Лекція 4. Виробничо-технічна база АТП і шляхи її вдосконалення

Однією з найважливіших проблем, що стоять перед автомобільним транспортом, є підвищення експлуатаційної надійності автомобілів. Розв'я­зання цієї проблеми забезпечується випуском більш надійних автомобілів і вдосконаленням методів технічної експлуатації. Це потребує створення не­обхідної виробничої бази для підтримки рухомого складу в справному ста­ні, широкого застосування прогресивних і ресурсозберігаючих технологіч­них процесів, ефективних засобів механізації виробничих процесів.

Деяке відставання виробничої бази автомобільного транспорту від зростання парку, недостатнє оснащення її засобами механізації виробничих процесів, порівняно малі розміри (потужність) комплексних автотранспорт­них підприємств (АТП), особливо відомчих, збільшують потребу в ресурсах і сповільнюють зростання продуктивності праці ремонтного персоналу.

Виробничо-технічна база перебудовується на принципах централіза­ції, спеціалізації і кооперації технічного обслуговування і ремонту.

Ефективність технічної експлуатації визначається:

• організацією технічного обслуговування і ремонту, яка визначає раціональну стратегію підтримки і відновлення працездатності автомобі­льного парку і створює проектно-нормативно-технологічне забезпечення заходів;

• виробничою базою, яка забезпечує матеріальні умови виконання рекомендацій системи технічного обслуговування і ремонту;

• персоналом, рівень кваліфікації і зацікавленість якого створює умови для якісного і продуктивного виконання технічного обслуговування і ремонту, а також економії ресурсів;

• системою постачання і резервування, що забезпечує технічну екс­плуатацію запасними частинами, матеріалами, автомобілями і агрегатами;

• парком рухомого складу, початковий рівень якого, а також вік і структура визначають при інших рівних умовах обсяг і характер необхід­них робіт технічного обслуговування і ремонту;

• умовами експлуатації, які впливають на надійність і як наслідок - на нормативи технічної експлуатації і потребу в технічному обслуговуванні і ремонті.

У свою чергу кожний з перерахованих чинників складається з групи підчинників (підсистем).

Для виконання задач, що стоять перед інженерно-технічною службою (ІТС), вона забезпечується відповідними ресурсами, матеріально-технічною базою і системою управління, що має певну структуру і задачі.

База і ресурси 1ТС автомобільного транспорту - це сукупність таких складових:

1. Матеріально-технічна або виробничо-технічна база, що містить бу­дівлі, споруди, технічні засоби для зберігання, технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Стан виробничо-технічної бази характеризується рівнем забезпеченос­ті, що являє собою відношення фактичних і нормативних показників. Як показники, що характеризують виробничо-технічну базу, застосовуються узагальнюючі, наприклад, капіталовкладення у виробничо-технічну базу, що доводяться на один автомобіль. Цей показник для виробничої бази, що знову створюється, за діючими нормами для комплексних автотранспорт­них підприємств на 100 і 300 автомобілів (відповідно 1 і 2 колонки) ста­новить 1000 грн (табл.2.1).

аксо оторні парки

анта ні

втобусні

4,68

8,09

14,70

Таблиця 2.1

а

3,86

5,35

10,21

Вказані нормативи, як і в Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, встано­влені для еталонних умов і корегуються з урахуванням типу і спеціалізації рухомого складу, інтенсивності й умов експлуатації, міри використання причіпного складу, способу зберігання, різномарочності і рівня кооперу­вання.

До окремих показників належать: кількість робочих постів, що дово­дяться на 1 млн км сумарного пробігу; площі виробничо-складських і допоміжних приміщень на один автомобіль, площі стоянок на одне місце зберігання, рівень технічного обслуговування і ремонту. Нормативи на на­ведені показники встановлюються з урахуванням типу рухомого складу, умов експлуатації, розміру, структури і спеціалізації виробничо-технічної бази. Стан виробничо-технічної бази істотно впливає на показники ефек­тивності ТО і потрібні ресурси.

Аналіз стану виробничо-технічної бази конкретних підприємств ре­комендується провести не тільки валом, але і поелементно, тобто конкрет­них цехів, дільниць, зон, що забезпечує виявлення об'єктів, які потребують першочергової реконструкції, розширення або технічного переозброєння.

2. Пересувний склад певних техніко-експлуатаційних властивостей, що є предметом праці ІТС.

