1 Соціальне передбачення

Передбачення як одна з найважливіших форм випереджального відображення дійсності була властива людству на всіх етапах його іс­нування, починаючи з моменту появи на історичній арені. Однак воно розвивалося у формах, що відбивають донауковий досвід і методи пророцтва майбутнього і які існують і понині у виді ясновидіння, ося­яння, прорікання, пророцтва. Саме ці форми передбачення експлуату­ють астрологія, екстрасенси шарлатанство і крикливство, що спира­ються як на наукові дані, так і на довільні домисли.

Елементи науки про майбутнє - футурології - одержали свій розвиток ще в древньому світі (наприклад, пророкування Фалесом со­нячного затьмарення в 585 році до н.е.). В міру збагачення знань все частіше й частіше передвіщалися (і збувалися) події чи явища, що пророкувалися. У повному обсязі наукові основи передбачення скла­лися тільки в ХХ столітті. Саме в цьому столітті футурологи заявили про себе. Термін футурологія запропонував у 1943 році німецький со­ціолог О. Флехтхейм як назву деякої надкласовий «філософії майбут­нього», яку він протиставляв ідеології й утопії. На початку 60-х років цей термін одержав поширення в змісті «історії майбутнього», «науки про майбутнє», покликаної монополізувати прогностичні функції іс­нуючих наукових дисциплін. Дослідження проблем майбутнього в 60-і роки розвивалося по декількох напрямках. По-перше, технологічні теорії, що зводили соціальний прогрес суспільства до зростання техні-ко-економічних показників. По-друге, теорії конвергенції, по-третє, теорії загибелі західної цивілізації в зв'язку з науково-технічним про­гресом. У 70-і роки приоритетними вважалися концепції глобальних катастроф. З ініціативи Римського клубу розгорнулося глобальне мо­делювання перспектив розвитку людства. У сучасній науковій літера­турі наукове передбачення зазвичай підрозділяється на природничо-наукове (перспективи розвитку природи в цілому чи окремих її явищ) і соціальне (перспективи розвитку особистості і суспільства). Перед­бачення в науковій літературі трактується як пророкування тих чи ін­ших подій. Соціальне передбачення існує в декількох формах: - передчуття, може виступати як біологічне чи психофізіологічне явище, властиве будь-якому живому організму, а також як соціальне явище, пов'язане з очікуванням ймовірної події;

- пророцтво властиво тільки живій людині і виступає як вид її інтеле­ктуальної діяльності, як міркування про майбутнє на основі особисто­го досвіду. Стосується звичайно особистої долі, доль найближчого оточення, контактного середовища;

- конкретно наукове передбачення є логічним висновком із закономір­ностей розвитку певного суспільного явища якщо відомі причини його появи , функціонування і хід розвитку; представляється у вигляді ви­значеного алгоритму. Якщо конкретно наукове передбачення має лока­лізацію в часі і просторі, його можна назвати пророкуванням;

- вищою формою наукового соціального передбачення є визначення сукупності майбутніх змін, що очікуються в рамках усього суспільства;

- квазіпророцтво являє собою спробу реставрувати минуле по збере­женим фрагментам в основному матеріальної культури.

Фактором, що ускладнює процес передбачення, є, насамперед, час. Передбачення вимагає виявлення головної тенденції в розвитку соціального процесу, встановлення пріоритетних напрямків, що бу­дуть характеризувати стан суспільства. (наприклад, ідея Г. Форда сто­совно "народного автомобіля", 1915 р.). Воно не повинно відволікати­ся на дріб'язкові проблеми, на просте нагромадження відомих змін­них, а виявляти назрівання змін якісних. Передбачення базується на оптимальному сполученні раціонального й інтуїтивного. Жоден з ви­сновків не повинен абсолютизуватися, протипоставляться іншим чи бути поставленим від них у залежність.