1.     Сутність і роль планування в органах внутрішніх справ. Принципи планування та вимоги до планів роботи

У сучасних умовах усе більше значення набуває науково обґрунто­ване планування діяльності органів внутрішніх справ, зорієнтоване на досягнення стійких кінцевих результатів.

Один із засновників теорії управління А. Файоль пояснював значен­ня планування як функції управління так: «Вираз «управління — зна­чить передбачати» дає уявлення про значення, яке надається плануван­ню в діловому світі. І це справедливо, оскільки передбачення — якщо і не все в управлінні, то принаймні, найважливіша його частина...

План дій — це одночасно і передбачений результат і напрям дій, яко­го треба додержуватися, і етапи, які треба пройти, і методи, які слід за­стосувати. Це свого роду картина майбутнього, в якій найближчі події окреслені з деякою визначеністю, в той час як віддалені події виступа­ють все ж менш чітко. Вона охоплює сферу діяльності, яку можливо пе­редбачити, і те чого можна досягти протягом певного періоду часу»30.

Планування є предметом дослідження багатьох наук, які розгляда­ють його щодо різних видів діяльності. При цьому теорія управління розглядає планування як загальну функцію управління, обґрунтовує загальні вимоги до будь-яких планових рішень, визначає найбільш ра­ціональні прийоми та способи планування. Стосовно цього і необхідно звернути увагу на думку одного із російських основоположників науко­вої організації праці П.М. Керженцева, який в роботі «Принципи орга­нізації» підкреслив: «Організувати — значить намітити план і систему роботи та врахувати всі елементи із зазначенням складових частин ви­конавців»31.

Категорія планування в теорії та практиці соціального управління розглядається в різних аспектах, зокрема32:

• як одна із загальних функцій управління, змістом якої є визначення завдань діяльності конкретних структур управління на основі за­гальної мети системі, складання відповідної системи взаємодії та порядку і термінів виконання комплексних або окремих заходів;

• як частина процесу управління, етап управлінського циклу, зміст якого полягає у виробленні та прийнятті конкретного управлін­ського рішення у формі плану;

• як засіб управління, покликаний забезпечити свідому, цілеспря­мовану спільну діяльність людей тощо.

Теорія управління органами внутрішніх справ конкретизує загальні вимоги до планування на рівні системи органів внутрішніх справ, її окре­

30 Файоль А. Общее и промышленное управление. — М.: Экономика, 1992.

31 Керженцев П.М. Принципы организации. — М.: Госиздат, 1923.

32 Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. — НАВСУ, 1999. - С.449.

мих органів та структурних підрозділів, а також окремих працівників. Але для того, щоб планувати добре, складати такі плани, які принесуть успіх, планування поряд з іншими управлінськими функціями, має проводи­тись у рамках відповідних теоретичних положень, принципів і методів.

Сутність планування діяльності органів внутрішніх справ полягає в тому, що на основі досягнень науки та практики, аналізу та прогнозу оперативної обстановки, наявних сил та засобів, попередніх результатів діяльності органу, підрозділів та конкретних виконавців:

- визначаються основні напрями та конкретні завдання системи (органу) або структурного підрозділу на період, що планується;

- визначаються, з урахуванням доцільного використання сил та за­собів, комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконан­ня завдань, що стоять перед системою;

- встановлюються терміни виконання запланованих заходів, від­повідальні особи за їх виконання та контролери33.

У зміст планування входять елементи управлінського циклу, котрі передують виробленню та прийняттю управлінського рішення у формі плану: висунення гіпотези про майбутній стан системи та формулюван­ня мети; збір, обробка та аналіз необхідної для складання плану інфор­мації. Елементи управлінського циклу, котрі слідують за прийняттям рішення, не включаються до змісту планування. Вони служать засобами здійснення плану, як і будь-якого управлінського рішення34.

План роботи органу, підрозділів або окремих працівників може бути охарактеризований як фіксована система взаємозв’язаних цілей та засо­бів їх реалізації.

Як елемент наукового управління органами внутрішніх справ пла­нування має суттєве значення щодо раціоналізації діяльності апарату управління. Його роль полягає в тому, що воно35:

• надає діяльності системи (органу), структурному підрозділу, ви­конавцю цілеспрямований характер;

• допомагає визначити шляхи та засоби досягнення поставленої мети;

• сприяє своєчасному вирішенню найбільш актуальних завдань;

33 Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие / Под ред. А.П. Коренева. - М.: МВШМ МВД СССР, 1988. - С.107.