На організацію робіт технічного обслуговування і ремонту, на потребу у виробничо-технічній базі, матеріальних і трудових ресурсах впливають такі основні характеристики і параметри рухомого складу:

• тип (вантажний, легковий, автобусний, причіпи та напівпричіпи);

• призначення і модифікація - загальнотранспортного призначення, спеціалізовані і спеціальні (пожежні, крани, автолавки та ін.);

• вантажопідйомність і місткість;

• вид палива, що використовується;

• експлуатаційна надійність;

• рівень уніфікації конструкції та експлуатаційних матеріалів, що ви­користовуються;

• напрацювання   автомобілів   з початку експлуатації і стабільність техніко-експлуатаційних властивостей при старінні;

• габаритні розміри автомобілів і маса основних агрегатів.

3. Матеріально-технічні ресурси у вигляді норм запасних частин, що купуються з урахуванням шин, масел і мастила, металу, палива (що ви­трачається при технічному обслуговуванні і ремонті), електричної і тепло­вої енергії.

4. Фінансові ресурси, необхідні для фінансування капіталовкладень при будівництві; розширенні, реконструкції і технічному переозброєнні ви­робничо-технічної бази; придбання автомобілів, нового технологічного обладнання; оплати праці персоналу ІТС; придбання експлуатаційних матеріалів і забезпечення запасів; оплати договорів на виконання проект­них, конструкторсько-технологічних і науково-дослідних робіт. Фінансові ресурси утворюються на основі самофінансування за рахунок прибутку, що отримується від перевізного процесу.

Основна задача - оптимізація планування розвитку виробничо-технічної бази. Виробничо-технічна база, що є матеріальною основою тех­нічної експлуатації автомобілів, розвивається такими основними шляхами.

По-перше, вдосконалення традиційної структури виробничо-технічної бази комплексних автотранспортних підприємств (підвищення рівня меха­нізації, удосконалення технології та організації, підвищення пропускної спроможності постів і дільниць, скорочення витрат на технічне обслугову­вання і поточний ремонт). По-друге, шляхом концентрації, спеціалізації і кооперації виробництва, технічного обслуговування і ремонту, що забезпе­чує зміну самого характеру процесу; укрупнення програм, створення нових типів підприємств технічного обслуговування і ремонту. Другий шлях створює кращі умови для використання досягнень науково-технічного про­гресу та інтенсифікації розвитку виробництва.

Чинники, що визначають величину виробничо-технічної бази: виро­бничі приміщення, технологічне обладнання, рівень технології технічного обслуговування і ремонту, форми організації і управління.

Показники, що характеризують виробничо-технічну базу, її стан

Концентрація - об'єднання виробничо-технічних баз, трудових ресур­сів для технічного обслуговування і ремонту рухомого складу автомобі­льного транспорту. Як правило, концентрація виробничо-технічних баз по­в'язана з укрупненням автомобільних парків і створенням єдиної організа­ційно-управлінської структури підприємств. Концентрація супроводжується зростанням виробничої програми.

Спеціалізація - орієнтація виробництва на виконання певного виду обмеженої номенклатури робіт з технічного обслуговування і ремонту ру­хомого складу, агрегатів, систем, що дозволяє ефективно застосовувати про­гресивні технологічні процеси, продуктивне обладнання, кваліфікований персонал. На автомобільному транспорті цей процес пов'язаний з утворенням для групи підприємств у територіальному управлінні або асо­ціації, а в перспективі і для регіону так званих централізованих спеціалізо­ваних виробництв (ЦСВ), наприклад, для виконання ТО-2, ремонту ряду вузлів, агрегатів і механізмів, фарбуванню, виробництва технологічного обладнання, діагностування.

Етапи централізації, спеціалізації і кооперування конкретних ви­робництв повинні бути пов'язані таким чином, щоб в умовах обмеження ресурсів попередній етап створював би технологічні і ресурсні передумови для ефективного розвитку наступних, а загальний ефект з урахуванням не­рівноцінності етапів був максимальним.

У табл. 2.2 наведений приклад оцінки в умовах обмежених ресурсів, характерних етапів вдосконалення виробничо-технічної бази групи авто­транспортних підприємств (регіону) з точки зору раціональної послідовності їхньої реалізації (1 ранг-етап, який доцільно реалізовувати насамперед) і внеску в приріст працездатності парку.

Таким чином, досвід централізації, кооперування і спеціалізації про­ведення обов'язкових робіт профілактичного обслуговування і ремонту свідчить, з одного боку, що подібна перебудова виробничо-технічних баз порівняно з традиційним розвитком комплексних автотранспортних під­приємств забезпечує значну економію всіх ресурсів та інтенсифікацію ви­робництва, з іншого - показує, що вдосконалення виробничо-технічних баз є складним і досить тривалим динамічним процесом, що потребує в умо­вах діючих автотранспортних підприємств і обмеження ресурсів чіткого визначення пріоритетів, розподілу ресурсів і організації поетапної реалі­зації заходів.

