1.2  ТРАНСМІСІЯ ГУСЕНИЧНИХ АВТОМОБІЛІВ

В даний час у ряді країн ведуться науково-дослідні роботи зі створення нових типів броньованих машин, у тому числі і ВБМП (важких бойових машин піхоти). Як завжди при народженні чогось нового, існують різні підходи, що базуються на оцінках бойового досвіду, поглядах і судженнях. Концептуально цікавим вважається створення двухзвенньгх ТБМП.

Схем загальних компонувань двухзвенньїх ТБМП може бути досить багато. Але, видимо, на першій ланці варто розташовувати основне озброєння цих машин: дрібнокаліберні (до 45 мм) автоматичні пушки, спарені з кулеметом калібру 7,62 мм, гранатомети й установку ПТРК. Привабливим є також сполучення 45-мм автоматичної гармати з ракетною системою типу «Дракон» чи інший подібної їй. У задній частині першої ланки повинне бути виділене місце для розміщення частини десанту машини (5-7 чіл.). У десантному відділенні може розміщатися також ПЗРК.

У корпусі другої ланки бажано розташувати малогабаритний зенітний ракетний комплекс типу «Сосна» чи якийсь інший універсальний бойовий модуль, здатний вести вогонь як по повітряним цілям, так і по наземних броньованих об'єктах (танки, САУ й ін.) призаміні зенітних ракет на протитанкові. Зенітні і протитанкові ракети повинні бути в боєкомплекті машини в заздалегідь розрахованих кількостях. В другій ланці також у його кормовій частині може бути обладнане десантне відділення на 5-7 чіл. Це дозволить перевозити на одній двухзвенной ТБМП 10-14 піхотинців.

Оснащення ВБМП (важка бойова машина піхоти) моторними установками також може бути різним. При одній схемі загального компонування кожна ланка (перше і друге) має свій силовий блок потужністю 350-400 квт. Тому при необхідності ланки можуть переміщатися по місцевості і виконувати свої бойові задачі роздільно. Самостійний рух ланок може відбуватися й у тих випадках, коли одне з них по бойових чи технічних причинах виходить з ладу і не дозволяє машині функціонувати як єдине ціле. Поділ двухзвенных машин на незалежні ланки доцільно також для їхнього транспортування по повітрю.

Моторні установки зв'язані з генераторами, запитывающими агрегати електромеханічної трансмісії. Місця установки двигунів з генераторами можуть бути різними в залежності від типу і потужності двигунів. Представляється, що з деяких позицій більш раціональне розміщення на кожній ланці моторних установок разом з генераторами в бортових відсіках над гусеничними полками (рис.1.7, а). У цьому випадку кожен двигун повинний мати потужність 180-200 квт і рядне вертикальне розташування циліндрів для зменшення ширини моторного відсіку. При цьому кожна моторна установка повинна підводити свій момент, що крутить, у звичайному робочому режимі тільки до однієї гусениці свого борта. Але при необхідності ця потужність повинна перерозподілятися і на іншу гусеницю. Розміщення моторних установок по бортах забезпечує додатковий захист екіпажа, десанту й озброєння з бортів і звільняє компоновочные обсяги корпуса в його середній частині під установку основного озброєння.

Другим можливим варіантом (рис.1.7, б) є компонування в одній з ланок (краще в задньому) одного бортового моторного відсіку, у якому будуть розміщені дві моторні установки зі своїми генераторами, кожна для гусениць однієї ланки, або одна моторна установка з двома генераторами, кожний з який живлює електродвигуни однієї ланки.

ОУ - відділення кправляння, Д - двигун, Г- генератор, ЗР -електродвигун з редуктором, ВК - ведуче колесо гусениці, ДО - десантне відділення, ЗРК - зенітний ракетний комплекс, ПЗРК - переносний зенітний ракетний комплекс, ПТРК - протитанковий ракетний комплекс

Така схема розміщення дозволить утворити великі вільні обсяги в корпусах для розміщення комплексів озброєння і десантників.

Третій варіант - розміщення моторних установок у середній нижній частині корпуса між гусеничними обведеннями. Тут можуть бути встановлені послідовно дві моторні установки зі своїми генераторами, запитывающими, як у першому вари- анті, в основному режимі роботи тільки одну гусеницю, або в кожній ланці є своя моторна установка (рис.1.7, в). Таке розташування моторних установок , з одного боку, звільняє у верхній частині корпуса від одного борта до іншого простір для розміщення основного озброєння і десантників і, з іншого боку, частково підсилює захищеність членів екіпажа, десантників і озброєння від поразок при подрывах на мінах. В усіх цих варіантах як завжди маються свої «плюси» і «мінуси».

Становить визначений інтерес компонування ланок при розміщенні моторних установок тільки в одній з ланок, у передньому чи задньому (рис.1.8, г). Місця моторних установок можуть бути також або в бортових моторних відсіках, або в середній нижній частині корпуса. Але одна моторна установка потужністю 360-400 квт розподіляє її між гусеницями однієї ланки, від другої установки потужність через тяглово-зчіпний пристрій направляється до гусениць іншої ланки (першого чи другого).

З першого погляду установка на ВБМП декількох двигунів може викликати різке заперечення. Але варто мати на увазі, що по досвіду минулих десятиліть, кілька двигунів на одній машині, незважаючи на ускладнення конструкції і збільшення обсягу технічного обслуговування, дозволяють забезпечити машині хоча б обмежену рухливість при виході з ладу інших двигунів.

Коли виходить з ладу один-єдиний двигун, машина стає нерухомої з усіма негативними наслідками, що випливають звідси. Крім того, моторні установки використовуються як додаткові захисні маси, підвищуючи захищеність членів екіпажів, десанту й озброєння.

При використанні електромеханічних трансмісій у системі «двигун-генератор-електромотор-гусениця» спрощується керування ланками, якщо вони рассоединяются, простіше стає трансмісія (не потрібні борові механізми повороту, диференціальні механізми й ін.). Крім того, варто враховувати, що на танках і ВМП йде постійне збільшення числа споживачів електричної   енергії   через   ріст   кількості   різних   приводів іелектронних систем. Колись витрати електричної енергії на машинах не перевищували кількох сотень ватів, а тепер це вже десятки кіловат. Тому використання електромеханічних трансмісій доцільно, тому що добір від генераторів якоїсь частини струму для роботи різних систем і пристроїв не буде створювати дефіцит електричної енергії на танках і ВБМП. Таким чином, на ВБМП краще використовувати індивідуальні моторно-трансмісійні блоки у виді двигуна з електромеханічною трансмісією на кожне гусеничне обведення, виконані за схемою «двигун-генератор-електромотор з редуктор-гусениця.

Оскільки на двухзвенньїх танках і двухзвенньїх ВБМП переважно мати якнайбільше однакових конструктивних елементів, індивідуальні моторно-трансмісійні блоки («двигун-гусениця») ВБМП можна використовувати і на двухзвенньїх танках, але з урахуванням специфіки їхньої конструкції.