34 Управление органами расследования преступлений: Учебное пособие / Под ред. И.И. Колесникова. - М.: Академия управления МВД России, 2000. - С.88.

33 Малков В Д. Планирование в управлении органами внутренних дел. - М.: Юридическая литература, 1976. - С.22-23.

• забезпечує ритмічність діяльності;

• сприяє ефективному використанню сил і засобів;

• позитивно впливає на вдосконалення стилю роботи органу вну­трішніх справ та окремих працівників;

• забезпечує взаємодію органів, служб, підрозділів і виконавців;

• сприяє найбільш раціональному використанню робочого часу;

• сприяє створенню сприятливого психологічного клімату;

• створює умови для ефективної організації профілактичної, опе- ративно-розшукової, слідчої роботи за конкретними справами та матеріалами.

Важливість планування виявляється в тому, що ця функція має ак­туальні завдання:

• усунути негативний ефект невизначеності та змін;

• зосередити увагу на головних завданнях;

• домогтись раціонального функціонування;

• полегшити контроль.

Таким чином, можна дати наступне визначення поняття плану.

План — це різновид управлінського рішення, реалізованого у фор­мі відповідного письмового акта (документа), змістом якого є система взаємопов’язаних, з’єднаних загальною метою і конкретно визначених завдань та заходів, які необхідно здійснити в певній послідовності й у встановлені строки конкретно визначеним виконавцям.

Планування — процес вироблення управлінського рішення, що включає в себе сукупність рішень і складається з послідовно змінюючих одна одну дій, а саме:

• збір, систематизація та аналіз вихідної інформації, у тому числі пропозицій, що надходять від структурних підрозділів;

• підготовка проекту плану;

• узгодження проекту плану з відповідальними виконавцями і співвиконавцями;

• затвердження плану керівником;

• доведення плану до виконавців і співвиконавців;

Інструкція з організації планування в системі органів і підрозділів внутрішніх справ України, що затверджена наказам МВС України № 65 від 22.01.2005 визначає:

1. Порядок планування на всіх рівнях системи ОВС України.

2. Систему і види планів, що розробляються в органах і підрозділах внутрішніх справ.

3. Організацію планування, основні вимоги до змісту і структури планів, їх реквізити.

4. Організацію контролю за виконанням запланованих заходів.

Розглянемо принципи планування та вимоги, що висуваються до

планів в ОВС.

1. Наукова обґрунтованість означає, що при розробці плану слід ви­ходити із глибокого і всебічного вивчення та обліку як загальних зако­номірностей розвитку соціальних процесів, так і конкретних їх проявів у сфері функціонування конкретної системи управління, аналізу опера­тивної обстановки на території обслуговування і реальних можливос­тей, найближчих та перспективних завдань органу внутрішніх справ.

Науковість планів ОВС досягається36:

• шляхом збирання достовірної інформації про оперативну обста­новку;

• об’єктивним, всебічним вивченням і аналізом інформації;

• науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації про стан системи управління в минулому і тепер, а також майбутнього її стану, що дозволяє передбачити своєчасне реагування на очікувані зміни в оперативній обстановці;

• використання досягнень науки і техніки як у ході самого плану­вання, так і при здійсненні намічених заходів.

2. Законність є одним з основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні роботи означає, що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі. Законність пла­нування передбачає також прийняття планів лише уповноваженими суб’єктами.

3. Актуальність означає важливість, суттєвість заходів, які перед­бачені планом. Заходи плану роботи мають бути спрямовані насамперед на вирішення важливих питань, які потребують невідкладного розв’я­зання щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю та охо­рони громадського порядку.

4. Реальність означає, що заходи плану повинні враховувати реальні можливості їх виконання особовим складом. Це забезпечується шляхом визначення оптимального обсягу роботи даного органу, всебічного вра­хування резервів часу, сил і засобів, можливих змін оперативної обста­новки. Складання плану без резерву, як свідчить практика, призводить

36 Малков В.Д. Дмнирование в управленим органами внутренних дел. - М.: Юридическая литература, 1976. - С.36.

до того, що навіть незначне ускладнення оперативної обстановки, може зашкодити успішному виконанню загальних завдань.

5. Конкретність потребує, щоб у плані чітко й ясно були сформульо­вані завдання, що стоять перед органом, заходи, які виконуватимуться особовим складом, терміни виконання кожного такого заходу і його ви­конавець або особа, яка відповідає за виконання.