У частині технологічного обладнання: фондо- і механоозброєність ремонтних робітників, середній вік обладнання і величина його викорис­тання; рівень механізації виробничих комплексів; міра конвеєризації ви­робництва; рівень типізації технології.

1. Фондооснащеність на один автомобіль, грн

Ф = ( ОВФвтб / Асп), де   ОВФвтб - вартість основних виробничих фондів, без Асп.

2. Фондоозброєння ремонтних робітників, грн/люд.

Фв = ( ОВФвтб / Ч ), де Ч - чисельність ремонтних робітників, люд.

3. Механоозброєність, грн/люд.

М = (ОВФфакт / Ч), де   ОВФфакт - вартість активної частини основних виробничих фондів, грн.

4. Фондовіддача ВТБ на 1 приведений км, грн

Фо = (Ьпривед. / ОВФвтб),

де    Ьпривед. - об'єм приведених кілометрів, тис. привед. км

5. Продуктивність праці ремонтних робітників, тис. км/люд.

Прр = Ьпривед. / Ч.

6. Плинність кадрів ремонтних робітників

ТРР = (Чвиб / Ч) -100 %,

де   Чвиб - чисельність вибулих ремонтних і допоміжних робітників, люд.

до оцінювальних показників належать: коефіцієнт технічної готовно­сті (КТГ), річна заробітна плата ремонтних робітників, зношення основних засобів.

Таблиця 2.2

Послідовність і рівень впливу етапів вдосконалення виробничо-технічної бази на працездатність парку_

Послі­довність (ранг)

ЕТАПИ

Рівень впливу на працездат­ність парку, %

1

Організація централізованих виробництв з ре­монту агрегатів, відновлення вузлів

19

2

Централізація системи забезпечення запасни­ми частинами, матеріалами, централізація обо­ротного фонду

14

3

Централізація оперативного управління ТО і ТР на регіональному рівні

8

4

Централізація розробки, виготовлення і впро­вадження нестандартного обладнання та осна­щення

9

5

Централізоване діагностування

10

6

Централізація заміни складних агрегатів

14

7

Централізація ТО (ТО-2)

17

8

Централізація ТО і ремонту складного техно­логічного обладнання

5

9

Централізація допоміжних виробництв (техдо­помога, прання і ремонт спецодягу)

4

Разом 100

Форми організації виробничо-технічної бази:

• концентрація - зосередження ВТБ, ресурсів, обсягів обов'язкових робіт і ремонту на великих АТП;

• спеціалізація виробничо-технічної бази - зосередження певних видів технічного обслуговування і ремонту автомобілів і спеціалізація на цій основі технологічного обладнання і виконавців.

Потрібно розв'язання наукових задач:

• розробка класифікації технічного обслуговування і ремонту;

• розробка типорозмірних рядів постів технічного обслуговування і ремонту;

• визначення продуктивності постів технічного обслуговування і ре­монту для різного рівня спеціалізації;

• обґрунтування показників ефективності постів.

Оцінюється рівень спеціалізації робочих місць

К — К

-хте _ -і з.о.факт з .о. опт.

У рм ~ 1 1 '

з.о. опт

де   Кз о. факт і Кз о. опт - фактична і оптимальна кількість закріплених за робочим місцем операцій, що забезпечують при їхньому виконанні мінімум приведених витрат.

Оптимальний рівень спеціалізації виробництва - рівень, при якому досягається мінімум сумарних витрат.

Цільова функція

тіп Сі сум = тіп [К^ + Сі ек.], де    Сі сум - сумарні приведені витрати на спеціалізацію і-х постів, грн; Кі   - капітальні витрати на створення і-х постів, грн; Ен   - нормативний коефіцієнт ефективності; Сі ек - експлуатаційні витрати, пов'язані з виконанням програми з

технічного обслуговування і ремонту, грн.

Таблиця 2.3

_Організаційна структура ВТБ_

ЕТАПИ

Міра впливу на ат (КТГ)

Централізація виробничих поту­жностей

30

Централізація ТО-2

25

Централізація заміни агрегатів

15

Централізація оборотних фондів

15

Організація діагностики

10

Централізація і впровадження не­стандартного обладнання

5

Висновок. Інтенсифікація подальшого розвитку ВТБ, удоскона­лення її структури здійснюються на основі об'єктивних переваг - центра­лізації, спеціалізації і кооперування.

