1.3 Класифікація гармат і вимоги до них

Наземна артилерія вирішує велику кількість бойових завдань, що приводить до необхідності мати на озброєнні гармати, які відріз­няються калібром, способом пересування, цільовим призначенням, тощо.

В залежності від типу (призначення, конструктивного виконан­ня, траєкторії польоту снаряда) гармати поділяються на:

- пушки;

- гаубиці;

- гаубиці-пушки;

- пушки-гаубиці;

- міномети;

- безвідкатні гармати.

Пушки - це гармати, які надають снаряду велику початкову швидкість (700... 1500 м/с), мають настильну траєкторію польоту сна­ряда і найбільшу відносну довжину каналу ствола калібрів 60... 100мм. Кути підвищення стволів пушок, як правило, не більше 45° (кут найбільшої дальності стрільби).

Гаубиці - це гармати, які надають снаряду відносно невелику початкову швидкість (300...700м/с), мають високу навісну траєкторію польоту снаряда і відносну довжину каналу ствола до 60кал. Макси­мальний кут підвищення ствола гаубиці може досягати 70°. У вітчиз­няній артилерії використовуються гаубиці калібром 122-мм і більше.

Гаубиці-пушки і пушки-гаубиці - це гармати проміжного типу між гаубицями і пушками. Початкова назва гармати визначається тим, які риси у неї переважають - гаубиці або ж пушки.

Міномети - це гармати, ствол яких у бойовому положенні опи­рається на плиту, встановлену на грунті, і може мати кути підвищення 45° і більше. Стрільба із міномета здійснюється, як правило, спеціаль­ними снарядами - мінами.

За цільовим призначенням виділяють протитанкові гармати, які служать, в основному, для стрільби по танкам та іншим броньованим цілям прямою наводкою. Крім того, існують гармати, які призначені для дій в горах (гірські гармати).

В залежності від калібру розрізняються гармати:

- малого калібру (20...75 мм);

- середнього калібру (76... 152 мм);

- крупного калібру (більше 152 мм).

За способом пересування, гармати поділяють на:

- самохідні;

- саморухомі;

- причіпні.

Самохідні гармати характеризуються високою рухомістю жи­вучістю на полі бою і швидкістю переведення з похідного положення у бойове. їх недоліками є складність конструкції та експлуатації.

Саморухомі гармати мають двигун на лафеті, який забезпечує самостійне пересування гармати на коротку відстань.

Причіпні гармати переміщуються артилерійським тягачем. У порівнянні з самохідними гарматами вони відрізняються простотою конструкції і експлуатації.

Кожна гармата призначена для виконання тих чи інших задач і має певні властивості, які характеризують вдосконаленість, стан та можливості гармати. Перелік всіх властивостей, які повинна мати га­рмата, складає так звані тактико-технічні вимоги (ТТВ) до конструкції гармати. Вимоги відображають досвід експлуатації подібних зразків озброєння, і в першу чергу бойовий досвід, стан військової науки і техніки та характер сучасних війн.

Тактико-технічні вимоги до гармат бувають загальні і спеціаль­ні. В свою чергу, загальні вимоги поділяють на бойові, службові і ви­робничо-економічні. Основними є бойові вимоги.

Основні бойові вимоги

1. Дальнобійність - це здатність гармати стріляти на якомога бі­льші відстані. Вона визначається найбільшою горизонтальною дальні­стю стрільби із даного типу гармати. Дальнобійність забезпечує ма­невр траєкторіями без зміни вогневих позицій, ураження противника на великих відстанях. Вона залежить від конструкції снаряда, почат­кової швидкості його руху, від кута підвищення ствола. Максимальн дальність стрільби досягається при куті підвищення ствола близько 45°,а для дальнобійних гармат - близько 58°, що забезпечує швид­ке подолання снарядом щільних шарів атмосфери.

2. Точність стрільби. Вона характеризується купністю та влуч­ністю Купність стрільби - це здатність гармати групувати точки па­діння снарядів на визначеній площі. Вона характеризується відно­шенням імовірних відхилень за дальністю Вд і за напрямком Вб до дальності стрільби Д. Купність стрільби залежить від стану конкрет­ної гармати від величин можливих відхилень основних параметрів її складових (ствола прицільних пристроїв, снарядів і т.і.), від стабільно­сті цих відхилень і т. і.

Влучність стрільби характеризується відхиленням центра роз­сіювання снарядів від бажаної точки на місцевості. Вона залежить від якості прицільних пристроїв і помилок підготовки вихідних даних стрільби.

3. Вогнева продуктивність оцінюється двома характеристиками швидкострільністю і режимом вогню.

Швидкострільність характеризується максимальною кількісно пострілів, які можна здійснити за одиницю часу з боєздатної гармати без виправлення наводки. Швидкострільність залежить, від калібру, ступеня автоматизації і механізації гармати, стійкості гармати під час стрільби, а також від злагодженості та чіткості дій гарматної обслуги. Висока швидкострільність дає можливість виконувати бойові завдан­ня з меншою кількістю гармат, підвищує ефективність ураження цілей і дозволяє забезпечувати масування вогню.

