2.     Види, зміст і структура планів в органах внутрішніх справ

Настановою з організації органу внутрішніх справ, оголошеною на­казом МВС України № 495 від 15.06.1999 визначено, що організація ро­боти відділу внутрішніх справ повинна забезпечувати:

• Планування діяльності відділу в цілому та його структурних під­розділів, безперервний контроль за виконанням законодавчих і нормативних актів, планів роботи, прийнятих рішень та окремих доручень.

У відповідності з Інструкцією з організації планування в системі органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 65 від 22.01.2005 система планування в міськрайлі- норганах внутрішніх справ охоплює три основні види планів: загальні, спеціальні та індивідуальні. Загальні плани в свою чергу поділяються на перспективні і поточні.

Перспективні плани призначені для визначення стратегії діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ на значний час і є основою для поточних. До них належать:

• комплексні регіональні плани (програми);

• комплексні цільові плани (програми);

• плани заходів щодо виконання комплексних загальнодержавних програм.

До поточних планів належать:

- план основних заходів міськрайліноргану;

- плани роботи структурних підрозділів вищевказаних органів;

- плани роботи нарад керівництва міськрайлінорганів.

До спеціальних планів належать:

• плани виконання специфічних завдань, що потребують скоорди­нованих дій підрозділів;

• міжвідомчі плани діяльності всіх державних органів та громад­ських організацій, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю;

• комплексні плани, спрямовані на розв’язання окремих складних проблем зміцнення законності та правопорядку.

Спеціальні плани у свою чергу поділяються на плани разового викорис­тання Спільові') та плани багаторазового використання (типові, ситуаційні').

До планів разового використання (цільових) належать плани:

• заходів щодо виконання нових нормативно-правових актів;

• заходів щодо виконання окремих службових завдань;

• комплексні плани профілактики правопорушень тощо.

До планів багаторазового використання (типових, ситуаційних) на­лежать плани:

• заходів щодо виконання постійних або періодично повторюваних завдань;

• дій при надзвичайних подіях або в особливих умовах;

• забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час проведення громадсько-політичних, культурних, спортивних та інших масових заходів;

• комплексних операцій з профілактики правопорушень, боротьби з поширеними видами злочинів;

• попередження та припинення групових правопорушень;

• розшуку злочинців, які переховуються, та затримання озброєних злочинців;

• спільних заходів органів внутрішніх справ щодо боротьби з тяж­кими та особливо тяжкими злочинами міждержавного, міжоблас­ного та міжрайонного характеру;

• дій у разі виникнення стихійного лиха;

• оперативно-розшукових заходів та слідчих дій за конкретними кримінальними справами.

Типові плани включають мету і завдання, які слід необхідно розв’я­зати, послідовність і способи їх вирішення, напрями зосередження осно­вних зусиль, групування сил та засобів, які беруть участь у операції, і можливі їх зміни у ході операції, а також систему управління всіма си­лами та засобами.

Визначення головного напрямку операції полягає у виділенні із лан­цюга подій центрального завдання, вирішення якого забезпечить вико­нання ряду інших завдань, хоча і важливих, але таких, що на даний час мають підпорядкований, невизначений характер.

Це дає змогу обґрунтовано обирати ділянки максимального зосеред­ження сил та організаційно-управлінських зусиль, визначити найбільш доцільний момент початку та тривалості періоду проведення операції і тим самим забезпечити виконання комплексного завдання.

Більшість типових планів має такі умовні найменування: «Сирена», «Грім», «Буран», «Хвиля», «Заручник», «Темп», «Набат», «Вихор» та інші.

У головних розділах типового плану передбачаються такі питання:

- система сповіщення та збору особового складу за сигналом «три­вога»;

- розрахунок сил і засобів для виконання окремих завдань у рам­ках операції;

- порядок взаємодії з іншими правоохоронними органами, військо­вими підрозділами, державними структурами та громадянами;

- організація управління підрозділами, забезпечення їх взаємодії;

- надходження безперервної інформації та постійного зв’язку;

- дії особового складу;

- склад та функції оперативного штабу з керівництва операцією.

Наступним видом планів в органах внутрішніх справ є індивідуальні

плани. Цей вид планування є також дуже важливим для системи, однак відсутність належного регламентування, правильного підходу до цього, знижує його ефективність. Завдяки правильно поставленому індивіду­альному плануванню чітко зосереджується увага виконавця на своєчас­ному виконанні доручених йому завдань, чи деталей одного завдання. Індивідуальні плани складаються на добу, тиждень, місяць.

У літературі можна зустріти і дещо інші детальні підходи до характе­ристики планування в органах внутрішніх справ. Так, деякими авторами визначається (зокрема, В.Д. Малковим) одним з критеріїв класифікації планів рівень планування.

У зв’язку з цим уважається, що розробка перспективних планів яв­ляє стратегічний рівень планування, оскільки в цих планах визначаєть­ся стратегія, основні принципи та цілі діяльності ОВС на тривалий час.

