4 Методи збору, аналізу й обробки соціологічної інформації:

Слово «метод» походить від грецького тєікосіоз - шлях до чо­гось. У соціології метод - це спосіб одержання найбільш правдоподіб­них соціологічних знань, сукупність використовуваних процедур, прийомів, операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціаль­ної реальності. Найбільш використовувані в соціології дослідницькі процедури - це експеримент, спостереження, аналіз документів, соціо­логічне опитування, а також метод експертних оцінок, соціометрія, метод тестування. При виборі методу дослідження необхідно врахува­ти наступні моменти:

- жоден з методів не є універсальним, методи можуть бути адекват­ними чи неадекватними поставленим цілям і завданням;

- оперативність і економічність дослідження не повинні досягатися за рахунок якості даних;

- надійність методу забезпечується як обґрунтованістю його застосу­вання, так і правильним використанням.

Методи соціологічних досліджень Метод спостереження. Спостереження в соціології - це реєст­рація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів. Спостере­ження дає можливість безпосередньо зіштовхуватися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів. Оскільки спостеріга­ти можна тільки те, що відбувається в присутності соціолога, то встає питання про об'єктивність даних (немає неупереджених дослідників). Друга проблема - спостереження складно, а іноді і неможливо повто­рити; цей метод не можна використовувати протягом тривалого часу через природну утому спостерігача. Тому метод, як правило, викорис­товується разом з іншими методами.

Класифікація видів соціологічного спостереження:

1. Включене (спостерігач стає членом групи, яку він вивчає); не вклю­чене ( спостереження зі сторони, не впливаючи на поведінку учасни­ків групи).

2. Відкрите (досліджуваним відомо про факт спостереження); інкогні­то (спостерігач не афішує своєї присутності).

3. Польове (проводиться в реальних умовах); лабораторне (умови спо­стереження визначає дослідник).

4. Систематичне (повторюване регулярно протягом визначеного часу); епізодичне (повторюваний час від часу, наприклад 2-3 рази протягом визначеного періоду часу); випадкове (одноразове).

5. Структуроване (чітке визначення того, що саме в об'єкті підлягає спо­стереженню); неструктуроване (спостереження за об'єктом у цілому).

Метод експерименту. Експеримент у соціології - це спосіб одержання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльно­сті і поведінки об'єкта в результаті впливу на нього певних факторів. Класифікуються експерименти в такий спосіб:

- виходячи зі сфери положення експериментального об'єкту - вироб­ничі, економічні, соціальні, управлінські, педагогічні і т.д.

- виходячи з дослідницької задачі - наукові, практичні;

- виходячи з ситуації - польові, лабораторні.

Метод аналізу документів. Це метод збору даних, що перед­бачає використання інформації, зафіксованої в рукописному чи друко­ваному тексті, на магнітній стрічці, кіноплівці, інших носіях інформа­ції. Документ - це джерело, що містить інформацію про факти, події, явища соціальної дійсності, а також розумової діяльності людини. Методи аналізу документальних джерел бувають неформалізовані

 (традиційні чи якісні) і формалізовані (кількісні). Перші передбачають тлумачення документа, оцінюючи його зміст згідно політичним, мо­ральним, естетичним критеріям. Ці методи, переважно, засновані на інтуїції дослідника, а значить можливі суб'єктивні прояви в інтерпре­тації змісту. При застосуванні методів, відповідно до встановленої процедури, необхідно дати відповіді на питання типу:

- вид, форма документу;

- хто його автор;

- мета створення документу;

- надійність документу;

- контекст документу;

- вірогідність документу;

- фактичний зміст;

- суспільний резонанс.

Формалізовані (кількісні) методи - зміст документів представлений за допомогою формальних показників. Друга назва - контент-аналіз (від англ. «аналіз змісту»). Ціль методу - точне дослідження текстових ма­сивів з метою виявлення соціальних тенденцій, представлених цими масивами.

