4.2 Форми і методи державного регулювання цін

Форма - це спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища як між собою, так і з зовнішніми умовами. Поняття методудещо вужче - це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність. У цілому регулювання цін може бути прямим та непрямим. Суть прямих методів така: в умовах ринкової економіки підприємство-виробник самостійно встановлює ціни на свої вироби, однак при цьому воно має враховувати чинні державні законодавчі та нормативні акти. Найчастіше здійснюється в періоди інфляції та дефіциту товарів. За цих умов держава втручається в діяльність підприємств, регулюючи ціни на найважливіші товари та послуги для населення, вживаючи антимонопольних заходів, намагаючись зменшити соціальне напруження в суспільстві. Пряме регулювання здійснюється в так званих галузях суспільного користування.

Непрямі методи передбачають зміну кон'юнктури, встановлення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією. Вони здійснюються у різних формах - від державних замовлень до регулювання витрат підприємств через встановлення норм і нормативів. Ці методи не мають безпосередньої дії, але сприяють уповільненню підвищення цін у масштабах економіки.

Методи, за допомогою яких держава впливає на процеси ціноут­ворення, умовно поділяють на економічні та адміністративно-ко­мандні.

До економічних методів належать:

— насичення ринку споживчими товарами;

— надання податкових пільг;

— система кредитування підприємств;

— суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства;

— державна інвестиційна політика;

— виважена імпортно-експортна та митна політика;

— державне замовлення;

До адміністративних методів регулювання процесів ціноутворення належать:

— встановлення фіксованих цін;

— встановлення регульованих цін;

— встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів.

Кожен із перелічених методів державного регулювання ціноут­ворення найбільш повно проявляється у конкретних напрямках ціно­вого механізму. Перелік усіх методів та форм регулювання процесу ціноутворення наведено у таблиці 4.1. Загалом питома вага кожногометоду залежить від економічної ситуації в країні та обраних нею напрямків регулювання економіки.

Отже, основними напрямками державного регулювання цін в Україні сьогодні можна вважати наступні:

а) розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, виконавчих органів міських рад у сфері ціноутворення;

б) антимонопольне регулювання цін (тарифів) на продукцію ви­робничо-технічного призначення;

в) декларування цін.

Таблиця 4.1 - Форми і методи цінового регулювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФОРМИ

Ринкова саморегуляція

Суб'єктивне регулювання

Державне регулювання ціноутворюючих факторів

Захист інтересів

окремих соціальних груп

Опосередковане

Адміністративне

Усунення

Попиту і пропозиції

диспаритету

Цільові уста­новки

Забезпечення

вільної конкуренції

Підтримка паритетності розвитку економічних суб'єктів, що створює передумови конкуренції

Реалізація пріоритетів держави

Реалізація пріоритетів окремих груп

М Е Т О Д И

Вільне формування доходів

Методи бюджетного регулювання

Стимулювання зростання доходів

Нормування заробітної плати

Реалізація пріоритетів окремих груп

Конкурентне

товарне виробництво

Обмеження монопольної поведінки

Методи кредитно-грошового регулювання

Директивне встановлення ціни

Штучне обмеження доходів

Ліберизація внутрішньої торгівлі

Держзамовлення,

дотації для окремих галузей

Стимулювання інвестицій

Нормування матеріальних витрат

Підтримка природних монополій

Ліберизація зовнішньо­економічних відносин

Митне регулювання

Розширення ринків

збуту

Нормування прибутку і рентабельності

Протекціонізм

Паритетність розвитку всіх секторів економіки

Пільги, що елімінують диспаритет

Стимулювання розширення споживчого попиту

Нормування амортизації

Обмеження зовнішньої торгівлі

Фіскальне оподаткування

Регулююче оподаткування

Стимулююче оподаткування

Регулююче оподаткування

Лобіювання інтересів

економічних суб'єктів