Розробка поточних та більшості спеціальних планів представляє со­бою організаційно-тактичний рівень планування.

Розробка деяких спеціальних планів щодо розв’язання службових за­вдань, проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, а також індивідуальних (особистих) планів роботи працівників являє організапій- но-оперативний рівень планування, який служить цілям конкретизації загальних завдань і функцій ОВС у практичній діяльності працівників.

У системі МВС України розробляються такі плани.

1. План основних заходів МВС України — на рік.

2. Роботи колегії та нарад керівництва МВС — на півріччя.

3. Вивчення, узагальнення, поширення і впровадження в оператив­но-службову діяльність передового досвіду — на півріччя.

4. Службових відряджень працівників МВС — на квартал.

5. Проведення документальних ревізій фінансово-господарської- діяльності структурних підрозділів МВС — на рік.

6. Централізованого матеріально-технічного забезпечення ОВС — на рік.

7. Капітального будівництва МВС і план капітального та поточного ремонту об’єктів центрального апарату МВС — на рік.

8. Головні напрямки науково-дослідних, дослідно-конструктор­ських робіт та дисертаційних досліджень — на п’ять років.

9. Зведений тематичний план публікації матеріалів у виданнях МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ - на рік.

10. Зведений тематичний план видання наукової, навчальної та на­вчально-методичної літератури — на рік.

11. План охорони державної таємниці та заходів щодо забезпечення режиму секретності — на рік

12. Заходів з виконання указів Президента України, Кабінету Мі­ністрів України, реалізації державних (регіональних) програм, проведення комплексних оперативно-профілактичних операцій; з охорони громадського порядку і забезпечення громадської без­пеки при проведенні громадсько-політичних, спортивних та ін­ших масових заходів державного значення чи заходів, що перед­бачають комплексну участь ряду підрозділів у вирішенні окре­мих завдань оперативно-службової або виробничо-господарської діяльності, — відповідно до указів, розпоряджень і доручень Пре­зидента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів МВС, доручень Міністра, його перших заступників та заступників з урахуванням раніше розроблених планових документів (у разі необхідності).

13. Мобілізаційний план МВС (план відмобілізування і приведен­ня в бойову готовність внутрішніх військ і спеціальних форму­вань МВС, інші визначені оперативно-мобілізаційні документи МВС).

14. План цивільної оборони МВС.

15. Оперативні плани діяльності центрального апарату МВС Украї­ни під час надзвичайних ситуацій.

16. План участі МВС у територіальній обороні України.

У структурних підрозділах центрального апарату МВС розробля­ються.

1. План роботи — на півріччя, у їх структурних підрозділах — на квартал.

2. План проведення нарад керівництва — на квартал.

3. План службових відряджень працівників — на квартал.

4. План охорони державної таємниці та заходів щодо забезпечення режиму секретності — на півріччя.

5. Плани з окремих питань оперативно-службової, виробничо-гос­подарської та іншої діяльності — на певний період (у разі необ­хідності).

6. Плани з координації оперативно-розшукових заходів і слідчих дій двох і більше ГУ МВС, У МВС, У МВСТ щодо боротьби з окре­мими видами злочинів та їх розкриття, розшуку особливо небез­печних злочинців, припинення злочинної діяльності організова­них груп і злочинних організацій, що носять міжрегіональний чи міжнародний характер, проведення спеціальних операцій — від­повідно до напрямків службової діяльності (у разі необхідності).

7. Оперативно-мобілізаційні документи.

8. Документи з питань цивільної оборони.

У ГУМВС, УМВС, УМВСТ розробляються.

1. План основних організаційних заходів — на рік.

2. Плани роботи колегії і наради керівництва — на півріччя.

3. План вивчення, узагальнення, поширення та впровадження в оперативно-службову діяльність передового досвіду — на півріч­чя.

4. Плани службових відряджень працівників — на квартал.

5. Плани заходів з охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки при проведенні громадсько-політичних, спортивних та інших масових заходів; проведення комплексних оперативно-профілактичних операцій, що передбачають участь ряду підрозділів у вирішенні окремих завдань оперативно-служ­бової й іншої діяльності, а також плани заходів щодо виконання рішень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх Повноважень, з питань

забезпечення правопорядку і дотримання законності — відповід­но до актів Президента України, постанов і розпоряджень Кабі­нету Міністрів України, нормативно-правових актів МВС — на визначений період (у разі необхідності).

6. Плани спільних заходів щодо боротьби з окремими видами зло­чинів та їх розкриття, розшуку особливо небезпечних злочинців, припинення злочинної діяльності організованих груп та злочин­них організацій, що носять міжрегіональний характер, проведення спеціальних операцій — на певний період (у разі необхідності).

7. Плани виробничо-господарської, фінансової діяльності, капіталь­ного будівництва, капітального і поточного ремонту — на рік.

8. Плани реалізації пропозицій щодо усунення недоліків, виявле­них у ході інспектування, — у строк, установлений за результата­ми інспектування.