Соціологічне опитування. Опитування - метод збору соціа­льної інформації про досліджуваний об'єкт шляхом реєстрації відпові­дей респондентів на питання, сформульовані виходячи з цілей і задач дослідження. За допомогою цього методу збирається до 90% всієї ем­піричної інформації. Опитування класифікуються за наступними кри­теріями:

- по способу зв'язку з респондентами - заочні( анкетні, поштові, пре­сові, телефонні) і очні (інтерв'ю);

- по характеристиках генеральної сукупності - індивідуальні (один чи декілька респондентів), вибіркові (на основі вибіркової сукупності), суцільні (референдум, перепис);

- по території охоплення - загальнонаціональні, регіональні, локальні, місцеві.

Одним з найбільш розповсюджених видів опитування є анкетування. Анкета заповнюється респондентом самостійно. Анкета - це тиражо­ваний документ, що містить певну кількість питань, які сформульова­ні і зв'язані між собою згідно встановленим правилам. Починається анкета з вступної частини, у якій вказується хто, з якою метою прово­дить опитування, дається інструкція про заповнення і вказується спо­сіб повернення анкети. Далі розміщують контактні питання мета яких зацікавити респондента, допомогти йому усвідомити досліджувану проблему. Ці питання повинні бути простими для усвідомлення. За ними розташовують основні питання, що і несуть інформацію по суті досліджуваної проблеми (якщо проблем багато, питання можна розді­лити на блоки). Наприкінці анкети розміщують питання про соціаль­но-демографічні характеристики респондентів, а також кілька питань, що допомагають їм усвідомити необхідність і важливість виконаної ними роботи і зняти психологічну напругу. По змісту, питання анкети можуть стосуватися фактів поведінки, фактів свідомості, особистості респондента. За формою питання бувають закриті, відкриті, напівза­криті. У закритих респондент одержує повний набір варіантів відпо­відей, з яких можна вибрати один або декілька. На відкриті питання респондент відповідає довільно. Напівзакриті питання передбачають перелік відповідей, після якого залишають місце для можливої, не пе­редбаченої анкетою, відповіді респондента.

Поштове опитування - різновид анкетування, при якому анкета поширюється серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби. Основна проблема - забезпечення повернення достатньої для обробки кількості анкет.

Пресове опитування - різновид анкетування за допомогою пуб­лікації анкети в періодичній пресі. Для оптимального проведення дано­го різновиду опитування необхідно, по-перше, максимально полегшити процедуру заповнення анкети, по-друге, створити в потенційних респо­ндентів (читачів) мотивацію для заповнення і повернення анкети.

Телефонне опитування - різновид інтерв'ю, при якому питання респонденту задаються по телефону. До переваг даного способу від­носяться оперативність, швидке одержання інформації, висока еконо­мічність, скорочення матеріальних і часових витрат на проведення опитування. Недоліками можна вважати необхідність задавати прості і лаконічні питання (складно сприймати на слух довгі речення), немож­ливість заздалегідь визначити, до якої соціальної групи відноситься респондент, часті відмови, негативна реакція у зв'язку з зайнятістю респондентів.

Соціологічне інтерв'ю - метод збору соціологічної інформації, заснований на особистому спілкуванні соціолога і респондента. За процедурою проведення розрізняють:

- панельне інтерв'ю (багаторазове опитування тих самих респондентів по тим самим питаннях через визначені проміжки часу).

- групове інтерв'ю (запланована бесіда з метою викликати дискусію в групі).

- клінічне інтерв'ю (тривала, глибока бесіда з метою одержати інфор­мацію про інтереси, життєві принципи, смаки респондента).

- фокусоване інтерв'ю (короткочасна бесіда про конкретну проблему і реакцію на неї респондента).

