1.5 Водневий зв'язок

Водневий зв'язок виникає між молекулами, у яких атом водню Н зв'язаний з атомом з великою електровід'ємністю, наприклад, ато­мом кисню, фтору, азоту, хлору і т.д. Такий атом зміщує до себе уза­н гальнену електронну пару, що приводить до виникнення на ньому певного ефективного від'ємного заряду -6. Атом водню, від якого електронна пара відтягнута, набуває позитивного заряду +5. Таким чином утворюється диполь, протягування між якими і приводить до

виникнення водневого зв'язку, рисі.7. Слід зауважити, що електрон в такій молекулі повністю не переходить на сусідній атом, як у випа­дку іонного зв'язку.

Якби водневий зв'язок, характерний для кристалів льоду, не іс­нував, лід би плавився не при 0°С, а при -100°С, а вода б кипіла уже при -80°С.

Сили відштовхування перешкоджають нескінченному зближен­ню частинок і їхньому повному зливанню. Існування цих сил зумов­лене:

1) силами відштовхування однойменних зарядів ядер;

2) внаслідок перекривання внутрішніх заповнених електронних обо­лонок при зближенні атомів. У цьому випадку проявляється принцип заборони Паулі, згідно з яким на кожному енергетичному рівні може знаходитись єдиний електрон. Тому частина електронів повинна пере­ходити на більш високі енергетичні рівні, що приводить до зростання енергії системи, а отже до виникнення сили відштовхування.