1.1 Поняття про артилерійський комплекс

На сучасному етапі розвитку засобів збройної боротьби ведення бойових дій неможливо уявити без застосування артилерії. Вважають, що слово "артилерія" виникло від французького слова "artiller", що означає озброювати, забезпечувати зброю, або ж від італійських слів "arte de tirore", що означає мистецтво стріляти.

Підстави будови артилерійських гармат - галузь науки, що допомагає правильно вирішувати питання проектування гармат у за­лежності від тактико-технічних вимог.

Термін - артилерія (від старого французького atillier -готувати, споряджати), позначає:

• рід військ.

• вид зброї або сукупність предметів озброєння;

• науку про будову, властивості й засоби бойового застосування артилерійського озброєння.

Як рід військ артилерія являє собою артилерійські з'єднання, ча­стини й підрозділи, що входять до складу оперативних об'єднань, за­гальновійськових з'єднань, частин і підрозділів або складають резерв головного командування.

Артилерія як вид зброї (сукупність предметів озброєння)

включає:

• пушки, гаубиці, міномети, безвідкатні гармати, бойові машини (пускові установки), ПТРК і реактивну артилерію,

• артилерійські й стрілецькі боєприпаси;

• засоби рухливості озброєння;

• колісні й гусеничні тягачі й шасі;

• прилади керування вогнем;

• засоби розвідки й забезпечення стрільби;

• усі види стрілецької зброї, гранатомети.

Артилерія як наука - являє собою сукупність знань із будови, проектування, виробництва й експлуатації артилерійського озброєння, його бойових властивостей, засобів стрільби і бойового застосування.

Головні поділи артилерійської науки:

• балістика;

• підстави будови матеріальної частини артилерії, стрілецької зброї й боєприпасів;

• вибухові речовини і порохи;

• технологія артилерійського виробництва;

• бойове застосування артилерії;

• теорія стрільби й керування вогнем;

• історія артилерії.

Сучасна артилерія має велику потужність вогню, порівняно ве­лику дальність дії, маневровість, високу точність і швидкострільність, а, отже, забезпечує виконання різних бойових завдань:

- знищення засобів ядерного та хімічного нападу противника, його високоточної зброї, руйнування міцних оборонних спо­руд;

- знищення живої сили і вогневих засобів противника;

- підготовку наступу і супроводження мотострілецьких та танкових підрозділів;

- боротьбу з артилерією і танками противника, з його бро нетранспортерами, авіацією і т.п.

За способом надання снаряду поступального руху, артилерія по­діляється на ствольну і реактивну. Ствольна артилерія - це сукупність гармат (засобів для ураження противника), які призначені для досяг­нення певного практичного результату внаслідок дії снаряда, якому енергія надається в спеціальній трубі - артилерійському стволі. Внут­рішня частина артилерійського ствола називається каналом ствола. В артилерійських системах рух снаряда по каналу ствола і на траєкторії досягається за рахунок відповідного перетворення енергії бойового заряду в кінетичну енергію снаряда.

В залежності від конструкції каналу ствола, від характеру руху снаряда і його взаємодії зі стволом і лафетом (основою), на якій ствол закріплений, ствольна артилерія буває нарізною, гладкоствольною, безвідкатною і універсальною.

Внутрішній діаметр каналу ствола визначає калібр гармати в мі­ліметрах. Якщо ствол має внутрішні нарізи, то калібр гармати визна­чається відстанню між виступами двох протилежних нарізів по діаме­тру каналу ствола.

В цілому гармата - це складна бойова машина, яка складається із ствола та лафету, що забезпечує гарматі необхідну їй стійкість під час пострілу, прицільних пристроїв та інших допоміжних механізмів і елементів. Сукупність снаряда, бойового заряду і елементів, необхід­них для здійснення пострілу і забезпечення дії снаряда біля цілі, нази­вається артилерійським пострілом. Сукупність же гармати, призначе­них для неї різних за призначенням артилерійських пострілів, приці­льних та інших пристроїв називається артилерійською системою.

Для забезпечення стрільби, пуску ракет і керування ними вико­ристовуються спеціальні прилади, які називаються артилерійськими приладами. До них належать артилерійські приціли, панорами, бусолі, теодоліти, дальноміри, біноклі і т.п.

Гармати і пускові установки відповідно ствольної і реактивної артилерії разом з призначеними до них боєприпасами і іншим допо­міжним обладнанням утворюють вогневі артилерійські комплекси.

Таким чином, вогневі артилерійські комплекси - це сукупність функціонально взаємозв'язаних зразків озброєння і військової техніки, які виконують завдання по ураженню противника.

На сучасному етапі розвитку артилерійського озброєний розріз­няють поняття „артилерійського комплексу" (АК) у широкому і вузь­кому розумінні. У широкому розумінні АК — це сукупність зразків артилерійського озброєння (АО) і військової техніки (ВТ). До складу АО можуть входити артилерійські гармати, пускові установки реакти­вних систем і боєприпаси до них. ВТ - це засоби розвідки цілей, засо­би управління і забезпечення стрільби, транспортні та інші засоби. Так трактування поняття АК зручно використовувати під час аналізу і си­нтезу АО, оцінки різних комплексів і розробки вихідної системи так-тико-технічних вимог (ТТВ) тактико-технічних завдань (ТТЗ) на роз­робку конкретного комплексу.

АК у вузькому розумінні - це сукупність гармати з доданими боєприпасами, приладами для забезпечення стрільби і засобами транспортування. Це поняття зручно використовувати під час загаль­ної розглядання і вивчення артилерійського озброєння, вимог до складових - частин комплексу.

В залежності від призначення, характеру завдань, які вирішу­ються, умов бойового застосування гармати, пускові установки реак­тивних систем, боєприпаси до них мають різну будову і характер дії, різний зовнішній вигляд. Але за основними принципами будови і дії кожен з цих предметів артилерійського озброєння має багато спільно­го » його базовим зразком. Це дозволяє на найбільш загальних при­кладах розглянути принцип будови і дії типових систем гармат, боє­припасів, допоміжного обладнання і механізмів до них, оцінювати пе­рспективи і шляхи їх подальшого розвитку.