2 Позитивістський (класичний) період в історії соціології
Інтерес до позитивізму поновлюється в 60 рр XIX ст. після смерті Конта. Його ідеї були розвинуті англійським філософом і соціологом Гербертом Спенсером. Загальновизнана його заслуга в застосуванні принципу еволюції, як методологічної основи будь-якого знання, що дало можливість розглядати суспільство з погляду поступального розвитку. До речі, сам Спенсер стверджував, що ідею еволюції він став розробляти на 7 років раніш Чарльза Дарвіна. Він виділив три види еволюційних процесів : неорганічний, органічний (стосується живої природи), надорганічний ( стосується суспільства). Соціологія Спенсера підкреслено індивідуалістична. Суспільство - писав він - існує для блага своїх членів, а не навпаки.
Західна соціологія кінця XIX - початку XX ст. розвивалася під впливом двох основних концепцій, органічно пов'язаних з позитивізмом - еволюціонізму і натуралізму. Згодом на зміну їм прийшла група теорій психологічного напрямку.
У цей же історичний період з'являється соціологічне вчення марксизму, що представляє собою досить чітку, всеосяжну систему поглядів на суспільство. Маркс прагнув по-новому осмислити всі сучасні йому соціальні науки - економічні, правові, історичні, політичні, філософські. Неправомірно ототожнювати наукові погляди Маркса і Энгельса з ідеологічними течіями: ленінізмом, сталінізмом, маоїзмом, троцькізмом і т д. Ці течії дійсно використовували ідеї марксизму, авторитет ідеологів (Леніна, Мао-Цзедуна) як способи зробити закономірними, соціально обумовленими певні політичного явища, події.