2    Соціальне прогнозування

Соціальне прогнозування деякими дослідниками розглядалося як одна з форм передбачення. Більш справедливою представляється інша точка зору - передбачення стверджує, що подія відбудеться обо­в'язково, а прогнозування представляє майбутнє у варіантах. Інакше кажучи, соціальне прогнозування - етап процесу управління. Соціаль­на прогностика з'явилася в 30-і роки XX століття, коли стала очевидна багатоманність суспільного розвитку. У 40-і роки розроблялися кон­цепції науково-технічної революції, була доведена ефективність по­шукових і нормативних прогнозів. 50-60-і роки характеризувалися бумом прогнозів науково-технічних, соціально - економічних, демо­графічних, військово-політичних. Були зроблені прогнози в області екології, демографії, продовольства, сировини і т.д. На початку 80-х прогнози стали спрямовуватись на пошук контурів «нової цивілізації».

У 90-і роки прогнози розвиваються в рамках концепції стійкості сус­пільного розвитку, що була схвалена на конференції в Ріо-де-Жанейро главами урядів.

Отже, соціальне прогнозування - це визначення варіантів розвитку і вибір найбільш прийнятного, оптимального, виходячи з ресурсів, часу і соціальних сил, здатних забезпечити його реалі­зацію. Соціальне прогнозування - це робота з альтернативами, глибо­кий аналіз степеня імовірності і багатоваріантності можливих рішень.

Історично одним з перших методів, що став широко використо­вуватися в прогностиці, став метод екстраполяцій. Його суть - побу­дова динамічних (статистичних чи логічних) рядів показників прогно­зованого процесу з якомога більш ранньої дати в минулому (ретроспе-ктиви) аж до дати попередження (перспективи) прогнозів . При тако­му підході здійснюється вибір оптимального виду функцій (облік ча­су, умов і т.д.). Широко використовуються експертні методи - від ана­літичних записок і круглих столів до спеціальних експертних оцінок (наприклад - метод Дельфі). Значну роль у соціальному прогнозуванні грає ефект Здіпа, тобто можливість самоздійснення чи саморуйнуван­ня прогнозу, якщо до цього процесу підключити творчу діяльність людей. Актуальний також метод морфологічного синтезу, що перед­бачає одержання систематичної інформації з усіх можливих парамет­рів досліджуваної проблеми. Метод не припускає будь якого попере­днього обговорення. Широко використовуються також прогнозні сце­нарії. З їхньою допомогою встановлюється логічна послідовність з ме­тою показати, як, виходячи з реальної ситуації, може поступово роз­виватися в майбутньому стан об'єкта, процесу чи явища. Відомий та­кож метод моделювання.