2.7.4 Призначення, принцип будови та дії стріляючого пристрою

Стріляючі пристрої — це механізми здійснення пострілу, або сукупність деталей та пристроїв, які забезпечують безпосереднє здій­снення пострілу.

Стріляючі пристрої призначені для приведення до дії засобів за­палювання бойових зарядів під час здійснення пострілу.

Вимоги до стріляючих пристроїв: надійне запалення засобів за­палювання; достатня живучість;

зручність   експлуатації,   а   саме   легкість   розбирання таскладання.

В залежності від виду енергії, яка надається засобам запалюван­ня у вигляді початкового імпульсу (удар або нагрівання) розрізняють три типи стріляючих пристроїв: -    ударні; електричні; електроударні.

Ударні стріляючі пристрої приводять до дії засоби запалювання шляхом удару по ним. Ударні засоби запалювання - це капсульні вту­лки та ударні трубки.

Електричні стріляючі пристрої приводять до дії засоби запалю­вання використовуючи теплову дію електричної енергії.

Електроударні стріляючі пристрої - це пристрої подвійної або комбінованої дії, у яких засоби запалювання приводяться до дії шля­хом удару по ним або шляхом використання теплової дії електричної енергії в залежності від типу засобів запалювання.

Ударні стріляючі пристрої складаються з двох самостійних ме­ханізмів:

ударникового механізму; спускового механізму.

Ударниковии механізм - призначений для приведення до дії за­собів запалювання бойового заряду після удару по ним ударником. Основні деталі механізму - це ударник з бойком та бойова пружина. Для забезпечення надійної дії ударникового механізму ударник пови­нен мати достатню кінетичну енергію.

В залежності від виду руху деталі, яка безпосередньо отримує

 

1 - ударник з бойком; 2 - бойова пружина; 3 - кришка; 4 - стопор зводу з пружиною; 5 - звід ударника; 6 - пружина; 7 - вісь зводу. Рисунок 2.32 Безкурковий ударний механізм

енергію від бойової пружини ударникові механізми поділяються на:безкуркові; куркові.

Безкурковий ударний механізм - це ударниковий механізм, у якому рух ударнику надається шляхом безпосередньої дії на нього бойової пружини.

Найбільш поширена конструкція безкуркового ударникового механізму клинового затвора.

Курковий ударний механізм - це ударний механізм, у якому рух ударнику надається безпосередньо через курок. Найбільше поширення він отримав серед поршневих затворів, а також серед клинових затво­рів з безударним відкриванням клина.

 

1 - кулачок з валиком; 2 - бойова пружина; 3 - курок ударника; 4 - ударник з

бойком.

Рисунок 2.33 Курковий ударний механізм

Зведення ударника відбувається під час повороту валика з кула­чком, який тисне на курок ударника, переміщуючи його, і стискує бо­йову пружину. При подальшому повороті валика кулачок зіскакує з курка і відбувається спуск. Ударник під дією бойової пружини пере­міщується вперед і наносить удар бойком по засобу запалювання. Піс­ля спуску кулачок з валиком під дією своєї пружини знову вертається у вихідне положення, відтискуючи коротким плечем ударник назад.

Спусковий механізм стріляючого пристрою - це механізм удар­ного стріляючого пристрою, який призначений для приведення до дії ударникового механізму і спуску ударника або курка.

Спускові механізми в залежності від їх кінематичної схеми по­діляються на спускові механізми механічної дії та електромеханічної

дії.

Спускові механізми механічної дії — це такі механізми, в яких зусилля стріляючого від спускової деталі або рукоятки до спускового важеля передається через кінематичне коло деталей.

До складу спускових механізмів артилерійських автоматів вхо­дить не тільки механізм ручного спуску, а й механізм автоматичного спуску.

Механізм автоматичного спуску - це також кінематичне коло деталей, яке закінчується автоматичним спусковим важелем (автоше-пталом). Цей важіль утримує ударний механізм від спрацьовування до тих пір, поки не відбудеться необхідне спрацьовування механізмів ав­томатики гармати.

Недоліки:

- значний час спрацьовування (0,07 ... 0,2 с);

- зусилля спускової рукоятки повинно бути 2-4 кг;

- хід рукоятки 20...50 мм.

Спусковий механізм електромеханічної дії складається з двох частин: електричної та механічної.

 

1 - спусковий важіль;

2 - шток; 3 - електромагніт;

4 - джерело струму (батарея);

5 - гашетка; 6 - блокувальний контакт; 7 - з'єднувальні дроти.

Рисунок 2.34 Склад спускового механізму електромеханічної дії

Позитивні якості:

зручність компоновки та введення блокіровок; малий час спра­цьовування.

Недоліки:

необхідність старанного регулювання із-за різного місцезнахо­дження складових частин механізму у затворі, у казеннику і т. д.

Спускові механізми електромеханічної дії використовуються в самохідних артилерійських системах.

Для надійного розбивання капсульної втулки ударник повинен мати певний запас кінетичної енергії, яка, враховуючи досвід проек­тування, береться в межах:

- (3,5 ... 4,5) Нм - для латунних втулок;

- (7 ... 12) Нм - для сталевих.

Чим менше величина енергії, необхідної для розбивання капсу­льної втулки, тим небезпечнішою буде втулка у поводженні з нею.

Збільшувати енергію розбивання теж не має сенсу, бо це приво­дить до створення потужних ударних механізмів.

Вихід бойка ударника приймається в межах 2...2,7мм (1,8...2,0мм).

Нижня межа приймається за умови надійності спрацьовування капсюльної втулки, а верхня межа - за умови її пробиття.

Під час зведення, ударник відтягується назад на деяку величину у яка називається робочим ходом.

Величина у, враховуючи конструктивні міркування, дорівнює

10..20мм.

При зведенні ударника відбувається стиснення бойової пружи­ни. Після спуску ударник рухається з певною швидкістю.

Рекомендується, щоб швидкість ударника у момент нанесення удару дорівнювала (щоб отримати допустимі габарити механізму):

Уу = ( 5 ... 7 )   м/сек -   для латунних втулок; V, = (10... 20 ) м/сек -  для сталевих втулок.

Діаметр бойка розраховується таким, щоб під впливом порохо­вих газів, які тиснуть на дно каналу ствола, не відбувалося вибивання пробки \ дна капсульної втулки в отвір для виходу бойка в клині (по­ршні) Діаметр цього отвору, а, також і діаметр бойка, розраховується за спеціальними формулами.

Для того, щоб ударник не спрацьовувався і не зламався, треба щоб конструкція ударного механізму передбачала відхід назад після удару по капсулю ударника з бойком на величину виходу бойка удар­ника (М-30). Якщо цього немає, то конструкція ударного механізму повинна забезпечити під час відкривання затвору спочатку зведення і тільки потім рух клина (Т-12, Д-30, 2А31, 2АЗЗ).