6.3.  Основні поняття синергетики

Надамо визначення основним поняттям синергетики.

Атрактор (лат. attrahere — притягувати) — 1) кінцевий стан розви­тку системи на певному етапі еволюції; 2) сталий стан системи, який не­мов притягує до себе множину «траєкторій» системи, які визначаються різними початковими умовами.

Ентропія (від грецьк. еп — у, і trope — поворот, перевтілення) — міра хаосу в системі (поняття запропонував Р. Клаузіус). З макроскопічної точки зору ентропія виражає здатність енергії до перетворень: чим більше нтропія системи, тим менша частина енергії, яка в ній міститься, здатна

25 Там же-С. 103- 104.

26 Там же — С. 107.

до перевтілень. За допомогою поняття ентропії формулюється другий початок термодинаміки, який визначає напрямок енергетичних перетво­рень: у замкненій системі ентропія не може убувати. Досягнення макси­муму ентропії характеризує появлення рівноважного стану, у якому вже неможливі подальші енергетичні перетворення — вся енергія перетвори­лася на теплоту і наступив стан теплової рівноваги. З погляду статис­тичної фізики, ентропія виражає імовірність стану системи і збільшення ентропії означає перехід системи від менш ймовірних станів до найбільш ймовірних. Збільшення ентропії не носить абсолютного характеру, а ви­ражає лише найбільш ймовірний напрямок руху процесів. За космологі­єю ентропія Всесвіту збільшується, не прагнучи до максимуму.

Негентропія системи — ступінь організованості системи, пов’язана з інформацією. Чим вищим є ступінь організованості, тим вищою є не­гентропія системи і нижчою ентропія.

Флуктуація (від лат. /ІисШайо — коливання) — випадкові відхи­лення від середніх показників системи, яка складається з множини еле­ментів. Ф. визначає теоретично можливу межу відхилення системи від існуючих показників із збереженням її структурної цілісності. Ф. є ха­рактерною для будь-яких випадкових процесів.

Фрактали — 1) такі об’єкти, які мають властивість самоподоби або масштабної інваріантності; 2) типові стохастичні структури на дивних атракторах.

Фрактальність — просторова інваріантність, як характеристика дина­мічності самої системи і статичності її системостворюючих елементів.

Біфуркація (від лат. Ьі/игси$ — роздвоєний; множинне розхо­дження наслідків) — 1) період актуалізації внаслідок дії чинників різної природи альтернатив подальшого розвитку системи в умовах неочевидності; 2) точка розгалуження можливих шляхів еволюції системи. Б. є атрибутивною ознакою і є неминучою для будь-якої системи. Регулярно повторювані біфуркації є основою циклічного розвитку будь-якої системи. Вони розпочинаються тоді, коли потен­ціал прогресу базових елементів домінантної системи є переважно вичерпаним, у той час як зароджуються і починають боротьбу еле­менти нової системи, із кінцевим утвердженням яких розпочнеться новий цикл системи. Саме у цей період значно знижується загальний потенціал системи, а також спостерігається падіння емерджентності (сума потенціалу підсистем перевищує потенціал самої системи). Б. створює передумови для трансформації системи, вона надає їй мож­

ливість розв’язання даної проблеми або через заміну і удосконалення системостворюючих елементів і утворення нової системи, або через ліквідацію даної системи, алгоритми дії якої не сумісні із системосе- редовищем функціонування.

Детермінізм Лапласівський — процеси, які описуються динамічни­ми системами, де майбутнє однозначно визначається минулим.

Детермінована система— 1) така система, стан якої однозначно визначається минулим; 2) система, стан якої визначається рівняннями руху і початковими умовами.

Детермінований хаос — один з напрямів синергетичних досліджень, в межах якого вивчаються види хаосу і різні сценарії переходу до хаосу детермінованих систем.

Джокер — правило, за яким здійснюється стрибок в області джокера (див.: джокера область).

Джокера область — таке місце, де випадковість або ігровий момент, чи фактор, який не відіграє ніякої ролі в іншій ситуації, може стати ви­рішуючим і не лише вплинути на подальший стан системи, а й стрибком перевести її в іншу точку фазового простору. Правило, за яким здійсню­ється стрибок, називається джокером.

Дивний атрактор — поняття для визначення сталих коливань, які відповідають динамічному хаосу (запропонували Д. Рюель і Ф. Такенс у 1971 році).

Динамічний хаос — неперіодичний рух у детермінованих системах (відкрив Е. Лоренц).

Дисипація — 1) постійний розмиваючий чинник; 2) процеси розсію­вання енергії, перетворення її на менш організовані форми.

Дисипативна структура — 1) структура, що існує у відкритих нелі- іійних середовищах; 2) періодична структура, що зненацька виникає у ервісно рівномірному середовищі. Саме вони є першоджерелом фор- ування нової структури, закладаючи фундамент для подальшої побу- ови нової системи. Сам термін «дисипативні структури» було запропо- овано І. Пригожиним.

Дисипативний хаос — хаос, що виникає у дисипативних струк­турах.

Порядок — процес рівноваги системи, за якого можна прогнозувати подальший розвиток.

Хаос — 1) обмінні процеси різного роду; 2) повний безлад; 3) чин- к розвитку системи.