5.     Системний аналіз

Вдосконалення теорії і практики прийняття рішень в даний час ба­зується на все повнішому і послідовному застосуванні системного аналі­зу. Проте дотепер існують різні погляди щодо його змісту і області засто­сування. При чому деякі із дослідників, обожнюють системний підхід і системний аналіз, більше того, подеколи чітко не вичленовують пред­метні сфери системного аналізу та кібернетики.

Розглянемо основні визначення системного аналізу, що існують в лі­тературі, які підкреслюють ті або інші його особливості.

1. На думку Е. Квейда, аналіз систем можна охарактеризувати як до­слідження, що допомагає тому, хто приймає рішення, вибрати на­прям дій шляхом системного вивчення своїх власних цілей, кіль­кісного порівняння витрат, ефективності і ступеня ризику, пов’яза­них із здійсненням альтернатив політики або стратегії, необхідних для досягнення поставлених цілей, а також шляхом формування додаткових альтернатив, якщо вивчені альтернативи виявляться недостатніми. Аналіз систем є підходом до розгляду або спосіб розгляду складних проблем вибору в умовах невизначеності (на­приклад, проблем, пов’язаних з національною безпекою).

2. С. Оптнер визначає системний аналіз як засіб для відшукання рі­шень проблем ділового світу. Системний аналіз можна визначити як формальний розгляд альтернативних конструкцій системи.

3. Системний аналіз є процедурою розбиття системи на частини або підсистеми; ця процедура допомагає краще зрозуміти всю систему.

4. Системним аналізом прийнято називати додаток системної кон­цепції до функцій управління, пов’язаних з плануванням.

5. 1.1. Андрєєв зазначає, що аналіз систем — логико-аналітичний метод, що вживається для перспективного планування при ство­ренні складних систем і проведенні крупних заходів в умовах не­визначеності.

6. С. П. Ніканоров вважає, системний аналіз — це методологія розв’язання крупних проблем, заснована на концепції систем.

7. Порівняння складних систем, що складаються з взаємозв’язаних елементів, часто називають «системним аналізом».

Зупинимося на аналізові кожного визначення.

Якнайповнішим і правильнішим, на наш погляд, є визначення, дане Е. Квейдом. Його недоліки полягають в деякій «рихлості», в невдалому використанні слова «альтернатива» (системний аналіз вивчає всі варі­анти рішення проблем, а не тільки взаємовиключні) і в обмеженні об­ласті застосування системного аналізу умовами невизначеності.

Наведеним визначенням системного аналізу, не дивлячись на істотні їх смислові і словесні відмінності, властивий ряд загальних моментів.

По-перше, у всіх визначеннях йдеться про те, що системний аналіз заснований на концепції системи (системному вивченні, системній те­орії, системному мисленні). По-друге, у ряді визначень використову­ються слова «альтернатива» або «альтернативний» (вибір альтернатив, розгляд альтернативних конструкцій). По-третє, з більшості визначень виходить, що системний аналіз призначений для вирішення різних про­блем (деякі автори конкретизують — планування, управління, ділового світу, складних проблем).

Проте між цими визначеннями є й істотні відмінності: системний аналіз називається і методом, і засобом, і методологією, і процедурою, і науковим дослідженням і т. д.; системний аналіз визначається з різним ступенем конкретності (досить порівняти перше і друге визначення); по-різному оцінюються області його застосування, іноді дуже звужено (наприклад, четверте у наведеному нами переліку визначенні).

Порівняння різних визначень системного аналізу дозволяє виділити три його основні трактування.

Розгляд системного аналізу як одного з методів вибору кращого рішення виниклої проблеми — перше трактування — ототожнює його або з аналізом по критерію «вартість — вигода», або з дослідженням по критерію «вартість — ефективність». Таке трактування характерне для

початкової стадії виникнення системного аналізу, коли вперше була зроблена спроба узагальнити найбільш розумні прийоми будь-якого аналізу (наприклад, військового або економічного), визначити загальні закономірності його проведення.

