2 Позитивістський (класичний) період в історії соціології

Інтерес до позитивізму поновлюється в 60 рр XIX ст. після сме­рті Конта. Його ідеї були розвинуті англійським філософом і соціоло­гом Гербертом Спенсером. Загальновизнана його заслуга в застосу­ванні принципу еволюції, як методологічної основи будь-якого знан­ня, що дало можливість розглядати суспільство з погляду поступаль­ного розвитку. До речі, сам Спенсер стверджував, що ідею еволюції він став розробляти на 7 років раніш Чарльза Дарвіна. Він виділив три види еволюційних процесів : неорганічний, органічний (стосується живої природи), надорганічний ( стосується суспільства). Соціологія Спенсера підкреслено індивідуалістична. Суспільство - писав він - іс­нує для блага своїх членів, а не навпаки.

Західна соціологія кінця XIX - початку XX ст. розвивалася під впливом двох основних концепцій, органічно пов'язаних з позитивіз­мом - еволюціонізму і натуралізму. Згодом на зміну їм прийшла група теорій психологічного напрямку.

У цей же історичний період з'являється соціологічне вчення ма­рксизму, що представляє собою досить чітку, всеосяжну систему по­глядів на суспільство. Маркс прагнув по-новому осмислити всі сучас­ні йому соціальні науки - економічні, правові, історичні, політичні, філософські. Неправомірно ототожнювати наукові погляди Маркса і Энгельса з ідеологічними течіями: ленінізмом, сталінізмом, маоїзмом, троцькізмом і т д. Ці течії дійсно використовували ідеї марксизму, ав­торитет ідеологів (Леніна, Мао-Цзедуна) як способи зробити законо­мірними, соціально обумовленими певні політичного явища, події.