4.6 Практика державного регулювання цін у деяких країнах світу

Вивчення досвіду ціноутворення зарубіжних країн дає змогу зрозуміти його закономірності і тенденції, використати отримані знан­ня при формуванні цінового механізму в Україні.

США. Американська адміністрація, обмежуючи державне фінансування і пряме регулювання цін в окремих товарних групах, надає перевагу активному використанню ринкових важелів і методів непрямого регулювання, що сприяють загальному оздоровленню економічного стану в країні. В цілому такий підхід справив останніми роками стабілізуючий вплив на розвиток інфляційних процесів. Основні напрями непрямого регулювання цін у США наступні:

а) деструктивна кредитно-грошова політика, регулювання облікової ставки федеральних резервних банків;

б) федеральні закупки товарів і послуг;

в) податкова політика.

Пряме державне регулювання цін нині використовується лише у високо монополізованих галузях, що підпадають під юрисдикцію антитрестівського регулювання. Так, спеціальні комісії встановлюють тарифи на користування електроенергією і деякі комунікаційні послуги. Всього в США державою регулюється від 5 до 10% цін.

Франція. Державний сектор в економіці Франції має невелику частку в ВНП і включає галузі-монополісти, а також деякі галузі, що працюють у режимі ринкової конкуренції. В першому випадку держава встановлює всі економічні параметри діяльності галузей-монополістів, у тому числі обсяг інвестицій, оплату праці і ціни на готову продукцію, в другому - здійснює мінімальний вплив на економічні параметри господарської діяльності цих галузей, стимулюючи їх до конкуренції з приватним сектором. Близько 20 % цін регулюється державою, а 80 % перебувають у режимі вільного ринкового ціноутворення. Протягом 40 років (1947-1986) державне регулювання цін було складовою частиною політики «дирижизму» (державного регулювання економіки). Лібералізація цін призвела до необхідності зміни структури державних органів з регулювання цін. До 1986 року у складі міністерства планування і фінансів органи ціноутворення були представлені самостійним департаментом, а згодом він був перетворений на департамент із конкуренції, куди ввійшли на правах відділу органи з державного регулювання цін іцінової конкуренції.

Нині у Франції існує близько 3 тисяч державних контролерів за цінами. Вони мають право складати акти про порушення правил ціноутворення і передавати їх у фінансовий трибунал, який приймає рішення про санкції до юридичних осіб, пов'язаних з порушенням цінового законодавства.

Іспанія. Держава здійснює регулювання та контроль за цінами на товари першої необхідності, а також на товари і послуги, що підпа­дають під монополізацію. Контроль за формуванням цін здійснюється Вищою радою з ціни при міністерстві економіки і фінансів.

Державне регулювання цін має такі форми:

а) дозволяючі ціни. Державна чи приватна компанія, передбача­ючи підвищення цін на конкретний товар, направляє клопотання у Вищу раду з цін і після отримання дозволу від урядової комісії про­водить підвищення цін;

б) повідомляючі ціни. Підвищення цін відбувається після повідомлення Вищої ради з цін про майбутнє підвищення за один місяць до його здійснення;

в) місцеві ціни. Підвищення цін на такі послуги, як водопоста­чання для потреб населення, міські пасажирські перевезення, заліз­ничні перевезення, послуги клінік, санаторіїв, лікарень належать до компетенції місцевих комісій з цін.

На даний момент державою регулюється близько 10% спо­живчих цін.

Данія. Система ціноутворення в цій країні складається більшою мірою під впливом ринкових факторів. Державний вплив на форму­вання цін дуже обмежений і полягає головним чином у створенні максимально сприятливих умов для вільної конкуренції приватних виробників, які самостійно встановлюють ціни на свою продукцію. Питома вага цін, що встановлюється чи регулюється, становить 6 %. Основним юридичним актом про ціноутворення є Закон про кон­куренції, прийнятий 1 липня 1989 року. Нагляд за діяльністю монополій у галузі ціноутворення здійснює Рада з питань конкуренції. У випадку порушення порядку встановлення цін Рада зобов'язує підприємця протягом певного терміну (до 1-го року) ввести прийнятні ціни на свою продукцію чи використовувати конкретні правила роз­рахунку цих цін.