Так, під терміном «економічний аналіз» маються на увазі важливі ідеї системного аналізу військової економіки, хоча вони ще недостатньо чітко сформульовані в методичному плані (немає визначення системного ана­лізу, його понять, області застосування, не визначені його методи і т. д.).

У даному трактуванні системний аналіз — це швидше «аналіз сис­тем», оскільки акцент робився на об’єкті вивчення (система), а не на сис­темності розгляду (облік всіх найважливіших чинників і взаємозв’язків, що впливають на рішення проблеми, використання певної логіки, по­шуку кращого рішення і т. д.). Таке трактування системного аналізу під­тверджується і тим фактом, що в 50-60-х роках XX ст. термін «systems analysis» в багатьох роботах перекладався як «аналіз систем». Дане ро­зуміння системного аналізу знаходить своє віддзеркалення і в тому, що у ряді робіт, що висвітлювали властиві йому проблеми, слово «аналіз» уживалося разом із такими словами, як «кількісний», «економічний», «ресурсний», а термін «systems analysis» уживається значно рідше.

Нині найбільш адекватним вважається визначення, за якого системний аналіз — це сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язан­ня різноманітних проблем, що виникають у цілеспрямованій діяльності (зо­крема, в умовах невизначеності'), на основі системного підходу.

Характерним для системного аналізу є те, що пошук кращого рішен­ня проблеми починається з визначення і впорядкування цілей діяльнос­ті системи, при функціонуванні якої виникла дана проблема. При цьому встановлюється відповідність між цими цілями, можливими шляхами рішення виниклої проблеми і потрібними для цього ресурсами. Систем­ний аналіз головним чином характеризується не специфічним науковим апаратом, а впорядкованим, логічно обґрунтованим підходом до дослі­дження проблем і використання існуючих методів їх розв’язання, які можуть бути розроблені в рамках інших наук. Поява системного аналізу знаменує перехід від рішення добре структурованих проблем (коли чіт­ко визначені цілі, шляхи їх реалізації і критерії), що формалізуються, до розв’язання проблем слабо структурованих (склад елементів і їх вза­ємозв’язки встановлені тільки частково, виникають такі проблеми, як правило, в умовах невизначеності і містять елементи, що не формалізу­ються, неперекладні на мову математики).

Системний аналіз допомагає ефективніше і послідовніше викорис­товувати знання і інтуїцію фахівців, що залучаються до розв’язання про­блеми, служить цілям пошуку найбільш реальних, забезпечуючих мак­симальне задоволення поставлених вимог способів рішення виниклих проблем. ГІри цьому здійснюється повна і всебічна перевірка різних варіантів дій з погляду кількісного і якісного зіставлення витрачених ресурсів з одержуваним ефектом.

Одне із завдань системного аналізу полягає також у проясненні про­блем, що стоять перед тими, що приймають рішення, з тим щоб стали очевидними всі основні наслідки рішень і їх можна було б враховува­ти в своїх діях. Кількісні розрахунки допомагають відповідальному за ухвалення рішення суворіше підійти до оцінки можливих варіантів дій і вибрати якнайкращий з них з урахуванням додаткових чинників і мо­ментів, які можуть бути невідомі фахівцям (системним аналітикам), що готують рішення, що не формалізуються.

Стисло охарактеризуємо методологію системного аналізу, викорис­товуючи визначення методології науки, що міститься у Великій радян­ській енциклопедії2.

Об’єкт системного аналізу — це, по-перше, процес підготовки і прийняття рішень і, по-друге, різні проблеми, що виникають при ство­ренні і функціонуванні систем. Що стосується процесу підготовки і при­йняття рішень, то системний аналіз вивчає цілий ряд теоретичних пи­тань в рамках свого предмету безвідносно до типу даних проблем.

