5 Новітня соціологія (80 рр. - наш час)

У 60 - і рр. світ пережив гострі соціально-політичні й економічні кризи ( Карибська криза - Куба, 1962 р., війна США у В'єтнамі, арабо-ізраїльський конфлікт і т.д.). Виникає історичний парадокс - чим далі просувається людство по дорозі пізнання, технічної могутності, тим більше ставить себе під загрозу руйнівної катастрофи. З'являється впевненість у тому, що неможливо побудувати суспільство, яке задо­вольнило б усіх своїх громадян при існуючій погрозі руйнації Землі. На цьому тлі оптимістична позиція теоретиків індустріального розви­тку виглядає неадекватно; дивне враження справляють їх претензії по­яснити все і разом з-ним, неспроможність пояснити реальні проблеми сучасності. Як завжди під час кризового стану науки, виникає велика кількість новітніх ідей. У 70-80 р. виникає група теорій постіндустріа-льного розвитку. Варто зазначити , що в соціології ( на відміну від ба­гатьох інших наук) теорія - це, як правило, діюча модель, «працююча» у різних варіантах, з можливим зсувом у часі в різних точках світового географічного простору. Розглянемо найбільш популярні суспільні моделі кінця ХХ - початку ХХ1 ст.

Інформаційна цивілізація. Інформаційне суспільство форму­ється на основі тріади: комунікаційний супутник-кабельне телебачен­ня - персональний комп'ютер. Дефіцит історичного часу вимагає:

- швидкості і точності реакцій на події, що відбуваються;

- уміння зосередитися на важливих стратегічних напрямках;

- зміни технопростору (від машин і транспорту до інформаційно-комунікативної мережі).

Автор теорії - Г.Маклуен (1911-1980). На його думку, сучасне грома­дянське цивільне суспільство є суспільством громадської думки. Вла­дні структури, щоб завоювати довіру громадськості, зобов'язані вести з нею діалог, мати гнучку політику двосторонніх контактів. Посеред­ником між владою і суспільством є «мас-медіа».

Екорозумна цивілізація. Група теорій, що пропагує перехід від техніцизму (природа як майстерня) до екологізму (природа як храм),спрямований на збереження навколишнього середовища. Схвалення висловлюється з приводу організації кустарного, «домашнього» виро­бництва, а також виробництва і споживання продукції напівкустарно­го, напівнатурального господарства.

Концепція «малих справ» (авт. Т.Пітере, Р.Уотермен, Е.Шума­хер). Явна неефективність централізованого управління , гігантизму у виробництві, стандартизації і синхронізації життя стали очевидні. Своєрідним контрвиступом цьому з'явився рух «мале проти велико­го». Він був спрямований до дрібномасштабного виробництва, здатно­го власними зусиллями приводити до позитивних результатів - безвід­ходному виробництву, регіональному самоврядуванню і т.д. Логіка переходу від епохи індустріалізму до епохи постіндустріалізму саме і визначається тим, щоб робити багато малими зусиллями. Соціальна сцена суспільства заповнена живими людьми з їх щоденними турбо­тами і тривогами. Людина хоче самоствердитися, щось довести. Тому нові процеси повинні бути пов'язані з пріоритетом малого і середнього бізнесу, особистою підприємницькою ініціативою.

Коттеджна цивілізація. Дана теорія фіксує втому міського на­селення від напруженого, конфліктного, шумного життя у містах, ба­жання врівноважити життєвий ритм. Теорія має кілька концепцій. «Глобальне село» (М.Маклюен) - електронна культура дозволить спо­лучити переваги урбаністичної забудови з елементами сільської при­роди і максимум комфорту для життєдіяльності людей. «Електронний будинок» (А. Тоффлер) - котедж із земельною ділянкою, оснащений електронною технікою і виробничо-побутовими системами, забезпе­чує комфорт, доступ до інформації, можливість спілкування. «Інфор­маційне місто» - даний підхід у розселенні орієнтований на невеликі території з великою щільністю населення (напр. Японія). Невеликі мі­стечка, що зберігають всі принади великих міст. Передбачається по­вна електронізація виробничих місць і побутових будівель, максима­льний комфорт для соціокультурних функцій. У перспективі, викори­стання цих варіантів розвитку приведе до розмивання трехполюсної системи : місто, село, кочовище. Цивілізація дозвілля. Соціологія ін­дустріального розвитку надавала сфері виробництва фундаментальне значення, як основі функціонування всіх соціальний інститутів. Пере­хід до постіндустріального суспільства супроводжувався якісними зрушеннями в потребах, цінностях, мотивації соціальної поведінки, що відбивають економічні, технічні зміни в соціальному житті. Якісніперетворення життєвих стандартів привели до життєвих цінностей, далеких від виробничих - самовираження особистості, вільний час і дозвілля, приватне життя. У результаті змінюється характер праці і структура зайнятості, частина економічного життя концентрується в усе зростаючій сфері послуг. Робота перестає відігравати центральну роль у житті людей. Соціум рухається в бік суспільства споживання. Сенс життя - «супермаркет» - будинок, машина, побутова техніка. Еталонний тип особистості - людина граюча, вільна від диктатури праці.

У цілому, для постіндустріального розвитку суспільства харак­терне підвищення ролі людського фактора і формування нового типу виробничо-економічних і соціокультурних відносин.