9. План охорони державної таємниці та заходів щодо забезпечення режиму секретності — на півріччя.

10. Мобілізаційний план ГУМВС, УМВС, УМВСТ (план відмобі- лізування і приведення в бойову готовність спеціальних форму­вань (у разі наявності завдання), інші визначені оперативно-мо- білізаційні документи).

11. План цивільної оборони.

12. План участі в територіальній обороні.

13. Оперативні плани діяльності під час надзвичайних ситуацій.

У структурних підрозділах ГУМВС, УМВС, УМВСТ розробляються.

1. Плани роботи — на півріччя, у їх структурних підрозділах— на квартал.

2. Плани з окремих питань оперативно-службової, виробничо-гос­подарської та іншої діяльності — на визначений період (у разі необхідності).

3. Плани заходів з розкриття злочинів, що носять міжрайонний

4. характер або вчинені на декількох ділянках транспортної магі­стралі — на визначений період (у разі необхідності).

5. Оперативно-мобілізаційні документи.

6. Документи цивільної оборони.

7. Оперативні плани діяльності під час надзвичайних ситуацій.

У міськрайлінорганах розробляються.

1. Плани основних робочих заходів — на півріччя, у їх структурних підрозділах — на квартал.

2. Плани проведення нарад керівництва — на квартал.

3. План охорони державної таємниці та заходів щодо забезпечення режиму секретності — на півріччя.

4. Плани з охорони громадського порядку і забезпечення громад­ської безпеки при проведені громадсько-політичних, спортивних та інших масових заходів; взаємодії з територіальними органами і органами внутрішніх справ на транспорті щодо розкриття злочи­нів, розшуку і затримання злочинців; виконання рішень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, з питань забезпечення пра­вопорядку і дотримання законності — на певний період (у разі необхідності).

5. Плани оперативно-розшукових заходів щодо розкриття конкрет­них злочинів на визначений період (у разі необхідності).

6. Плани спільних заходів з іншими правоохоронними органами з питань боротьби зі злочинністю та забезпечення правопорядку — на визначений період (у разі необхідності).

7. Плани реалізації пропозицій щодо усунення недоліків, виявле­них у ході інспектування, — у строки, установлені за результата­ми інспектування.

8. Оперативно-мобілізаційні документи.

9. План цивільної оборони.

10. Оперативні плани діяльності під час надзвичайних ситуацій.

11. План основних заходів міськрайліноргану є формою установчо­го, переважно стратегічного рішення начальника органу, котре визначає цілі та завдання міськрайліноргану в цілому на плано­вий період, заходи і засоби їх реалізації, організує практичну ді­яльність усіх без винятку співробітників, має директивне, загаль­нообов’язкове значення, має цільові настанови для всіх інших подальших рішень керівництва органу.

Приблизна (типова') структура плану основних заходів міськрайлі­норгану наступна:

1. Преамбула: висновки та показники аналізу оперативної обста­новки за попередній рік. Основні завдання на рік, що плануєть­ся.

2. Організаційні заходи.

3. Протидія злочинам у сфері економіки.

4. Розкриття та розслідування злочинів, розшук злочинців.

5. Боротьба з незаконним обігом наркотиків.

6. Заходи щодо припинення неконтрольованого розповсюдження вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухівки.

7. Профілактика злочинів. Зміцнення громадського порядку та без­пеки.

8. Забезпечення безпеки дорожнього руху.

9. Робота з особовим складом. Зміцнення дисципліни та законності.

10. Психопрофілактична робота. Психологічне супроводження опе- ративно-службової діяльності.

11. Правовиховна робота населення. Пропаганда діяльності органів внутрішніх справ.

12. Фінансове, матеріально-технічне та ресурсне забезпечення.

Розглянемо докладніше основний зміст розділів плану міськрайлінорганів:

1. У преамбулі плану містяться стислі висновки з оцінки опера­тивної обстановки; заходи з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; аналіз причин основних недоліків і прорахунків у робо­ті: визначаються основні завдання та напрями діяльності органу на рік.

2. У розділі «Організаційні заходи» викладаються заходи, спрямо­вані на: виконання рішень вищих органів; підвищення кваліфікації пра­цівників; організацію взаємодії з іншими правоохоронними органами; підведення підсумків роботи органу, його підрозділів; удосконалення інформаційно-аналітичної роботи, форм і методів огіеративно-службо- вої діяльності; підготовку інформації для місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, суду, прокуратури, керівників під­приємств, установ і організацій з проблемних питань діяльності у сфері правопорядку; впровадження в практику науково-технічних досягнень і позитивного досвіду; оптимізацію розстановки сил і засобів; поліпшен­ня організації контролю та перевірки фактичного виконання завдань, зміцнення виконавської дисципліни, підвищення готовності особового складу до дії в екстремальних ситуаціях.