У планах не повинні міститися загальні, невизначені вирази, нікого не зобов’язуючі заклики до поліпшення роботи, до недопущення пору­шень законності тощо.

Подібні формулювання позбавляють планування його організую­чої основи, роблять план розпливчастим і некоректним, породжують безвідповідальність виконавців, ускладнюють контроль за діяльністю структурного підрозділу.

6. Несуперечливість передбачає відсутність у плані заходів, які б суперечили планам вищестоящих систем управління та іншим планам самого органу, а також іншим заходам одного і того ж плану за часом ви­конання та ресурсним забезпеченням.

7. Своєчасність спрямована на успішне виконання плану. Досягнен­ня цілей і завдань, визначених планом, обов’язково передбачає відповід­ну підготовку, виділення необхідних сил та засобів, їх правильну розста­новку та використання, що досягається лише своєчасністю складання плану і доведення його до виконавців. План, прийнятий із запізненням втрачає свою актуальність. Тому поточні плани мають бути складені та затверджені до початку запланованого періоду.

8. Інформативність означає, що повинен бути обраний такий стиль викладення, який би дозволив при якомога меншому фізичному та зна­ковому обсязі плану закласти якнайбільший обсяг інформації, яка спри­яє успішному виконанню плану.

Крім наведених принципів планування, існують спеціальні вимоги до планування: наступність планів, використання типових планів, поєд­нання поточного та перспективного планування, комплексний характер, напруженість, стабільність та гнучкість планів37.

Наступність планів — за цілями, завданнями, засобами та терміна­ми їх реалізації. План на наступний період повинен розроблятися з ура­хуванням результатів виконання попереднього плану та інших раніше прийнятих рішень, містити у собі незавершені чи перенесені за строка­

37 Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. - НАВСУ, 1999.

ми виконання заходи, визначати пріоритетні цілі та завдання. У плані повинні враховуватися заходи вищого підрозділу, при цьому вони адап­туються до можливостей власного підрозділу, місцевих особливостей, стану оперативної обстановки.

Діяльність в системі ОВС повинна все більше базуватися на спеці­альних типових планах. Можливість розробки стандартних (типових) рішень підвищує надійність системи ОВС, яка безперервно стикається з необхідністю приймати рішення в умовах обстановки, яка швидко змі­нюється. Цінність таких спеціальних планів обумовлена тим, що вони дозволяють, не тільки заздалегідь зробити розрахунок і розстановку сил та засобів, але й підготувати особовий склад до виконання цих планів шляхом проведення навчальних занять і тренувань.

Планування повинно охоплювати поточні і перспективні напрями ді­яльності ОВС. Складання довгострокових перспективних планів роботи повинно бути на виконання вимог державних довгострокових програм бо­ротьби зі злочинністю в цілому та за окремими видами правопорушень.

Комплексне планування в рамках регіону (області, міста, району) обумовлене специфікою системи МВС, що потребує постійного поєд­нання галузевих і територіальних завдань боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку.

Напруженість планів забезпечується визначенням оптимального обсягу роботи органу (підрозділу), всебічним врахуванням наявних сил, засобів і часу, вважаючи, що планування має на меті забезпечува­ти найбільш ефективне використанні сил і засобів органів внутрішніх справ. Ефективність же передбачає достатню напруженість планів, на­сиченість їх заходами.

Плани роботи повинні бути стабільними, адже що часті необгрунтова­ні зміни заходів, розробка додаткових планів ускладнюють цілеспрямовану роботу з виконання основного плану, розпорошують сили виконавців, не да­ють змоги зосередити їхні зусилля на вирішення найбільш важливих, акту­альних завдань і можуть внести елементи дезорганізації у діяльність ОВС.

Гнучкість планування зменшує небезпеку втрат, які викликані не­сподіваними обставинами у ряді випадків, коли оперативна обстановка потребує істотно змінювати план. У той же час треба пам’ятати, що гнуч­кість можлива тільки у певних межах.

Аналіз управлінської практики ОВС дає можливість теорії управ­ління сформувати наступні умови забезпечення перерахованих вимог, принципів:

• ретельний аналіз оперативної обстановки;

• врахування результатів прогнозування;

• раціональна постановка завдань;

• урахування реальних можливостей;

• виділення необхідного резерву;

• нормативне закріплення процедури планування.