4 Соціальний прогрес і регрес

Коли мова заходить про розвиток суспільства, людська думка зі­штовхується з питанням про те, у якому напрямку розвивається суспі­льство - по висхідної, по несхідній, або усе відбувається на одному рів­ні, циклічно повторюючись через певні проміжки часу. В історії люд­ської думки завжди були присутні ці три підходи, борючись між со­бою і представляючи позиції тих чи інших прошарків суспільства. Ще в стародавньому світі зародилася традиція розглядати суспільні явища як рух по колу одних і тих самих подій, що відбилося в біблійній істині «що було, те і буде; що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем». Ідеї прогресу, круговороту і регресу зародилися ще в древ­ньому світі і потім повторювалися в різних варіантах у наступних іс­торичних періодах, вбираючи в себе новий історичний матеріал, що міг служити обґрунтуванням будь-якої концепції. Необхідно відзна­чити, що в ході суспільного розвитку мають місце як прогресивні так і регресивні процеси; як еволюційні перетворення, так і швидкі револю­ційні стрибки; як несвідомо стихійні так і цілком усвідомлені акти люд­ської діяльності; як випадкові події, так і закономірні тенденції. У цьому плані картина суспільного розвитку набагато складніша , ніж теоретична схема, що проповідує монотонне сходження по сходам прогресу. Якщо говорити про чисто природні показники людської еволюції, його біологічні і фізіологічні характеристики, то можна сказати, що тут еволюція і прогрес вичерпали свої можливості. Сучасна людина по своїм фізичним даним мало чим відрізняється від свого предка. Про­грес тут якщо і відбувається, то він уже не має суттєвого значення. Що ж стосується цивілізаційних показників суспільного розвитку, то вони разюче змінюються від епохи до епохи в бік удосконалювання, тобто, мають явно виражений прогресивний характер. Поняття прогресу доповнюється протилежною категорією - поняттям регресу, що визначає загибель, розклад, деградацію і т.д.. Регрес може бути притаманним як окремому індивіду (розпад особистості, старіння, смерть), так і окремим сферам громадського життя (господарські сфери, мораль­ності). Він може уражати цілі міста, держави, а може уражати формації, цивілізації. Інакше кажучи, будь-які окремо взяті соціальні структури, включаючи цілі формації, можуть мати як прогресивний, так і регресив­ний напрямок розвитку. Регрес, як і прогрес, може здійснюватися повіль­но, займаючи великі історичні інтервали, а може мати швидкий, обваль-ний характер, різко змінюючи долі людей у рамках навіть одного поко­ління. Регрес, уражаючи окремі соціальні структури, не може бути розпо­всюджений на суспільство в цілому, тому що у своєму загальному русі, незважаючи на всі зиґзаґи і руйнівні моменти, суспільство продовжує роз­виватися по висхідній лінії. Суспільство повинне мати своє майбутнє, простір для нескінченного удосконалювання своєї організації. Пи­тання про прогрес і регрес тісно переплітається з історични­ми, політичними й ін. ідеалами. Часто ті самі явища оцінювалися протилежним точками зору. Так, комуністи вважали, що капіталістичне суспільство вже ввійшло в стадію регресу й занепаду, а соціалізм є прогресуючою формацією сьогодення і майбутнього. В свою чергу, західні вчені політологи і соціологи доводили, що капіталізм (чи ринкові відносини) тільки набирає темпи свого розвитку, а соціалізм (планова еко­номіка) - це безперспективна галузь суспільного розвитку. Таким чином, те­оретичні оцінки прогресу і регресу можуть бути прямо протилежними.