5 Соціальна катастрофа

Соціологія катастроф, як спеціальна соціологічна теорія почала розроблятися в 60 р. XX ст. Вона являє собою новий спосіб мислення про раптові і швидкі зміни, пов'язані з масштабними нещастями. Об'єктом ви­вчення даної теорії є перехід різних систем - природних, екологічних, тех­нологічних, соціальних - зі стійкого, стабільного стану в хитке становище, котре супроводжується руйнівними для розглянутої системи наслідками. На думку німецького соціолога В.Домбровського, під катастрофою варто розуміти насичене втратами руйнування економічного і соціального роз­витку суспільства .З погляду соціальної логіки перехід від катастрофи до революції, путчу, терору чи до громадянської війни цілком можливий. Со­ціологія катастроф спирається на 4 базисних терміни : екстремальна ситу­ація, криза, конфлікт, катастрофа. В соціології є прийнятною наступна класифікація катастроф:

- природні - викликаються діями стихійних сил природи. Людство не в змозі запобігти стихійним лихам, але має накопичений досвід, що дозволяє знизити розміри катастрофічних наслідків;

- екологічні - обумовлені переважно природними силами за участю люд­ського фактору;

- технологічні - обумовлені неполадками у функціонуванні технологічних систем, помилками в діяльності персоналу, що обслуговує складні технічні пристрої;

- соціальні - призводять до руйнування соціальних систем, спільнот (на­пр. сім'я), до значних втрат населення, зрушень у демографічній і соціаль­ній структурах суспільства. Реалізуються у війнах, революціях, переворо­тах і т.д.