3. Розділ «Протидія злочинам у сфері економіки» передбачає орга­нізаційні та практичні заходи, спрямовані на: підвищення якості захисту економічних інтересів держави, ефективності оперативно-службової ді­яльності підрозділів БЕЗ та інших підрозділів щодо протидії злочинам, насамперед у сфері службової діяльності, а також на визначених пріори­тетних напрямах, зокрема в бюджетній і банківській сферах діяльності, безпосередньо в банках, на об’єктах паливно-енергетичного та агропро­

мислового комплексів, при реформуванні власності та при здійсненні суб’єктами господарювання зовнішньоекономічної діяльності, у сферах інтелектуальної власності та високих технологій, відшкодування завда­них збитків, забезпечення оперативного супроводження кримінальних справ до суду, викриття фактів корупції; удосконалення взаємодії з ін­шими правоохоронними та контролюючими органами, місцевими орга­нами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, засоба­ми масової інформації з питань попередження та викриття злочинів у сфері економіки, усунення причин та умов їх учинення.

4. Розділ «Розкриття та розслідування злочинів, розшук злочин­ців» передбачає: заходи щодо вдосконалення організації роботи слідчо- оперативних груп, тактики та методики розкриття і розслідування окре­мих видів злочинів; використання оперативних можливостей, криміна­лістичної техніки; поліпшення роботи з розшуку злочинців, розкриття і розслідування конкретних видів злочинів, а також злочинів, учинених у минулі роки.

5. Розділ «Боротьба з незаконним обігом наркотиків» передбачає заходи, спрямовані на: поліпшення поінформованості органу про осіб, які мають відношення до незаконного обігу наркотиків, і в першу чергу до збуту наркотичних засобів або психотропних речовин, контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсо­рів; виявлення підпільних нарколабораторій; ліквідацію міжнародних каналів надходження наркотичних засобів; проведення оперативних за­купівель та знешкодження груп наркоділків; ужиття стосовно цих осіб передбачених законодавством відповідних заходів; поліпшення взаємо­дії всіх підрозділів органу в боротьбі з цими злочинами.

6. Розділ «Боротьба з неконтрольованим розповсюдженням вог­непальної зброї» містить заходи, спрямовані насамперед на: виявлення ринків нелегального збуту зброї, боєприпасів, вибухівки та каналів їх надходження, встановлення фактів незаконного поводження зі зброєю; організацію взаємодії всіх підрозділів органу внутрішніх справ з цього питання.

7. У розділі «Профілактика злочинів. Зміцнення громадського порядку та безпеки» передбачається: організація оперативно-профі­лактичних заходів і спеціальних операцій у населених пунктах, мікро­районах міст зі складною оперативною обстановкою; усунення причин та умов, що сприяють вчиненню тяжких, особливо тяжких і найбільш поширених видів злочинів; організація проведення серед населення

роз’яснювальної роботи з цих питань; здійснення заходів щодо своєчас­ного виявлення, взяття на профілактичний облік осіб, від яких можли­во очікувати вчинення злочинів, у першу чергу хворих на алкоголізм, наркоманію, із психічним розладом здоров’я, а також тих, хто вчиняє насильство в сім’ї, проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи; спільні заходи з іншими державними органами щодо запобіган­ня дитячій безпритульності та правопорушень серед неповнолітніх та молоді, ресоціалізації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі; за­безпечення порядку і правил в’їзду, виїзду, перебування в Україні і тран­зитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства, а також адресно-довідкової роботи, повноти обліку міграції населення, своєчасного документування, реєстрації і перереєстрації громадян, які проживають на території обслуговування; підвищення ролі дільничних інспекторів міліції; участь органу, у межах його повноважень, у здій­сненні заходів щодо охорони довкілля, заходів з охорони громадського порядку, у тому числі при проведенні різних масових заходів; залучення до боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку громад­ських формувань.

8. Розділ «забезпечення безпеки дорожнього руху» містить такі заходи; підвищення ефективності роботи підрозділів ДАІ; забезпечення безпеки дорожнього руху; запобігання аварійності на території, що об­слуговується, шляхом нагляду за технічним станом автотранспортних засобів, удосконалення умов дорожнього руху, контролю за дотриман­ням стандартів при проектуванні, будівництві, реконструкції, обладнан­ні та утриманні вулиць, доріг, дорожніх споруджень і залізничних пере­їздів, попередження дорожньо-транспортного травматизму; додержання законів, правил і нормативів у цій сфері; охорона навколишнього серед­овища від шкідливого впливу автомототранспорту; пропаганда Правил дорожнього руху.

9. Розділ «Робота з особовим складом. Зміцнення дисципліни та законності» передбачає заходи щодо відбору і комплектування вакант­них посад особового складу, скорочення некомплекту; формування професійного ядра, резерву на висунення; організації професійної під­готовки особового складу; удосконалення навчальної, методичної і ви­ховної роботи, впровадження наукових досліджень у навчальний процес і практичну діяльність органу; атестування кадрів; організації та прове­дення виховної роботи з особовим складом за напрямками діяльності; забезпечення правового і соціального захисту працівників, пенсіонерів

органів внутрішніх справ, членів їх сімей; контролю за дотриманням дисципліни, законності працівниками та правомірністю їх дії при вико­нанні службових обов’язків та поза службою, зміцнення обліково-реє­страційної дисципліни.

