5 Новітня соціологія (80 рр. - наш час)
У 60 - і рр. світ пережив гострі соціально-політичні й економічні кризи ( Карибська криза - Куба, 1962 р., війна США у В'єтнамі, арабо-ізраїльський конфлікт і т.д.). Виникає історичний парадокс - чим далі просувається людство по дорозі пізнання, технічної могутності, тим більше ставить себе під загрозу руйнівної катастрофи. З'являється впевненість у тому, що неможливо побудувати суспільство, яке задовольнило б усіх своїх громадян при існуючій погрозі руйнації Землі. На цьому тлі оптимістична позиція теоретиків індустріального розвитку виглядає неадекватно; дивне враження справляють їх претензії пояснити все і разом з-ним, неспроможність пояснити реальні проблеми сучасності. Як завжди під час кризового стану науки, виникає велика кількість новітніх ідей. У 70-80 р. виникає група теорій постіндустріа-льного розвитку. Варто зазначити , що в соціології ( на відміну від багатьох інших наук) теорія - це, як правило, діюча модель, «працююча» у різних варіантах, з можливим зсувом у часі в різних точках світового географічного простору. Розглянемо найбільш популярні суспільні моделі кінця ХХ - початку ХХ1 ст.
Інформаційна цивілізація. Інформаційне суспільство формується на основі тріади: комунікаційний супутник-кабельне телебачення - персональний комп'ютер. Дефіцит історичного часу вимагає:
- швидкості і точності реакцій на події, що відбуваються;
- уміння зосередитися на важливих стратегічних напрямках;
- зміни технопростору (від машин і транспорту до інформаційно-комунікативної мережі).
Автор теорії - Г.Маклуен (1911-1980). На його думку, сучасне громадянське цивільне суспільство є суспільством громадської думки. Владні структури, щоб завоювати довіру громадськості, зобов'язані вести з нею діалог, мати гнучку політику двосторонніх контактів. Посередником між владою і суспільством є «мас-медіа».
Екорозумна цивілізація. Група теорій, що пропагує перехід від техніцизму (природа як майстерня) до екологізму (природа як храм),спрямований на збереження навколишнього середовища. Схвалення висловлюється з приводу організації кустарного, «домашнього» виробництва, а також виробництва і споживання продукції напівкустарного, напівнатурального господарства.
Концепція «малих справ» (авт. Т.Пітере, Р.Уотермен, Е.Шумахер). Явна неефективність централізованого управління , гігантизму у виробництві, стандартизації і синхронізації життя стали очевидні. Своєрідним контрвиступом цьому з'явився рух «мале проти великого». Він був спрямований до дрібномасштабного виробництва, здатного власними зусиллями приводити до позитивних результатів - безвідходному виробництву, регіональному самоврядуванню і т.д. Логіка переходу від епохи індустріалізму до епохи постіндустріалізму саме і визначається тим, щоб робити багато малими зусиллями. Соціальна сцена суспільства заповнена живими людьми з їх щоденними турботами і тривогами. Людина хоче самоствердитися, щось довести. Тому нові процеси повинні бути пов'язані з пріоритетом малого і середнього бізнесу, особистою підприємницькою ініціативою.
Коттеджна цивілізація. Дана теорія фіксує втому міського населення від напруженого, конфліктного, шумного життя у містах, бажання врівноважити життєвий ритм. Теорія має кілька концепцій. «Глобальне село» (М.Маклюен) - електронна культура дозволить сполучити переваги урбаністичної забудови з елементами сільської природи і максимум комфорту для життєдіяльності людей. «Електронний будинок» (А. Тоффлер) - котедж із земельною ділянкою, оснащений електронною технікою і виробничо-побутовими системами, забезпечує комфорт, доступ до інформації, можливість спілкування. «Інформаційне місто» - даний підхід у розселенні орієнтований на невеликі території з великою щільністю населення (напр. Японія). Невеликі містечка, що зберігають всі принади великих міст. Передбачається повна електронізація виробничих місць і побутових будівель, максимальний комфорт для соціокультурних функцій. У перспективі, використання цих варіантів розвитку приведе до розмивання трехполюсної системи : місто, село, кочовище. Цивілізація дозвілля. Соціологія індустріального розвитку надавала сфері виробництва фундаментальне значення, як основі функціонування всіх соціальний інститутів. Перехід до постіндустріального суспільства супроводжувався якісними зрушеннями в потребах, цінностях, мотивації соціальної поведінки, що відбивають економічні, технічні зміни в соціальному житті. Якісніперетворення життєвих стандартів привели до життєвих цінностей, далеких від виробничих - самовираження особистості, вільний час і дозвілля, приватне життя. У результаті змінюється характер праці і структура зайнятості, частина економічного життя концентрується в усе зростаючій сфері послуг. Робота перестає відігравати центральну роль у житті людей. Соціум рухається в бік суспільства споживання. Сенс життя - «супермаркет» - будинок, машина, побутова техніка. Еталонний тип особистості - людина граюча, вільна від диктатури праці.
У цілому, для постіндустріального розвитку суспільства характерне підвищення ролі людського фактора і формування нового типу виробничо-економічних і соціокультурних відносин.