Виробничо-технічна база підприємств або підрозділів технічного об­слуговування і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту - буді­влі, споруди, обладнання повинні відповідати вимогам законів України, відомчих будівельних норм, галузевих норм технологічного проектування автотранспортних підприємств і станцій технічного обслуговування, а та­кож інших стандартів безпеки праці, охорони навколишнього середовища, інструкцій і правил проектування, які належать до питань техніки безпеки і пожежної безпеки.

Наявність технологічного обладнання, його стан і характеристики повинні забезпечувати виконання нормативних вимог до технічного стану рухомого складу, який обслуговується, якості деталей, вузлів, механізмів і систем, які ремонтуються.

Механізація робіт на АТП. Одними з найважливіших складових дія­льності ВТБ підприємств автомобільного транспорту є механізація і автома­тизація виробничих процесів технічного обслуговування і поточного ремо­нту автомобілів. Рівень механізації виробничих процесів у загальних трудо-витратах впливає істотним чином на технічну готовність рухомого складу і витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт.

Підвищення рівня механізації потрібно розглядати як один із голо­вних напрямів розв'язання задачі зростання продуктивності праці. На ав­томобільному транспорті, особливо в технічному обслуговуванні і поточ­ному ремонті, зайнята велика кількість робітників. Тому питання про ско­рочення трудомістких робіт, їхня максимальна механізація й автоматиза­ція при технічному обслуговуванні і поточному ремонті рухомого складу мають важливе народногосподарське значення (табл.2.4).

Таблиця 2.4

Рівень механізації виробничих процесів технічного обслуговування

і поточного ремонту залежно від забезпеченості обладнання _(за даними НДІАТа)_

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Забезпеченість технологічним обладнанням

Тип АТП

Рівень механізації, %

за видами робіт

усього по АТП

ЩО

ТО-1

ТО-2

ПР

Фактична

Вантажне

38

16

13

17

18

Автобусне

42

17

15

18

20

Таксомоторне

45

18

18

19

21

Повна (згідно з існуючою номе­нклатурою обладнання)

Вантажне

65

27

22

29

31

Автобусне

72

29

26

31

34

Таксомоторне

77

19

19

32

36

Теоретично можлива (для перспективного обладнання)

Вантажне

73

43

35

35

41

Автобусне

77

45

37

36

42

Таксомоторне

79

46

40

37

44

Встановлено, що реконструкція, розширення і технічне переозброєння діючих виробництв має ряд переваг перед новим будівництвом. Які ці пе­реваги?

Перша перевага випливає з обсягу і характеру монтажно-будівельних робіт, що виконуються, і полягає в більш економічному витрачанні матеріа­льних, фінансових і трудових ресурсів на одиницю виробничої потужності, що нарощується. За відношенням до витрат на нове будівництво питомі ви­трати на одиницю потужності складають: при розширенні - 71...75 %, при реконструкції - 41...43 %, при технічному переозброєнні -20...21 %.

Друга, не менш важлива перевага, полягає в значному скороченні тер­мінів освоєння капітальних вкладень. Практика показує, що будівництво но­вого АТП середнього розміру продовжується 3-4 роки і часом затягується на 5-6 років і більше. Реконструкція і розширення діючого підприємства дозволяють вводити в дію ОВФ в 2,5-3 рази швидше. Скорочення термінів виконання робіт дає можливість уникнути на декілька років "омертвін­ня" матеріальних коштів і суспільної праці, вкладених в будівельні виро­би, матеріали, обладнання, зроблену і оплачену, але не маючу практичної віддачі роботу, яка носить назву "незавершене будівництво". Крім того, тривале будівництво неминуче веде до морального старіння об'єктів, за­кладених у проекті технічних рішень та будівельних конструкцій.

Формування виробничо-технічної бази

Під виробничо-технічною базою розуміють: будівлі, споруди, обладнання для обов'язкових робіт і ремонту автомобілів, оснащення (табл.2.5).

При всіх перерахованих перевагах реконструкції, розширення і технічного переозброєння ВТБ не треба робити помилковий висновок про те, що нове будівництво повинно бути виключено з практики розвитку і вдосконалення ВТБ АТП. Здійснення нового будівництва необхідно в районах, що освоюються економічно, при будівництві нових міст і селищ, при споруді промислово-територіальних комплексів. Будівництво нових підприємств передбачається для впровадження прогресивних форм орга­нізації виробництва, наприклад таких, як БЦТО, ВТК і ЦСВ. Без нового бу­дівництва не можна обійтися при освоєнні нових типів рухомого складу (табл. 2.6).