Перерахуємо проблеми, що вивчаються системним аналізом.

- розробка нової системи (систем), що виконує свої функції краще порівняно з тією, що є;

- поліпшення функціонування системи (у різних аспектах — нау­ковому, технічному, господарському, виробничому, економічному і ін.);

- ліквідація небажаних ситуацій (зниження показників розкриття злочинів або збільшення кількості вчинених тяжких злочинів тощо), викликаних зміною як зовнішніх щодо системи, що ви­вчається, чинників (зміна оперативної обстановки, погіршення криміногенної ситуації і т.д.), так і внутрішніх (зміни у керівно­му складі тих, що працюють, високий процент звільнення серед співробітників ОВС і т.ін.).

Без перебільшення можна стверджувати, що методи, принципи і взагалі методологія системного аналізу повинні застосовуватися при

рішенні практично всіх складних проблем, що виникають в будь-яких сферах діяльності, передусім управлінні в органах внутрішніх справ.

Предмет системного аналізу, тобто ті сторони об’єкта, які їм до­сліджуються, формулюють таким чином.

У теоретичному плані — це, по-перше, загальні принципи прове­дення досліджень, спрямованих на пошук якнайкращих рішень різних проблем на основі системного підходу (зміст окремих етапів системного аналізу, взаємозв’язки, що існують між ними, і ін.). По-друге, конкретні наукові методи дослідження (визначення цілей і їх ранжирування, деза- грегування проблем (систем) на їх складові елементи, визначення вза­ємозв’язків, що існують як між елементами системи, так і між системою і зовнішнім середовищем, і послідовність їх реалізації). По-третє, прин­ципи інтеграції різних методів і прийомів дослідження, розроблених в рамках як системного аналізу, так і інших наукових дисциплін в струнку, взаємообумовлену сукупність методів системного аналізу.

У прикладному плані предметом системного аналізу є пошук рішень конкретних практичних проблем на основі системної методології.

На відміну від ряду інших наукових дисциплін (економічних, тех­нічних і ін.), рішень на основі вивчення окремих сторін функціонування систем, що займаються пошуком, системний аналіз здійснює комплек­сну оцінку, що одночасно враховує політичні, соціально-економічні, тех­нічні, юридичні та інші чинники, що впливають на рішення проблеми. Системний аналіз в основному спрямований на вироблення конкретних рекомендацій, використовуючи при цьому досягнення інших теоретич­них наук в прикладних цілях.

Його цілі на відміну від цілей чистої науки, в першу чергу, поляга­ють у виробленні рекомендацій, або принаймні припущень по вибору курсу дій, а не просто у виявленні проблеми і прогнозі її розвитку. Таким чином, системний аналіз ближче до інженерних дисциплін, чим до нау­ки... наука відкриває нові явища, тоді як інженерні дисципліни викорис­товують результати науки. Системний аналіз відрізняє від інженерних дисциплін обмежена можливість використання точних методів аналізу і кількісної інформації, заснованої на реальних вимірюваннях і достатньо строгих розрахунках.

Трудність віднесення системного аналізу до категорії наукової дис­ципліни (у її наукознавчому розумінні) обумовлюється тим, що в ньому не завжди виконуються принципи, що характеризують наукове дослі­дження:

1. Результат наукового аналізу є наслідком процесу, який може відтворити будь-який інший фахівець відповідної кваліфікації, отримавши при цьому ті ж результати. (Конкретна реалізація системного аналізу в істотній мірі залежить від навиків, кругозо­ру, накопиченого досвіду, професійної підготовленості конкрет­ного дослідника).

2. Усі початкові дані, допущення, розрахунки, що проводяться, в на­уковому дослідженні виражені точно і однозначно і доступні для пе­ревірки і критики. Початкові і розрахункові дані в системному ана­лізі часто носять якісний характер і мають евристичне походження.