10. Розділ «Психопрофілактична робота. Психологічне супрово­дження оперативно-службової діяльності» передбачає організаційно- нормативні, психолого-педагогічні, психологічні та лікувально-профі­лактичні заходи щодо збереження, зміцнення і відновлення соціально- профілактичного благополуччя і здоров’я працівників, попередження виникнення в них соціально-психологічної та особистісної дезадаптації, запобігання втрат особового складу внаслідок нещасних випадків, у тому числі пов’язаних із самогубством, а також впровадження психоло­гічних технологій в оперативно-службову діяльність.

11. «Право-виховна робота серед населення. Пропаганда діяльності органів внутрішніх справ» передбачає заходи, спрямовані на: підвищен­ня правосвідомості громадян, зміцнення партнерських стосунків міліції з населенням; організацію прийому громадян та розгляду їхніх листів і скарг; вивчення громадської думки про роботу міліції.

12. Розділ «Фінансове, матеріально-технічне та ресурсне забезпе­чення» включає заходи щодо: створення умов для формування фінан­сового забезпечення особового складу; здійснення контролю за фінан­совою діяльністю органу, поліпшення умов розміщення і роботи праців­ників; ремонту і будівництва службових приміщень; забезпечення те­хобслуговування автомототранспорту, оперативної та криміналістичної техніки, засобів зв’язку, озброєння.

Наведена типова структура та стисла характеристика розділів плану основних заходів міськрайлінорганів можуть змінюватися залежно від особливостей оперативної обстановки на території обслуговування, від реальних умов і результатів роботи конкретного органу, від поставлених перед ним завдань.

У цілому проблемний підхід до планування забезпечує можливість цілеспрямованого використання сил та засобів міськрайліноргану вну­трішніх справ на вузлових, головних для кожного відрізку напрямів ро­боти. Він дозволяє реалізувати один з важливіших принципів наукового управління — принцип «головної ланки».

У зв’язку з цим необхідно підкреслити, що в план роботи органу (під­розділу) включається тільки ті заходи, які здійснюються силами двох і більше служб, тобто заходи комплексного характеру, спрямовані на реа­лізацію основних завдань планового періоду. В кожному розділі заходи слід розташувати таким чином, щоб першими стояли найбільш важливі, основні проблеми. Таке ранжування за ступенем значущості полегшує концентрацію сил та засобів, дає змогу ретельно визначити головних ви­конавців та допоміжний склад. Відповідальні особи і термін виконання мають визначатися по кожному пункту плану, що також необхідно для правильного розрахунку ресурсних можливостей планових приписів та забезпечення ритмічності в роботі органу.

Важливе значення мають реквізити планів, що визначаються насам­перед потребами практики.

Плани роботи повинні мати такі реквізити:

1. Назва плану і відомості про місце, час, особу, яка його розробила, та особу, яка його затвердила, обмеження доступу (у разі потреби).

2. Нумерація розділів і заходів (наскрізна або за кожним розділом).

3. Назви запланованих заходів.

4. Строк виконання.

5. Виконавці (відповідальні особи).

6. Контролери.

7. Відмітка про виконання заходу.

8. Примітки.

3. Методика складання планів в органах внутрішніх справ і контроль за виконанням планових рішень

Головною умовою щодо складання плану роботи в системі ОВС є гли­боке з’ясування особою, яка розробляє цей документ, наступних факторів, що характеризують систему управління: загальних цілей та завдань органу внутрішніх справ; оперативної обстановки на території обслуговування; стану сил та засобів, ефективності їх діяльності. Науковий аналіз цих фак­торів дозволяє побудувати модель майбутнього стану системи управління і визначити завдання органу, підрозділів та окремих працівників, що ви­пливають звідси і повинні бути покладені в основу запланованих заходів.

Такий аналіз надає можливість розробити та включити в план най­більш важливі, обґрунтовані об’єктивними умовами діяльності органу, підрозділу та окремих працівників заходи, виконання яких забезпечить успішне вирішення складних завдань.

Процес планування включає дві взаємозв’язані, хоча й різні за зна­чимістю, стадії: підготовка плану та його прийняття. Причому, якщо перша стадія характерна у більшій мірі інтелектуальною діяльністю осіб, що працюють над складанням плану, то друга стадія являє собою акт затвердження підготовленого плану38.

Під методикою розробки планів в органах внутрішніх справ слід ро­зуміти процедуру планування, під час якої застосовується сукупність різних методів.

Різноманітність сучасних методів планування потребує диференці­йованого підходу до їх застосування. При цьому можна виділити декіль­ка взаємозалежних груп методів39.

