2.3 Види цін і тарифів залежно від ступеня самостійності підприємств

Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником то­вару (послуги) самостійно у відповідності з прийнятою на під­приємстві ціновою політикою; вони формуються на підприємстві та затверджуються його керівником. Такі ціни встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. Держава може лише опосередковано впливати на механізм формування вільних цін шляхом зміни кон'юнктури ринку.

Прейскурантні ціни використовуються при купівлі товару як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і містяться в прейскурантах, які видаються підприємством (найчастіше виробником товару). Вони належать до категорії довідкових цін, які публікуються продавцем..

Ціни каталогу (проспекту) - це офіційні ціни, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони публікуються нерегулярно і, як правило, продавцем товару. До них належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціна покупця являє собою фактичну грошову суму купівлі това-руза якою здійснюється угода або покупець готовий купити товар.

Ціна продавця формується в умовах переважання попиту над пропозицією (ринок продавця).

Ціна нетто не включає знижки і надбавки, пов'язані з різними умовами постачання.

Договірні ціни встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. Головна їх відмінність від твердої прейскурантної ціни полягає в тому, що вони можуть змінюватися за взаємною згодою сторін.

Якщо договір укладається між суб'єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрак­том, а ціни, вказані в ньому, - контрактними. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, рин­ковими цінами), вони визначаються умовами поставки товару.

Регульовані ціни встановлюються регіональними органами ціно­утворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміні­страції визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є неприпустимим. Регулювання їх здійснюють органи ціноутворення н установлених верхніх та нижніх межах ціни на основі коефіцієнтів зміни цін шляхом прямого обмеження їх зростання або зниження, встановлення граничних рівнів цін, граничних відхилень від фіксо­ваних цін, встановлення граничного рівня рентабельності, залежно від

граничного розміру торговельних та постачальницько-збутових надбавок (націнок) у ціні кінцевої реалізації деяких товарів, установ­лення граничних значень елементів ціни.

В Україні, починаючи з травня 1996 р., державне регулювання пін на промислову продукцію й послуги здійснювалося з допомогою граничних цін і тарифів та побічно регульованої ціни. Перший вид цін установлюється державою насамперед на вугілля, електроенергію, газ. Побічне регулювання цін здійснюється державою централізовано за допомогою впровадження граничного рівня рентабельності на такі соціально значимі види продукції, як хліб і хлібобулочні вироби, ди­тяче харчування.

В Україні згідно із Законом про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років запроваджуються заставні ціни (ціни підтримки) і регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників через систему державних дотацій та субсидій. У цьому законі заставна ціна (ціна підтримки) визначається як «гарантована державою ціна продукції, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва».

Рівень заставних цін розраховується за формулою:

Цзаст = Спс(1+Рмін/100),

де Ц,аст - заставна ціна;

Спс - прогнозована собівартість;

Рмін - мінімальна рентабельність.

З метою забезпечення розширеного відтворення підприємств га­лузей, в яких норма прибутку на авансований капітал нижче від се­редньої по народному господарству, державою можуть також вводи­тися еквівалентні ціни. Рівень таких цін визначається як сума середньогалузевих нормативних витрат прибутку, який розраховується відповідно до середньої по народному господарству норми прибутку на авансований капітал. У випадках реалізації продукції за державними програмами за цінами, нижчими від еквівалентних, товаровиробникам повинна компенсуватися різниця в цінах.

Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що значно впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на про­дукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджено на підприє­мствах, що посідають монопольне становище на ринку.