Греція.   Державне   регулювання   в   галузі ціноутворенняздійснюється як шляхом безпосереднього визначення цін і контролю за їх виконанням, так і проведенням політики цін і доходів на певних етапах розвитку країни в межах загальноекономічної політики чи в окремих галузях економіки. На сьогодні ціни на 20 % найменувань споживчих товарів і послуг регулюються державою. Правовою основою регулювання цін є указ президента, затверджений у 1989 році. Він являє собою Кодекс ринкового регулювання, згідно з яким всі товари, які підлягають регулюванню, поділяються на дві групи:

а) товари і послуги, встановлення цін на які входить до компетенції уряду та інших державних організацій (Міжміністерський комітет із цін і доходів);

б) усі інші товари та послуги. Регулювання здійснює міністр торгівлі, можлива передача зобов'язань місцевим органам влади.

Ці товари поділяються на три категорії:

— суттєві недостатні (основні продукти харчування, безалкогольні напої, сільськогосподарське обладнання, деякі види автомобілів, бензин, мазут, послуги таксі - всього 121 вид продукції.) - встановлюється верхня межа чи максимальний прибуток окремо для оптового і роздрібного торгівця.

— суттєві достатні (86 видів) підлягає менш жорсткій регламентації і контролюється лише з метою обмеження отримання торгового надприбутку.

— несуттєві - ціни формуються вільно, без участі органів державної влади.

Швеція. В цій державі нагляд і контроль за цінами здійснює спеціальний орган - Державне управління цін і конкуренції, підпорядкований міністерству громадської адміністрації. Вплив на рівень цін справляється через державну монополію і державні підприємства. Так, існує державна монополія на вино-горілчані вироби, поштові та деякі інші види телекомунікації, поштові послуги, на аптечну торгівлю. Значний вплив на ціни справляють державний енергетичний концерн і шведські залізничні дороги. Крім того, держава жорстко регулює закупівельні ціни на такі важливі види сільськогосподарської продукції, як зерно, молоко, м'ясо, яйця та ін. Щорічно в переговорах між урядом і об'єднанням сільськогосподарських виробників за участю представників спожи­вачів встановлюється рівень цін на продовольчі товари. Особлива сфера ціноутворення - ціни на житло. З врахуванням їх високого рівнядержава видає населенню житлові субсидії і позики.

Японія. В цій країні заборонено встановлювати несправедливі як монопольно великі, так і монопольно низькі ціни, які мають на меті «вибити» конкурента з ринку. В Японії існує особливий урядовий орган - Бюро цін при управлінні економічного планування. До його функцій входять контроль за дотриманням антимонопольного законодавства; відслідковування рівня і динаміки цін на товари; підтримання попиту на необхідному рівні, вивчення тенденції попиту і пропозиції. Держава регулює ціни нарис, пшеницю, м'ясні і молочні продукти, залізничні тарифи, тарифи на тепло- і водопостачання, електроенергію і газ, освіту і медичне обслуговування. В цілому регулюється близько 20 % споживних цін.

Фінляндія. В політиці ціноутворення державі належать важливі функції. Міністерство торгівлі здійснює планування і контроль за цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії (особливо бензин), продукцію вино-горілчаної промисловості. Значною є роль держав­ного сектора в кредитуванні підприємництва, орієнтованого на реалі­зацію товарів і послуг за цінами, доступними для середніх та малоза­безпечених верств населення. Фірми, що продають товари за низьки­ми цінами, отримують від держави кредит під низькі відсотки. В цілому система ціноутворення Фінляндії відрізняється гнучкістю і стимулюванням споживання, особливо в галузі роздрібних цін і послуг.

Практично всі національні програми розвитку важливих галузей економіки Фінляндії ґрунтуються на планово-розрахунковому ціно­утворенні, оскільки ринкове ціноутворення ефективно регулює лише поточні потреби суспільства.

Запитання і завдання

1. Доведіть необхідність державного регулювання цін.

2. Визначте основні цілі державного регулювання цін.

3. Охарактеризуйте методи, за допомогою яких держава впливає на процес ціноутворення.

4.Опишіть прямі та непрямі методи регулювання цін. 5. Як в Україні розмежовано повноваження органів державного регулювання цін ?