1 група — методи збирання та обробки інформації:

1) загально-соціологічні (анкетування, інтерв’ювання, спостереження);

2) математичні;

3) логічні;

2 група — методи оптимізапії планових рішень:

1) кількісні методи оптимізації планових розрахунків (математичне програмування, теорія масового обслуговування, сітьове плану­вання, лінійне та динамічне програмування);

2) метод послідовних наближень;

3) балансовий метод, метод варіантів.

3 група — методи формування планів:

1) зведене планування — полягає в механічному поєднанні пропо­зицій галузевих служб і підрозділів, які оформляються у вигляді відповідних розділів загального плану;

2) метод проблемного планування — реалізується на основі виділен­ня найбільш актуальних загальних для всього органу проблем;

3) програмно-цільове планування — найбільш ефективний вид пла­нування, що є засобом практичного застосування системного під­ходу в управлінні.

Програма — це намічений до планомірного здійснення, об’єднаний єдиною метою і віднесений до певних строків комплекс взаємопов’яза­них завдань та заходів соціального, економічного, наукового, технічно­го, організаційного характеру, спрямованих на розв’язання цих завдань,

38МалковВД. ГІланирование в управлений органами внутреннихдел. - М.: Юридическая литература, 1976. - С.102.

39 Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. - К.: НАВСУ, 1999. - С.465-469.

з визначенням ресурсів та їх джерел, що використовуються. Найбільш загальними особливостями програми є: єдність мети, фінансування комплексу обумовлених метою завдань та заходів; конкретність строків виконання; комплексність завдань та їх розв’язання.

Будь-яка програма повинна складатися із цільового, структурного та ресурсного розділів.

Програма оформлюється у вигляді документа і затверджується від­повідним суб’єктом управління.

Розробка цільових комплексних програм служить передумовою про- грамно-цільового планування щодо розв’язання найбільш актуальних і складних проблем, яке базується на послідовному складанні прогнозів, програм, планів. Незважаючи на певну складність такого планування, його основні принципи можуть успішно застосовуватись у діяльності органів внутрішніх справ.

4 група — організаційні методи планування, які упорядковують і оптимізують процес його здійснення. До них належать:

1) директивний метод планування, що надає всьому процесу пла­нування дедуктивного характеру. Директивний метод передбачає розробку планів нижчестоящих органів на основі керівних вказі­вок і розпоряджень вищестоящих апаратів;

2) метод врахування потреб структурних ланок системи передбачає складання плану основних заходів будь-якого органу внутрішніх справ на основі узагальнення існуючої інформації та пропозицій структурних підрозділів і служб. Звичайно і в даному разі вирі­шальне значення для внесення пропозицій має цільова установка вищестоящого суб’єкта управління;

3) метод поєднання колегіальності та єдиноначальності, в підготов­ці та прийнятті планів визначається ступенем використання ко­лективного досвіду і знань прямо пропорційному зростанню рів­ня планування: від організаційно-оперативного до стратегічного.

Колегіальність (колективність) тут може виявлятися в різних фор­мах: збирання і обробка працівниками за дорученням керівника необ­хідної вихідної інформації, колективне обговорення проблем та шляхів їх розв’язання. А вже прийняття (затвердження) варіанту плану в будь- якому випадку — прерогатива керівника.

Отже, надійною гарантією підготовки і прийняття ефективних пла­нів органів внутрішніх справ служить розумне поєднання колегіальнос­ті та єдиноначальності.

Розроблення планових документів у міськрайлінорганах здійснюють:

• плани основних робочих заходів — уповноважені на це підрозді­ли (штабні) або спеціально визначені працівники;

• плани охорони державної таємниці та заходів щодо забезпечення режиму таємності — режимно-секретні підрозділи;

• плани охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки при проведенні громадсько-політичних, спортивних та інших масових заходів — відділи (відділення, групи) ОГП;

• плани реалізації пропозицій щодо усунення недоліків, виявлених у ході інспектування — штаби, штабні або інші підрозділи переві­рених органів;

• оперативно-мобілізаційні документи, плани та документи ци­вільної оборони, плани оперативної діяльності під час надзви­чайних ситуацій — спеціально створена робоча група, склад якої затверджується спеціальним наказом начальника ОВС.

Розглянемо докладно процедуру розробки поточного плану роботи міськрайліноргану.

Розробка плану є дуже відповідальним періодом в управлінській діяльності територіального органу внутрішніх справ. По суті, йдеться про вибір найбільш ефективних шляхів, засобів та методів боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку, раціональній розстановці особового складу, створенні необхідних умов для підвищення професій­ної майстерності кадрів, зміцнення законності та дисципліни.

Для успішної розробки плану керівник ОВС має розв’язати мінімум два основні питання:

1) створити необхідну інформаційну базу для підготовки плану;

2) забезпечити високий організаційний рівень процесу планування.