3. Методи наукового аналізу об’єктивні, кінцеві результати там, де це можливо, виражені в кількісній формі і підтверджені експе­риментом. (Кількісні методи Укладають тільки частину методів системного аналізу, його результати, як правило, не піддаються всебічній експериментальній перевірці через труднощі або не­можливість її організації.)

Проведене порівняння дає підстави підтримати твердження про подвійну природу системного аналізу: з одного боку — це теоретичний і прикладний науковий напрям, що використовує в практичних цілях досягнення багатьох наук як точних (математика), так і гуманітарних (психологія, соціологія), а з іншого боку — це мистецтво. У системному аналізі поєднуються і об’єктивні, і суб’єктивні аспекти, причому останні властиві як самому процесу системного аналізу, так і процесу ухвалення рішення на основі його даних. У останньому індивідуальні особливості осіб, що ухвалюють рішення (посадові, професійні, вікові, обумовлені теоретичними навиками і життєвим досвідом і т.д.), роблять безпосеред­ній вплив на остаточне рішення проблеми.

Системний аналіз характеризується також і наявністю певних логіч­них елементів, практично присутніх в аналізі будь-якої проблеми. Саме поєднання цих логічних елементів в певній послідовності, диктованою структурою проблеми і причинно-наслідковими зв’язками, призводить до системного рішення проблеми. Логічні елементи — цегла будівлі сис­темного аналізу — утворюють логічний ланцюг: цілі — шляхи досягнен­ня мети — потрібні ресурси. Крім того, при рішенні задач цього логічного ланцюга широко використовуються різні моделі і критерії. Весь процес системного аналізу полягає, таким чином, з ряду структурно-логічних елементів. При проведенні аналізу використовується кожний з цих еле­ментів, хоча вони не завжди постають в явному вигляді.

Крім рішення виниклих проблем з дотриманням логічного ланцюга: цілі — шляхи досягнення мети — потрібні ресурси, системному аналізу властива певна послідовність його проведення.

Системний аналіз полягає, як правило, в послідовному наближенні до необхідних результатів і містить наступні етапи:

- постановка завдання,

- дослідження,

- аналіз,

- попередня думка (узгодження),

- підтвердження (експериментальна перевірка),

- остаточна думка

- реалізація ухваленого рішення.

Закінчуючи розгляд змісту системного аналізу, слід стисло зупини­тися на його методах.

З погляду марксистсько-ленінської філософії найзагальнішою основою методів системною аналізу (як і всіх інших загальнонаукових і приватно наукових методів) є діалектика. Цей загальний метод при розв’язанні конкретних задач системного аналізу диференціюється і вті­люється в самих різних методах, які залежно від прийнятого принципу класифікації можуть бути розбиті на різні групи, наприклад: аналізу і синтезу, описові і експериментальні.

Також класифікацію методів системного аналізу можна здійснити залежно від ступеня використання в них формальних елементів. Відпо­відно до цієї класифікаційної ознаки можна виділити три групи методів:

1) математичні (формальні); 2) евристичні (неформальні); 3) комбіно­вані (математико-евристичні).

Класифікація за даним принципом не виключає проведення систе­матизації за іншими принципами.

Методи системного аналізу можна трактувати як в широкому, так і у вузькому, конкретному сенсі. При широкому трактуванні до них на­лежать будь-які з перерахованих вище трьох груп, вживані для вирішен­ня виниклої проблеми на основі системного, комплексного підходу. У вузькому сенсі методи системного аналізу — це конкретні методи, при­значені для визначення і впорядкування цілей діяльності системи і як­найкращих шляхів їх досягнення, вибору моделей і критеріїв, послідов­ної деталізації системи (проблеми) на складові елементи, визначення взаємозв’язків і взаємозалежностей між цими елементами і визначення відносної значущості (переваги) окремих цілей, заходів, критеріїв і мо­

делей. Таким чином, це методи, спрямовані на рішення слабо структуро- ваних проблем.