1 Передумови виникнення соціології. О. Конт - засновник соціології як самостійної науки

Біля двох з половиною тисяч років тому на базі первісної міфо­логії виникає філософія, що на перших етапах свого існування була сукупним знанням про світ і містила в собі елементи астрономічних, математичних, фізичних і інших знань. Окремою областю філософії -«цариці наук» - поступово стає соціальна філософія, що вбирає в себе численні спроби пояснити сутність суспільства, суспільні явища, міс­це і роль у них людини. У соціальній філософії людина розглядається як частина природи, вона підвладна природним законам, а суспільство - це вищий продукт природи. Поступово з філософії виділяється ціла група наук. На початку XIX ст. французький мислитель Анрі Сен-Сімон (відомий як соціаліст - утопіст ) першим порушив питання про винесення науки про людину суспільну в ранг наук, що ґрунтуються на спостереженні й експерименті. Методологічні розробки Сен-Сімона сприяли формуванню позитивізму, як напрямку філософії, а згодом - соціології (позитивний від латинського - реальний). Домаш­ній учитель, а згодом - секретар Сен-Сімона Огюст Конт вважається і родоначальником позитивізму і засновником соціології. Він же дав назву науці про суспільство, спершу назвавши її «соціальна фізика», а потім -«соціологія» (30-40 р. ХІХ ст).

Соціологію Конт розділив на дві основні частини: соціальну статику і соціальну динаміку. Соціальна статика - це, по суті, анатомія суспільства, його раціональна, ефективна організація, досягнення со­ціальної гармонії (консенсусу). Конт порівнює суспільство з живим організмом, що має різні органи, які виконують свої специфічні функ­ції. Не можна розглядати функціонування окремого органа у відриві від цілісного живого організму. Соціальна динаміка вивчає закони розвитку соціальних систем і їхньої зміни. Слід зазначити, що у своїх працях Конт так і не зміг відірватися від аналогій із природничими науками, надмірно пов'язуючи соціальні процеси і явища з тими, котрі вивчаються природознавством. Людина в його вченні виступає насам­перед природною істотою, вона не має самостійної ролі і є вторинною стосовно первинності суспільства.