Інформаційне забезпечення підготовки плану. Прийняттю будь-

якого управлінського рішення передує збирання та обробка інформації. Інформація для розробки плану має набиратися та систематизуватися безперервно. Ця робота повинна здійснюватись начальником штабу, на якого покладається функція по розробці плану основних заходів органу внутрішніх справ. Як правило, ця робота починається із заведення спе­ціальної папки «До плану роботи» або картотеки з аналогічною назвою, яка містить виписки, важливі для складання плану. Відповідна систе­матизація самих різних відомостей під рубриками «Вказівки вищесто­ящих органів», «Проблеми, що потребують виконання», «Рекомендації з удосконалення оперативно-службової діяльності», «Позитивний до­

свід» та ін. Суттєво допомагають суб’єкту управління при розробці пла­ну. Безумовно наявність персонального комп’ютера в підрозділі значно спрощує та вдосконалює цю роботу.

Слід звернути уваїу на особливий характер інформації, яка пере­робляється при підготовці плану, — тут використовується не первинна, а так звана вторинна, похідна від первинної, інформація. У міськрайлі- норгані, наприклад, це аналітична довідка, а не початкові статистичні дані. Необхідність такого підходу до розробки плану обумовлена тим, що до моменту його розробки мають бути окреслені та сформульовані основні завдання, які потрібно виконати за плановий період.

Певна річ, при складанні плану не можна обмежуватися якимось од­ним аналітичним документом. План роботи, який по суті є програмою діяльності ОВС, повинен базуватися на різноманітній інформації.

Для розробки плану, як для прийняття управлінського рішення можна виділити три основних джерела інформації:

1) управлінські рішення вищестоящих органів;

2) оцінка умов та результатів діяльності органу, а також можливі зміни його функціонування;

3) узагальнений практичний досвід і рекомендації науки;

До першого основного джерела інформації відносяться рішення ви­щих та місцевих органів влади, рішення вищестоящих ОВС, у тому чис­лі: закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів Украї­ни, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого са­моврядування, рішення Конституційного Суду України, комплексні та регіональні програми, нормативно-правові акти МВС України, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, навчальних закладів системи МВС тощо.

Друге джерело інформації: оцінка умов і результатів діяльності, а та­кож можливі зміни функціонування, у тому числі:

• статистичні дані, що стосуються сфери діяльності органів вну­трішніх справ;

• оцінка оперативної обстановки з формулюванням завдань на майбутній період;

• прогноз умов та результатів функціонування;

• документи перевірок діяльності МВС, органу внутрішніх справ та інших структурних підрозділів;

• аналіз окремих питань стану правопорядку та діяльності ОВС.

Третє джерело інформації: рекомендації науки та узагальнений практичний досвід, необхідні для правильної оцінки змін у стані зло­чинності, охорони громадського порядку, вибору ефективних форм і методів організації роботи органу внутрішніх справ тощо. Така інфор­мація міститься:

• у матеріалах соціологічних і кримінологічних досліджень, відо­мчих виданнях;

• у наукових публікаціях, доповідях, лекціях;

• в оглядах позитивного досвіду;

• у виступах керівництва МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, науковців;

• у матеріалах засобів масової інформації.

Організаиійне забезпечення планування. У міськрайліноргані роз­робкою поточного плану основних заходів керує його начальник, але практичне здійснення цієї процедури покладається на начальника шта­бу, хоча це, безумовно, не виключає особистої участі начальника в усіх етапах підготовки плану.

Процедуру підготовки плану умовно можна розбити на такі етапи:

1) збір, систематизація та аналіз інформації щодо оперативної об­становки, результатів виконання запланованих заходів за попе­редні періоди;

2) розробка завдання щодо підготовки плану;

3) підготовка пропозицій в проект плану;

4) складання та узагальнення проекту плану;

5) координація проекту плану;

6) остаточне доопрацювання плану та його затвердження.

Остаточне доопрацювання проекту плану здійснюється, як пра­вило, начальником штабу або працівником, якому це доручено ра­зом з начальником органу. Перед поданням плану на затвердження необхідно:

• оцінити, чи відповідає зміст та кількість запланованих заходів поставленим завданням;

• перевірити, чи дотримана законність, чи враховані наукові реко­мендації та позитивний досвід;

• оцінити заплановані заходи з точки зору вимог, що до них пред’яв­ляються;

• оцінити рівномірність розподілу навантаження з виконання за­ходів плану між службами та підрозділами, а також на місцях;

• уточнити порядок і терміни перевірки виконання кожної позиції плану;

• передбачити резерв часу.

Таким чином, начальник органу внутрішніх справ повинен ре­тельно опрацювати проект плану і за суттю, і за формою. Тільки після цього він затверджує план, не пізніше ніж за 5 днів до початку плано­вого періоду.

Доведення заходів плану до безпосередніх виконавців взагалі не вхо­дить у процедуру планування, яка завершується затвердженням плану. Але якщо звернутись до категорії управлінського циклу, то затверджен­ням плану завершується перший етап управлінського циклу. І правиль­но вважається, що важливість цієї стадії для всього процесу управління, для подальшої ефективної реалізації плану примушує суб’єкта управ­ління, який прийняв рішення, вжити заходів щодо доведення плану до безпосередніх виконавців.

