадрової служби є своя профе­сійна етика, свої професійна таємниці, аналогічні медичним.

Робота з кадрами виявляється в живій організаційній діяльності, од­нак не так жорстко регламентованій, як кадрова робота.

Кадрова робота тяжіє до більш суворого виконання нормативних процедур, вона трохи подібна до процесуальної діяльності, хоча і має ще багато правових прогалин і колізій.

У тому, що певна частина працівників управління виробляє кадрову політику, реалізує її в роботі з кадрами, а також здійснює кадрову роботу певно й полягає основна причина змішування даних понять.

Розглянуті три поняття означають три взаємопов’язаних аспекти ка­дрової функції.

За роки незалежності України органами законодавчої та виконавчої влади проведена значна робота з підготовки нормативної бази щодо пра­вового забезпечення роботи з персоналом (кадрами).

Сьогодні відносини в сфері управління персоналом органів вну­трішніх справ регулюються наступними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами:

1. Конституцією України, яка прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.;

2. Законами України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., «Про пен­сійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і ря­дового складу органів внутрішніх справ України» від 9 квітня 1992 р., «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р.

3. Норми права, об’єднаними в кодекси України: Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р., Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р., Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 р.;

4. Постановою Верховної Ради України «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ Украї­ни» від 22 квітня 1993 р.;

5. Міжнародно-правовими документами, які стосуються питань роботи з персоналом. Це, наприклад, такі нормативно-правові акти, як Міжнародний пакт про громадські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенція МОП про дискримінацію 1958 р., або Кодекс пове­дінки посадових осіб по підтриманню правопорядку, прийнятий на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р.;

6. Указами Президента України «Про затвердження Програми ка­дрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівни­ками державних підприємств, установ і організацій» від 10 листопада 1995 р. № 1035, «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищен­ня кваліфікації державних службовців» від ЗО травня 1995 р. № 398;

7. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження По­ложення про проходження служби рядовим і начальницьким складом

органів внутрішніх справ України» від 29 липня 1991 р. № 114, «Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місце­вих органах державної виконавчої влади» від 20 вересня 1995 р. № 747, «Про порядок проведення атестації державних службовців органів ви­конавчої виконавчої влади» від 14 серпня 1996 р.

8. Наказами МВС України «Про нормативне забезпечення організа- ційно-штатної роботи» від 25 лютого 2004 р. № 190, «Про затвердження Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної пе­ревірки відносно осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України» від 31 травня 2001 р. № 010, «Про організацію професій­ної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутріш­ніх справ України» від 5 листопада 2003 р. № 1444 та іншими.