Технічне переозброєння АТП передбачає виконання комплексу захо­дів, направлених на підвищення техніко-економічного рівня виробництва або окремих елементів ВТБ без збільшення загальної потужності підпри­ємства.

Технічне переозброєння проводиться з метою:

• заміни морально застарілого і фізично зношеного основного техноло­гічного обладнання;

• модернізації природоохоронних об'єктів (очисних споруд виробни­чих стічних вод, засобів очищення забрудненого повітря, що видаляється

ч в

ат ос еру);

• підключення підприємства до централізованих джерел теплопоста­чання, водопостачання;

• впровадження безстічних оборотних систем водовикористання;

• перебудова інженерних мереж і комунікацій, систем опалювання і вентиляції;

• впровадження засобів наукової організації праці, автоматизова­них систем управління, електронно-обчислювальної техніки.

Таблиця 2.5

Група фондів ВТБ                     Найменування фондів ВТБ

Будівлі

Будівлі цеху, майстерні, адміністративні і побутові будівлі, автовокзали

Споруди

Відкриті майданчики для зберігання автомобілів, естакади, канави для ремонту, навіси, огорожі, во­доймища, цистерни для води, мастила, резервуари

Передавальні пристрої

Трансмісії, транспортери, зовнішні електромережі і трубопроводи

Машини   і обладнання

Силові машини

Електродвигуни, генератори, турбіни, двигуни вну­трішнього згоряння, станції

Робочі машини

Верстатний парк

Вимірювальні прилади

Вимірювальні прилади діагностичних постів, загаль­ного і спеціального призначення

Обчислювальна техніка

ЕОМ загального призначення, керуючі машини

Інші машини і обладнання

АТЗ, пожежні, автомобілі внутрішньогоспо­дарського обслуговування

Інструменти             Електро- і пневмопристосування

Виробничий інвентар

Робочі верстаки, столи, стелажі, меблі, інвентарна тара

Інші основні фонди

Земельні ділянки, насадження

Орендовані основні фонди

 

Таблиця 2.6

Основні напрями розвитку і вдосконалення ВТБ

ип підприє ства

АТП

Вантажних авто­мобілів, автобусів і легкових авто­мобілів

иробничо-технічні комбіна­ти (ВТК) для ван­тажних автомобі-

лів

ентралізовані спеціалізовані виробництва

(ЦСВ)

втотранспортні об'єднання (АТО)

ксплуатаційні і виробничі філіа­ли АТП

Напрям розвитку і вдосконалення ВТБ

Мета

Розширення ВТБ діючих АТП

Збільшення потужності ВТБ для задоволення потреби рухомого складу в ТО і ПР

Реконструкція і тех­нічне переозброєння діючих ВТБ

Удосконалення виробничих проце­сів ТО і ПР, підвищення ефектив­ності функціонування АТП

Реконструкція АТП для експлуатації газо­балонних автомобілів

Створення надійних і безпечних умов ТО і ПР, а також зберігання автомобілів

Будівництво нових АТП у районах, що освоюються

Створення необхідної ВТБ для но­рмального функціонування АТП

Будівництво нових ВТК і реконструкції ВТБ діючих АТП для організації на їхній ба­зі ВТК

Створення ВТБ для централі­зованого виконання робіт ТО і ПР

Розширення і рекон­струкція ВТБ діючих АТП для організації ТО рухомого складу

Створення спеціалізованої ВТБ для централізованого виконання окре­мих видів ТО на принципах коопе­рації і виключення цих робіт з функцій АТП

Реконструкція, розши­рення і технічне пере­озброєння ВТБ дію­чих АТП

Створення спеціалізованої ВТБ на головних підприємствах АТО для централізованого виконання робіт по ТО і ПР рухомого складу екс­плуатаційних філіалів

Реконструкція, розши­рення і технічне пере­озброєння ВТБ дію­чих АТП

Розділення експлуатаційних і ви­робничих (за ТО і ПР рухомого складу) функцій АТП, концентра­ція виробництва ТО і ПР

При технічному переозброєнні допускається часткова перебудова існуючих будівель і споруд в тому випадку, коли це пов'язано із заміною обладнання, посиленням тримальних конструкцій, заміною перекриттів, атакож частковим переплануванням без збільшення площі виробничо-складських приміщень.

Збільшення площі виробничо-складських приміщень допускається здійснювати тільки в тому випадку, коли це зумовлено габаритними розмірами нового рухомого складу або технічними параметрами техноло­гічного та інженерного обладнання.

Питання для самоперевірки

1. Показники виробничо-технічної бази.

2. Форми організації ВТБ.

3. Механізація робіт в АТП.