Останнім часом удосконалена методика проведення глибокого групового інтерв'ю, що претендує на власне місце в групі методів со­ціологічних досліджень. «Фокус-група» чи «дискусійна група», чисе­льністю не більш 10 чоловік, що формується таким чином, щоб учас­ники групи не були знайомі один з одним. Кожен учасник «фокус-групи» повинен представляти певний соціальний прошарок, виражати його інтереси. Дискусію веде модератор і його помічник, весь процес фіксується за допомогою звуко - чи відеоапаратури. Під час бесіди модератору необхідно утримувати учасників у рамках теми і предмету бесіди, «фокусувати» їх увагу на важливих для дослідників питаннях.

Метод експертних оцінок. Спосіб одержання інформації шля­хом опитування експертів. Часто в ситуаціях, пов'язаних зі спробами прогнозувати зміну соціальних процесів, з необхідністю дати об'єкти­вну оцінку тим чи іншим явищам потрібна інформація не будь-яких респондентів, а професіоналів, компетентних осіб, що мають знання про об'єкт дослідження, тобто експертів. Процедура використання ме­тоду містить у собі три етапи - підбір експертів, проведення опиту­вання експертів, обробка результатів дослідження. Критерії форму­вання групи експертів - рід занять і стаж роботи в ньому. Головний же критерій - компетентність. На практиці використовують чотири осно­вні форми експертного опитування:

- разовий індивідуальний ( анкетування чи інтерв'ю);

- разовий колективний (дискусія, нарада, мозковий штурм);

- індивідуальний у кілька турів (дельфійський метод);

- колективний у кілька турів (дискусії, багатоступінчасте опитування).

Основні функції методу експертних оцінок:

- оцінка рівня вірогідності даних, отриманих за допомогою масових опитувань;

- прогноз тенденцій розвитку явищ і процесів соціальної дійсності;

- атестація колективу (його членів) за рівнем професіоналізму, трудо­вої активності і т.д.;

Процедуру, засновану на цій функції, часто іменують просто атестацією.

Метод соціометричного опитування. Під терміном «соціомет-рія» мають на увазі вимір міжособистісних стосунків у групі. Метод використовується для вивчення цих стосунків з метою їх поліпшення в малих групах (від 3 до 15-20 чіл). Створення методології, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки належить американському соціопсихологу Джекобу Морено. Для створення програми дослідження необхідно визначити соціометричні критерії, тобто питання, що задаються всім членам групи, щоб з'ясувати їхні взаємини. При цьому виді опитування кожному респонденту вруча­ється соціометрична картка, у ній кодуються прізвища членів групи. Результати опитування заносяться в соціоматрицю, що компактно по­дає первинну інформацію і спрощує математичну обробку даних. Ме­тод припускає одержання інформації про міжособистісні стосунки шляхом фіксації переваг, симпатій, антипатій і т.д. Респонденти ран-жують колег по групі в порядку від «привабливості» до «непривабли­вості» взагалі або у визначеному виді діяльності. За результатами опи­тувань будується соціграма, що показує лідерів і аутсайдерів. Можли­ві типи міжособистісних стосунків:

- «а» вибирає «б», «б» вибирає «а» - взаємна симпатія;

- «а» вибирає «б», «б» байдужий до «а» - однобічна симпатія;

- «а» вибирає «б», «б» заперечує «а» - рідкий зв'язок, можлива кон­фронтація ;

- «а» байдужий до «б», «б» байдужий до «а» - відсутність зв'язку, вза­ємна байдужність;

- «а» байдужий до «б», «б» заперечує «а» - «дрімаючий» конфлікт;

- «а» заперечує» «б», «б» заперечує «а» - назрілий конфлікт.

Метод тестування. Спосіб виміру й оцінки найбільш склад­них властивостей і станів особистості, що не піддаються спостере­женню. Метод найбільш розповсюджений у трьох сферах людської життєдіяльності:

- в сфері освіти для оцінки рівня ефективності форм навчання, для ви­значення рівня підготовки учнів;

- у професійній підготовці і доборі при атестації кадрів, прийомі на роботу, у процесі формування кар'єри;

- соціально-психологічному консультуванні;