5.6 Вибір методу ціноутворення

Взагалі існують дві групи методів ціноутворення:

а) витратні методи ціноутворення;

б) маркетингові методи ціноутворення.

До основних витратних методів ціноутворення належать:

— метод «середні витрати плюс прибуток» - полягає у нарахуванні певної націнки на собівартість товару. Для встановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточного попиту і конкуренції;

— розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпе­чення цільового прибутку - цей метод вимагає розгляду різних варіантів цін, їх впливу на обсяг збуту, необхідний для подолання рівня беззбит-ковості та отримання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення цього за кожною можливою ціною товару;

— метод мінімальних витрат - передбачає встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат, пов'язаних із виробництвом конкретної продукції;

— метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї - множення ціни закупівлі, зберігання сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт доданої вартості. Вказаний підвищуючий коефіцієнт визначається шляхом ділення загальної суми прибутку від продажу на собівартість.;

— метод цільового ціноутворення - розраховується собівартість на одиницю продукції з урахуванням обсягу продажу, який забезпечує отримання наміченого прибутку.

До маркетингових методів належать такі методи:

— визначення ціни з орієнтацією на попит;

— визначення ціни на підставі аналізу мінімальних прибутків і збитків;

— визначення ціни на підставі максимального піку прибутків і збитків;

— визначення ціни з орієнтацією на конкурентів - ціну на товари виз-начають шляхом аналізу і порівняння можливостей товарів даної фірми відносно фірм конкурентів на конкретному ринку, а також через аналіз і порівняння цін, які склались на ринку;

— визначення ціни з урахуванням поточних цін - фірма в основ­ному враховує ціни усіх конкурентів і менше уваги звертає на показ­ники власних витрат чи попиту;

— визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни - передбачає вста-новлення ціни відповідно до ціноутворення і рівня цін, які склалися на ринку, не порушуючи при цьому традиції ринку (цемент, цукор);

— встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку - «пануюча фірма», найчастіше найбільша чи найбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми більш чи менш автоматично наслідують цю зміну;

— формування ціни на основі вже прийнятих на даному ринку -засто-совуються ціни, які зберігаються на стабільному рівні відносно певних товарів протягом тривалого проміжку часу в конкретному ринковому просторі (незалежно від обсягу ринкової частки, яку займає дана фірма, навіть при незначному підвищенні ціни, відбувається різке скорочення продажу відповідних товарів і навпаки: при невеликому зниженні можливе різке збільшення збуту);

— метод визначення престижних цін - прикладами товарів такого ціноутворення можуть бути коштовності, норкові шуби, за такими товарами ефективно з самого початку виходу на ринок використовувати політику високих цін і підтримування іміджу надвисокого класу;

— суперницький метод відношення цін;

— встановлення ціни на основі відчутної цінності товару - для вияв-лення споживацьких оцінок використовують нецінові заходи впливу: спеціальні опитування, анкетування та інші маркетингові дослідження, які дають змогу формувати в свідомості споживачів уявлення про цінність товару.