Щодо цього існує певна технологія. Найбільш поширений спосіб — проведення спеціальних інструктивних нарад особового складу. Такі наради проводяться перед початком реалізації плану, особливо зупиня­ючись на вузлових питаннях, що охоплюють діяльність усіх служб. У цьому беруть участь і куратори служб (заступники начальника).

Другий спосіб доведення планів до виконавців — проведення спеціаль­них занять із найбільш важливих питань плану. На них можуть відпра­цьовуватись, наприклад, такі питання, як забезпечення правопорядку при проведенні масових заходів, організація розкриття злочинів по га­рячих слідах, організація переслідування та затримання злочинців, які втекли з-під варти та ін.

Третій спосіб — надіслання виконавцям виписок із плану із зазна­ченням заходів та термінів їх виконання.

Четвертий спосіб — доведення деяких заходів до виконавців у ін­дивідуальному порядку. Цей спосіб застосовується, коли йдеться про найбільш складні заходи або про виконавців, які раніше не мали досвіду виконання подібних заходів.

Організація виконання планів включає розроблення і здійснення комплексу заходів для досягнення передбачених ними цілей, завдань і результатів діяльності на майбутній період, способів, засобів, строків і послідовності їх досягнення, а також установлення відповідності фак­тичного виконання прийнятому рішенню.

Найважливішою умовою реалізацій планових рішень в органах вну­трішніх справ є добре організована система контролю. Контроль за ви­конанням планів — сукупність дій, спрямованих на забезпечення своє­часного і повного виконання запланованих заходів, проведення аналізу, ходу і результатів їх виконання. Розрізняють три основних види контр­олю за виконанням планів: попередній, поточний і підсумковий.

Попередній контроль (запобіжний, превентивний) здійснюється безпосередньо в процесі підготовки плану. Його мета — усунути недолі­ки, які можуть виникнути при розробці плану: обмеженість, суперечли­вість, конкретність, незабезпеченість ресурсами та ін. Суб’єктами цього контролю виступають: керівник ОВС, начальник штабу, керівники ін­ших служб і підрозділів.

Поточний контроль (активний, оперативний) здійснюється в про­цесі виконання планів. Він може бути спрямований на весь план або його частину, може носити проміжний характер або орієнтуватися на кінцевий результат. Його мета — виявити труднощі в реалізації плану, визначити та усунути недоліки і прорахунки в роботі окремих співро­бітників, оцінити фактичний стан виконавчої дисципліни і тим самим безпосередньо вплинути на успішний хід реалізації плану. Суб’єктами цього контролю виступають як керівники, так і особи, які спеціально призначені для виконання контрольних функцій.

Підсумковий контроль (наступний, подальший) здійснюється після остаточного виконання плану. Його мета — оцінити ступінь реалізації поставлених завдань. Саме на цій стадії контрольної діяльності реко­мендується обговорити підсумки виконання плану.

Слід зазначити, що успішність здійснення контролю передбачає по­слідовне застосування усіх його видів.

Організація контролю за своєчасною реалізацію планів поклада­ється на відповідного керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ і здійснюється відповідно до вимог наказу МВС України від 15.01.2004 № 39 «Про забезпечення контролю в системі МВС України».

Штабні підрозділи або підрозділи, на які покладені функції контр­олю, працівники, яким доручена ця робота, щомісяця здійснюють аналіз стану виконання плану. Результати аналізу доповідають керівникові ор­гану чи підрозділу внутрішніх справ.

Хід виконання плану розглядається керівником (особою, що вико­нує його обов’язки), який затвердив відповідний план. Результати ви­конання плану в цілому після завершення планового періоду можуть розглядатися нарадою керівництва.

За невиконання планового заходу з необ’єктивних причин у визна­чені строки винні в цьому особи в установленому порядку притягаються до дисциплінарної відповідальності.

Персональну відповідальність за організацію і здійснення контр­олю виконання планових заходів, своєчасність надання, повноту і достовірність відомостей про їх виконання несе керівник підрозділу (особа, яка виконує його обов’язки), якому доручено виконання цих заходів.

Якщо виконання планового заходу покладено на декількох керів­ників (підрозділів), відповідальним виконавцем є керівник підрозділу, який зазначений першим. Він організовує і координує роботу з вико­нання заходу, готує і подає узгоджені зі співвиконавцями узагальнені підсумкові документи, в яких викладає суть ужитих заходів.

Співвиконавці зобов’язані брати участь у реалізації запланованого заходу, надавати в установлений строк необхідні матеріали (проекти до­кументів, довідки, відомості).

Керівники підрозділів визначають працівників, відповідальних за здійснення контролю за виконанням планових заходів, включають цю роботу в їх функціональні обов’язки.

Головний штаб МВС України забезпечує загальний контроль за ви­конанням міськрайлінорганами планових документів.