Режим вогню - це максимально допустима кількість пострілів гармати за визначений час безперервного ведення вогню без шкоди для самої гармати, точності і безпеки стрільби. Ця характеристика ви­значається розрахунково-експериментальним шляхом і наводиться в "Правилах стрільби". Вона залежить від теплового режиму ствола та противідкатних пристроїв гармати, а також від фізичних можливостей обслуги.

4. Маневровість - це здатність гармати до транспортування, зміни вогневих позицій, пересування на полі бою, перенесення вог­ню. У відповідності з цим розрізняють оперативну і тактичну манев­ровість (рухомість), а також вогневу маневровість.

Оперативна маневровість характеризує здатність гармати до пе­ресування на велику відстань самостійно або ж іншими видами транс­порту (залізничним, водним, повітряним).

Тактична маневровість характеризується середньою швидкість пересування гармати по різним дорогам та часом її переведення з похідного в бойове положення і навпаки.

Поліпшення маневровості забезпечується створенням самохід­них, плаваючих гармат, використанням ходових частин з підресорю­ванням, зменшенням ваги гармати. Маневровість сучасних гармат по­винна бути не нижче маневровості військ, з якими вони будуть взає­модіяти.

Вогнева маневровість гармати складається із швидкості відкрит­тя вогню і здатності вести вогонь з однієї вогневої позиції без поворо­ту станин в різних напрямках і на різні відстані, швидко переносити вогонь з однієї цілі на іншу і мати різні кути падіння снарядів на од­них і тих же дальностях. Вона залежить від найбільшої дальності стрі­льби, величини секторів горизонтальної і вертикальної наводки, швидкості наведення гармати та кількості бойових зарядів у пострі­лах. Швидкість відкриття вогню залежить від швидкості переведення гармати із похідного положення в бойове, що, в основному, визнача­ється вагою гармати і досконалістю її конструкції. Висока вогнева ма-невровість гармат дозволяє раптово для противника нанести потужний вогневий удар.

5. Живучість - це важлива якість гармати, яка характеризується її здатністю якомога більш довгий час зберігати свої бойові якості за всіх умов експлуатації, а також протистояти дії вражаючих факторів вогневої протидії противника.

Живучість визначається кількістю пострілів, яку може здійснити гармата на повному заряді до виходу її з ладу. Живучість ходових час­тин гармат вимірюється величиною пробігу до виходу їх з ладу.

Висока живучість гармат забезпечується міцністю їх деталей, неуразливістю в бою, високою маневровістю, точним дотриманням правил експлуатації і т.і.

Службові вимоги

1 . Безвідмовність дії всіх механізмів гармати за різних умов експлуатації (кліматичних і погодних, умов транспортування і т. і.)

2.   Безпека   експлуатації гармати   забезпечується високоюміцністю найбільш важливих деталей, наприклад стінок ство­ла, наявністю запобіжних механізмів, пристосувань і огороджень.

3. Ергономічність гармат. Вона характеризує взаємовідносини людини із зразками озброєння, а саме, простоту і зручність експлуата­ції гармати під час стрільби, переведення гармати із похідного поло­ження в бойове і навпаки під час підготовки її до стрільби, маршу, технічного обслуговування, консервації та розконсервації. Зручність роботи на гарматі створює сприятливі умови виконання всіх операцій обслугою без фізичного і психологічного перенапруження. Ці вимоги виконуються за рахунок поліпшення конструкції гармати, компа­ктного і зручного розміщення на ній механізмів, механізації опера­цій по заряджанню і розряджанню гармати.

4. Нерухомість і стійкість гармати під час стрільби за безпечу-ється наявністю противідкатних пристроїв, якістю підготовки гармати до стрільби. Стійкість і нерухомість гармати під час стрільби приво­дить до збільшення швидкострільності та купності бою, поліпшення умов роботи і виключення можливості нещасних випадків На стій­кість гармати під час стрільби значно впливають також ступінь облад­нання вогневих позицій і якості обслуговування гармат.

Виробничо-економічні вимоги Ці вимоги повинні забезпечити можливість масового, швидкого і економічного виробництва і ремонту гармат. До цих вимог відно­сяться:

- простота конструкції і технології виробництва, що дозволяє швидко засвоїти масове виробництво, а також правила експлуатації гармат;

- взаємозамінність і стандартизація деталей, які забезпечують економічність і масовість виробництва, простоту ремонту га­рмат;

- використання матеріалів, виготовлених з вітчизняної недефіцитної сировини.

Велика роль у скороченні витрат на утримання гармат належить особовому складу. Дбайливе поводження з гарматами, суворе дотри­мання правил їх зберігання і технічного обслуговування значно збіль­шують термін служби гармат (живучість), зменшують втрати і витра­ти, пов'язані з ремонтом, забезпечують безпеку стрільби.

Крім розглянутих основних вимог до гармат, до деяких гармат ставляться спеціальні вимоги.