3 Соціальна мобільність

Соціальною мобільністю називається сукупність соціальних переміщень людей, тобто, змін індивідом чи групою соціального статусу , місця, займаного в стратифікаційній системі. Існує два типи соціальної мобільності - вертикальна і горизонтальна. Горизон­тальна має на увазі пересування в границях страти, наприклад мігра­ція (зміна місця проживання), зміна віросповідання ( перехід в іншу релігійну групу). Вертикальна мобільність у свою чергу поділяється на висхідну (соціальний підйом, рух уверх) і низхідну (соціальний спуск, рух униз). Розрізняють також групову й індивідуальну мобіль­ність. Групова мобільність, тобто переміщення групи, має місце у ви­падку зміни самої системи стратифікації. Вона, як правило , пов'язана з перетвореннями в самому суспільстві - революціями, громадянськи­ми війнами, переворотами, реформами. В часи перебудови і наступ­ному розпаді СРСР статус номенклатурних партійних працівників різ­ко понизився, натомість зріс статус дисидентських груп і т. д.. Індиві­дуальна мобільність означає переміщення конкретної людини. До фа­кторів індивідуальної мобільності відносять просування по службово-професійним сходам, пов'язане з підвищенням кваліфікації, рівнем освіти, зайняттям адміністративних посад - тобто того, що називається службовою кар'єрою. Індивідуальна мобільність може також бути по­в'язана з політичною і підприємницькою діяльністю, службою в армії. Одним з ефективних способів висхідної індивідуальної мобільності вважається вигідний шлюб.

Індивідуальна мобільність може бути: міжпоколінна - діти досягають більш високої чи більш низької позиції щодо батьків;

середпоколінна - зміна соціальної позиції самим індивідом без порів­няння з батьками.

Соціальна мобільність вимірюється за допомогою двох показ­ників - об'єму і дистанції мобільності. Під об'ємом мобільності розу­міємо число індивідів або соціальних груп, що перемістилися верти­кально по соціальним сходам за визначений проміжок часу. Дистанція мобільності - це кількість ступенів, на яку довелося піднятися чи опу­ститися індивіду (групі). Нормальною дистанцією вважається підйом (спуск) на один - два ступені, ненормальною - несподіваний зліт на вершину чи падіння на самий низ суспільної ієрархії .

Соціальні переміщення індивідів мають об'єктивні показники -заняття нової посади, збільшення доходів, придбання власності і т. д. Але це не означає автоматичної зміни їхнього соціального статусу. Виникає проблема прийняття субкультури нової статусної групи, про­блема спілкування з представниками нового соціального середовища. Практика показує, що далеко не всім індивідам вдається пройти соці-окультурну селекцію і комфортно влаштуватися в новій страті. Підня­вшись об'єктивно на більш високу ступінь, залишивши стару страту, індивід може бути не прийнятим у нову через соціокультурні обста­вині. Він ніби провисає між двома стратами, а точніше, між субкуль­турами, що їх представляють. Аналогічне положення може скластися і при русі вниз. У результаті втрати владних повноважень, опускаючись на більш низьку ступінь соціальної ієрархії, людина важко адаптуєть­ся до нових умов. Цей феномен перебування індивіда або групи на грані двох страт, між двома субкультурами, називається маргінальніс-тю. Часто маргінальність індивідів виникає в результаті горизонталь­ної мобільності, насамперед при міграціях ( особливо в іншу країну). Маргіналами стають люди, що вступають у міжетнічні і міжрасові шлюби. Маргіналізація індивідів - неминучий елемент соціальної мо­більності протягом усього розвитку суспільства. У період активних змін в суспільстві (революції, реформації тощо) цей процес підсилю­ється. Можна говорити про маргіналізацію не лише індивідів, груп, але і нових правлячих еліт. Наприклад, новостворена соціальна група "нових українців" не виробила стереотипів нового способу життя, а використовує конгломерат зразків поводження різних культур: захід­ної, купецької, радянсько-номенклатурної.